Олексій Коваленко написав певно найбільш захопливу науково-популярну книгу, що я читав за останні роки. Жива мова, наповненість тексту відсилками, жартами, мемами – і все це не заважаючи розглядати дійсно серйозні наукові питання. Читати надзвичайно легко, цікаво та відірватися від цієї книги неможливо.
На цих сторінках зібрана величезна кількість фактів та гіпотез, які і складають сучасну ботаніку. Бо власне як і будь-яка наука, вона ґрунтується на неймовірній кількості досліджень багатьох поколінь вчених. Звісно, це також має мінуси, бо як наслідок ми отримуємо різноманітні системи, які слабко корелюють одна з одною, та можуть розглядати одну й ту саму рослину як абсолютно різні види, та і не тільки – почасти науковці минулого відносили рослини навіть до інших царств.
Якщо ви, як і я, любите накопичувати в голові цілу купу цікавезних та несподіваних фактів – ця книга для вас. Повірте, в будь-якій компанії можна перевести бесіду на те, що більшість фруктів це насправді ягоди або овочі, а гречка так взагалі горіх.
Якщо в школі у вас було все в порядку з ботанікою, то ви і так про деякі речі здогадувались, але не поспішайте відкладати прочитання, бо все ж ця книга має чим вас здивувати 😉
Бажаєте прикладів?
Окей, без питань.
Якщо про фіолетову моркву ви в курсі, то як щодо жовтого буряку?
Так, він існує.
А пекінська капуста, то насправді ріпа 🙄
Волоський горіх не горіх, а малина не ягода...
Ну що, вдалось мені заінтригувати вас?
Бо це ще далеко не все, про що може повідомити цей томик, адже буряк не є питомо українським овочем, а лимони мають кримінальні історії у своєму загашнику... Все це здобрено жартами, мемами та цікавими історичними відсилками.
Як ви зрозуміли, книга мені сподобалась, а ще я вважаю, що дітям було б вкрай цікаво вивчати ботаніку саме так, адже подача матеріалу легка, цікава та невимушена.
Ще одна книга, інформацією з якої мені дуже хотілося поділитися з оточенням, бо я цього не знала. І головне, я нарешті зрозуміла (не те, щоб я завжди хотіла, а раніше не могла), чого фрукти - це фрукти, а овочі - це овочі. Спойлер: найкраще зрозуміло з англійської мови (fruits and vegetables).
Про що? Про фрукти, овочі, їхні види, що з чим схрестилося, звідки походять. А також автор розвінчує певні міфи, що вперто ходять нашим суспільством.
Ось візьмемо, наприклад, моркву (бо я її можу їсти як десерт). Просто? А не просто.
"А от уже в ХІ столітті існувала й жовта морква. Найзвичайнісінький її помаранчевий варіант виникне лише в XVII столітті. І про це є красива легенда: буцімто тут постаралися нідерландські селекціонери, щоб ушанувати свій прапор, який мав помаранчеву смужку вгорі. Але, як і в більшості порушених справ проти корупціонерів у нашій державі, тут бракує доказів."
А ось що буває з людьми, які вперто жеруть моркву зі сметаною, щоб покращити здоров'я, я особисто бачила, вони потім самі, як морквини, і можуть йти на стадіон вболівати за ті ж Нідерланди або за Шахтар. Без гриму.
Багато що в книзі мене вразило, але назву лише те, що здивувало найбільше (усе інше читайте самі, це, дійсно, дуже цікаво):
- звичайний інжир не можна веганам (там така божевільна історія кохання комах!!!);
- майже усе, що ми вважаємо горіхами, не горіхи;
- якщо ви їсте квіти гарбуза - це ви їсте овочі, а якщо сам гарбуз, то ні)
І так, кавун, як і гарбуз, - не ягоди. І взагалі, знову-таки, те, що ми вважаємо ягодами, не є ягодами, добре, що на смак це не впливає.
Все, як могла, пояснила, що треба читати. Хоч для розваги, хоч для загального розвитку.
