Міранда Ковлі Геллер

Класична історія про любовний трикутник. Яку любов обере головна героїня - палку і пристрасну, яку несе в серці впродовж життя, чи спокійну і надійну, окреслену шлюбною обітницею?

Не можу сказати, що ця книга відклалась в мене в пам'яті. Або чи зрозуміла я, чому ця книга є книжковим вибором клубу Різ Уізерспун. В книзі є травматичні сцени сексуального насильства, тому можливо через це 🤔

І ця книга точно не стане якоюсь такою, до якої я повертатимусь думками, щоб відрефлексувати. Бо історія, обрамлена флешбеками в минуле головної героїні, насправді вся сконцентрована на любовному виборі головної героїні. Тож історія ця стара як світ і всім знайома. Кого обере Белла - Едварда чи Джейкоба?

В деяких крінжових моментах я хапалась за голову і виглядала приблизно ось так 🤦🤦🤦

З плюсів: книга читається легко і швидко. Приємний дизайн, якість паперу.

З мінусів: все інше, бо я не фанатка таких книг.

Для мене стало загадкою, чому стільки людей зрозуміли кінцівку по-своєму? Як на мене, все очевидно
УВАГА ❌❌❌ ДАЛІ СПОЙЛЕР ❌❌ і❌❌❌❌

Елла обрала Д, бо на моє сприйняття в кінці було дуже багато символів, які на це вказували: те, що він чекав її на тому боці озера, вона зняла обручку і пішла стежкою до озера, а перед цим приклала обручку до лінії життя, але не до лінії серця - а в книзі був момент коли вони з Анною обговорювали це

Плюс на тому боці сходило сонце, як знак зародження нового дня, а для мене це про початок нової історії)

Ця історія про Елеонору, яка приїхала на літній відпочинок з родиною до сімейної резиденції Паперовий палац. З цим місцем пов'язані найкращі і найгірші спогади жінки. Одна подія з минулого завдала їй глибокої травми і кардинально змінила життя. Але можливо не все ще втрачено?

Я не знала, чого очікувати від книги, але навіть якби намагалася, то не змогла б передбачити подій, викладених у ній.

Будьте готові до неприємних сцен сексуального характеру та розбещення. Раніше найбридотніша сцена була для мене з книги "Моя темна Ванесса", проте тепер у неї з'явився серйозний конкурент.

Найдивніше те, що книга при цьому дуже легко читається. І взагалі вищезгадані сцени не були основою сюжету. Можна багато в чому не погоджуватись з Елеонорою та її матір'ю, але неможливо заперечити силу цих жінок.

Фінал мені також сподобався, однак це не та книга, яку можна всім рекомендувати.

А ви читали? Які отримали враження від книги?

Книжка чудова, глибока і легка водночас! Хочеться читати спочатку тільки но закінчивши

Паперовий палац

Ця книга була у списку, який
я хочу прочитати, мені її дарують, я відкриваю першу сторінку, читаю і думаю: «Що за маячня?» З перших сторінок книга
почала викликати огиду, бо я
дуже не люблю вульгарність в літературі, мені здається, вона є вже всюди, тому у
книжках хочеться трохи без
цього!
Але!
Потім коли події розвиваються в різних відрізках часу, ти починаєш розуміти історію і вже переключаєшся!
Є книги, які цікаві своїми фразами, сюжетом, а цей роман торкнувся мого серця! Історія, яка дійсно тримає тебе до останньої сторінки! Ти вагаєшся і проживаєш вибір головної героїні разом з нею, а потім книга залишає якийсь дивний післясмак і ти ще ходиш і роздумуєш різні варіанти подій, чому так сталось, а могло би бути щось інше, чи правильно вчинили герої...
Ще дуже сподобалось як авторка якимись маленькими деталями, словами, фразами показувала всю любов,
ніжність, турботу, біль, сподівання, які є між людьми у цій історії! Я аж уявляла як вони торкаються, рухаються,
дивляться один на одного! Авторка текстом передала це
дуже реалістично!
Для мене книга просто відкриття! І якщо ви теж почнете читати і вам спочатку не сподобається, дайте їй другий шанс, тому що до кінця цей роман розкривається як квітка!

Найкращий урок, що дає ця історія: у житті є дві речі, про які не можна шкодувати, - діти та плавання. Життя раніше було простіше: розлучалися й одружувались, коли хотіли. Це навіть дещо бадьорить і освіжає. Як зміна гардероба. Розлучення - це лишень слово з десяти літер, які легко можна замінити на: «Мені нудно» чи «Не пощастило». Але річ у тому, що ти ніколи того не довідаєшся, доки не зайдеш у воду.

Книга про жінок, які обожнюють конфлікти, їм байдуже, що про них подумають, їм не потрібно подобатися іншим, кожна - боєць, вони не дозволяють чоловіками виходити сухими із води, вони все знають і все помічають: «У нас в сімʼї боягузів немає. Ми сміливо зустрічаємося зі своїми страхами»

З чоловіками нічого не здобуваєш, натомість лиш втрачаєш. Джонас - стихія, Пітер - мінерал. Але потрібне щось міцне, мов скеля. Та нічого не вдієш, всі поводяться так вже купу років: тягнуть за собою тягар минулого. Всі досі прикуті до нього, проте тепер всі достатньо далеко, аби могли відкрито визнати, ким були колись одне для одного. Думають над зробленим вибором, від наслідків якого тепер доводиться ховатися все життя. Тягар таємниці - ніщо порівняно з вагою землі, що лежить на ньому.

