Олексій Коваленко

Якщо в школі у вас було все в порядку з ботанікою, то ви і так про деякі речі здогадувались, але не поспішайте відкладати прочитання, бо все ж ця книга має чим вас здивувати 😉

Бажаєте прикладів?
Окей, без питань.

Якщо про фіолетову моркву ви в курсі, то як щодо жовтого буряку?
Так, він існує.
А пекінська капуста, то насправді ріпа 🙄
Волоський горіх не горіх, а малина не ягода...

Ну що, вдалось мені заінтригувати вас?
Бо це ще далеко не все, про що може повідомити цей томик, адже буряк не є питомо українським овочем, а лимони мають кримінальні історії у своєму загашнику... Все це здобрено жартами, мемами та цікавими історичними відсилками.

Як ви зрозуміли, книга мені сподобалась, а ще я вважаю, що дітям було б вкрай цікаво вивчати ботаніку саме так, адже подача матеріалу легка, цікава та невимушена.

Це – перша книга яку я читав вголос. Насправді саме завдяки «Планеті грибів» у нас з дружиною народилася традиція вечорами читати один одному в голос цікаві науково-популярні чи публіцистичні книги. І вже за цю можливість я надзвичайно вдячний «Віхолі» та Олексію Коваленко. Бо ми провели не один вечір зачитуючи один одному цікаві абзаци з життя та можливостей грибів, і сміючись аж до сліз. Навіть зараз, за півроку від моменту прочитання, ми досі часто жартуємо про гриби – тема, що стала для нас особливою, як би дивно та смішно це не звучало.

Я великий фанат науково-популярної літератури, бо вона дозволяє пізнати світ не-спеціалісту. Звісно, людина не здатна за своє досить коротке життя стати експертом більше ніж в одній-двох галузях. Проте це не значить, що не треба цікавитися чимось новим. В певний момент новим для мене стали саме гриби. Вони захопили мою увагу з випадкового відео на ютубі, де професор американського (здається) університету, розповідав про позитивний вплив псилоцибінів на людський мозок та пам’ять але насправді гриби давно захопили мою свідомість, і це просто крик про допомогу. Потім в мої руки потрапила і ця книга.

Гриби живуть всюди. З цього починається книга, і це наріжний камінь, на якому вона побудована. Всюди, куди не кинь оком – знайдеш гриби. Те що ми їх не помічаємо кожного дня, лише говорить про нашу неуважність. Та і до того ж Царство Грибів надзвичайно різноманітне – як по розміру, так і по способу впливу на навколишній світ. Нас частіше за все цікавить те, чи можна ці гриби з’їсти, і чи безпечно це взагалі. Насправді їсти можна всі гриби, але деякі лише один раз. Проте ця книга не атлас видів їстівних та отруйних грибів, тут заховано набагато більше.

Чи знали ви наприклад, що грибів наразі відомо більше 100 тисяч різних видів? І це за оцінками науковців лише невелика частка їх справжнього різноманіття. Гриби рятують наше життя – так пеніцилін, перший антибіотик, став проривом в тогочасній медицині. Та все одно, мікологія лишається досить молодою наукою, де кожного дня відкривається щось нове.
Найбільш страшним, як на мене, є грибок Кордицепс – він заражає виключно комах, але перетворює їх на «зомбі», буквально контролюючи їх поведінку. Мурахи наприклад ведуть себе аномально, заповзаючи на високі травинки, і намертво чіпляються на самому верху. Перестаючи рухатися, грибок проростає крізь усе їх тіло – та мураха все ще жива, хоч уже нічого і не контролює. Цей процес потрібен грибку аби потрапити в тіло ссавців, що харчуються мурахами, для подальшого розвитку та розмноження. Для людей така перспектива зараження поки є на щастя майже неможливою – гриби погано розмножуються у високій температурі, що вища за навколишнє середовище (наприклад 36’6 С як в людському тілі). Проте глобальне потепління поступово приводить до того, що гриби призвичаюються до вищої температури. І такі хвороби викликані грибами можуть стати справжньою проблемою для людства.