«Витягую дітей зі щелепи хижака, ризикуючи власним життям, аби врятувати їх. І щоразу мене мучить одне й те саме запитання: «Якби у воді був тільки Пітер, чи поплила б я його рятувати?»». Вона зробила вибір: полишила любов, що пульсує і болить, заради іншої любові. Вона любила його і ненавиділа себе. Себе любила, а його ненавиділа. Ось і кінець довгої історії.

«Паперовий палац» - це все іронія. Книга мені настільки подобалась, що я навмисно розтягувала читання. Найкращі літературні твори - ті, які є найкоротшою відстанню між двома точками: початком і кінцем.

Чудова книга в якій поєднано сімейну історію ,а також особисту історію кохання ,яку пронесли Єллеонора і Джонас через усе своє життя❤

📖"Цей будинок -невеличкі шматки пресованого картону,збиті в будівлю,що витримала випробування часу і пережила сурові самотні зими.Будинок,що завжди погрожує розлетітися на дружби,та попри це рік за роком чекає нашого повернення.Цей будинок і це місце знають усі мої таємниці.Я течу в їхніх жилах теж"

Історія життя сім'ї, для якої Паперовий палац був і є місцем відпочинку,радості,а інколи і суму,але таким рідним і близьким місцем сили...Історія кохання ще маленької дівчини Єлли і Джонаса,історія життя яких склалася не так як би вони хотіли,але кохання яке було і є між ними не порушить ніщо...

📖"Всередині лежить моя обручка із зеленим скельцем.(символ дитячого кохання)Джонас беріг її всі ці роки.Цікаво де він його зберігав.Де ховав?Крихітна таємниця...І хоча скельце давно потемніло і срібне напилення давно стерлося, та коли я його надіваю,раптом почуваюся цілісною. Я заплющую очі,дозволяючи собі насолодитися цим відчуттям. Пам'ятаю мить ,коли він мені її подарував.Двоє дітей,які завжди любитимуть один одного..."

Починається все так інтригуюче,а продовжується цікавою розповіддю життя і кохання , в якій все відбувається не так як би хотілося героям...Але почуття і кохання не забудеться ніколи і тепер з новою силою поглинуть Єллу і Джонаса😉

Книга яка залишає після прочитання багато думок про вибір головної героїні, про її долю, а також про власні життєві вибори.
Цікавий стиль написання авторки, яка описує події одного дня протягом всієї книги, час від часу занурюючи нас у різні періоди житя ГГ.
Не легка історія, проте книга читалась легко, тому що постійно хотілось дізнатись яке ж продовження цієї історії.

"Паперовий палац" Міранди Геллер – емоційно насичений роман, який залишає глибокий слід у душі читача. Авторка створила захопливу історію про кохання, втрати, сімейні таємниці й важкі життєві рішення, що відбувається на фоні прекрасних пейзажів природи, які грають важливу роль у житті героїв.
У цьому романі я б могла визначити як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних віднесла б:
1)Глибокі персонажі: Головна героїня Елл – складний і багатогранний персонаж, з яким легко співпереживати. Її внутрішній конфлікт між минулим і теперішнім, між обов'язком і бажанням, зроблений так, що кожен читач може знайти щось близьке до свого власного досвіду. Інші персонажі також добре пророблені, мають свої унікальні риси та історії.
2)Атмосферність: Геллер чудово передає атмосферу літнього будинку, що розташований у лісі поблизу водойми. Її опис природи та побуту створюють відчуття занурення в цей маленький світ, роблячи його живим і реальним. Читач майже відчуває запахи, чує звуки і відчуває дотик теплого літнього сонця.
3)Емоційна складова: "Паперовий палац" змушує задуматися про важкі життєві вибори та наслідки рішень, які ми приймаємо. Роман торкається глибоких тем, таких як травма, прощення і пошук себе, що робить його дуже емоційно резонуючим.
Негативні ж сторони цієї історії полягають в:
1)Надмірна кількість флешбеків: Однією з можливих недоліків книги може бути її структура, яка постійно переходить між теперішнім і минулим через численні флешбеки. Хоча це допомагає розкрити героїв і їхні мотиви, деякі читачі можуть знайти ці переходи надмірними і важкими для сприйняття, особливо якщо вони відволікають від основного сюжету.
2)Неоднозначний фінал: Завершення книги може залишити деяких читачів незадоволеними або розгубленими. Відкрита кінцівка може здатися невизначеною, що змушує задуматися над подальшою долею героїв, але водночас може викликати відчуття незавершеності.
Отже, читати чи не читати цю книгу вирішувати Вам, але можу пообіцяти точно, що ця зворушлива історія точно залишить слід у Вашому серці.
Моя оцінка 7/10.

Крутецька книга, яку я хочу перечитувати

Дуже сильні емоції викликав у мене цей роман одного дня, і всього життя.
⠀
Він дуже сумний. Бо кожну героїню цієї історії хочеться пригорнути і захистити.
⠀
Як на мене, то історія прописана якісно і мʼяко. Адже авторка без прикрас висвітлює такі важливі теми, як відносини з батьками, вітчимом/мачехою, зведеними братами/сестрами також сімейне насилля і зради.
⠀
Тут дійсно дуже багато тем-табу. Тому книжка точно не для всіх.
⠀
Я і постраждала, і з головою поринула в життя головної героїні. Так, ця історія брудна, зрадлива. Але вона зачепила мене.
⠀
То ж раджу.

Що хочу сказати, не покладайтеся на відгуки інших щодо цієї книги, вони ну дуже різнобарвні. Я довго дивилася на неї і думала чи купувати.. Просто беріть і читайте! І ви дізнаєтеся ваше це чи ні. Я не шкодую, що прочитала, але шкодувала б, якби не прочитала😁 Мені сподобалася книга. Читалася дуже легко, «непопулярні» життєві рішення додали особливого забарвлення та залишили окреме місце в моєму серці🫰🏻