Олексій Коваленко написав певно найбільш захопливу науково-популярну книгу, що я читав за останні роки. Жива мова, наповненість тексту відсилками, жартами, мемами – і все це не заважаючи розглядати дійсно серйозні наукові питання. Читати надзвичайно легко, цікаво та відірватися від цієї книги неможливо.

На цих сторінках зібрана величезна кількість фактів та гіпотез, які і складають сучасну ботаніку. Бо власне як і будь-яка наука, вона ґрунтується на неймовірній кількості досліджень багатьох поколінь вчених. Звісно, це також має мінуси, бо як наслідок ми отримуємо різноманітні системи, які слабко корелюють одна з одною, та можуть розглядати одну й ту саму рослину як абсолютно різні види, та і не тільки – почасти науковці минулого відносили рослини навіть до інших царств.

Якщо ви, як і я, любите накопичувати в голові цілу купу цікавезних та несподіваних фактів – ця книга для вас. Повірте, в будь-якій компанії можна перевести бесіду на те, що більшість фруктів це насправді ягоди або овочі, а гречка так взагалі горіх.

[Усім відомо, що колись дерева були дерев’янішими, люди - добрішими, а небо - квадратнішим]

- і буквально завжди були гриби! Були, є і будуть! (Спойлер: після кінця світу виживуть не таргани, а гриби🤫😂)

• Гриби, які створили наші планету.
• Гриби, які викликають хвороби? Чи лікують? А може просто додають веселощів в життя?
• Гриби живуть біля/над/під/в живих організмах.
• Гриби в пустелі/воді/повітрі/і навіть в Чорнобилі.

Хоч в книзі багато смішних порівнянь, але все ж це наукова література і вона на 70% складається з наукових фраз і термінів.
Мої дуже давні і не дуже грунтовні знання з біології не дають можливості на всі 100% оцінити науковість цієї книжки. Але я однозначно дізналась величезну кількість цікавих фактів (деякі з них може ніколи мені не знадобляться, але хто ж знає наперед?😂)

Раджу книгу, якщо ви любите, коли цікаво розповідають наукові факти.

Ті, до кого ми звикли настільки, що не звертаємо уваги. Ті, про яких десь щось чули, але то неточно. Їхні назви асоціюються переважно з хворобами, а вигляд — із запустінням.
Пані та панове, зустрічайте — рослини-прибульці, більш відомі як бур‘яни.

І, здавалось би, кому вони цікаві? Але якщо це написано зі знанням і з любов’ю, якщо автор розважає жартами й мемчиками, якщо забуті з дитинства рослини раптом виявляються ще тими «штучками», то, повірте, читати про лободу й амброзію цікавіше, ніж деякі бестселери:)

Радує такий український нонфікшн, який простими словами пояснює світ навколо нас і не претендує бути чимось таким, до чого треба ще «дорости».

Раптом ви не чули, то серія Олексія Коваленка повністю перевертає думку, що ботаніка - це нудно. Він пише про рослини (і не тільки) так легко й доступно, що ви не встигнете занудьгувати. Навпаки, я чимало сміялась в процесі читання, бо гумор у пана автора відмінний: іронічний, гостросоціальний і політизований. Так-так, ботаніка не поза політикою. Знаю, багато кому такий виклад муляв, але мені було дуже цікаво дізнатись про інвазивні види на території України. Та що там, я вперше вивчила це слово і тепер часто викаблучуюсь перед друзями, розповідаючи про амброзію, червоний дуб, акацію, волошку.

Але без жартів: тема надзвичайно важлива! Ви тільки згадайте, як щоліта більшає жертв борщівника. Мій брат отримав хімічні опіки, скошуючи його (Слава Богу, несерйозні), але сік борщівника такий токсичний, що може відмовити печінка! Тож, маючи нагоду, почитайте цю книжку, так ви отримаєте багато знань і порад про те, як боротися з інвазивними видами, поки вони не захопили все навколо.