Царівна

Оце так янг едалт, тюремний досвід на папері для підлітків. Дуже повільний, тягучий та похмурий текст. Як би це дивно не виглядало, але мені б хотілося, щоб авторка більше романтизувала тюрму, ми всю книгу там знаходимось, це ж фентезі, ну додай сюди чогось цікавого, привидів, наприклад, додай готичності тексту, зроби споруду більш гарною та незвичною. Ні, ми 500 сторінок проходимо тюремні будні. Випробування текст не зробили динамічнішим. Щось більш менш цікаве починається на останніх 50 сторінках, як би я цього не знала, я б кинула книгу, але тримало те, що буде щось несподіване. І таки було, від останнього речення в мене мурахи пішли по шкірі. Але далі читати не буду. Там ще й бонусний розділ є..який вже сил не було читати, і так було дуже нудно, який ще бонусний розділ.

Я давно хотіла почитати щось із Кобилянської і ось цей день настав! Точніше це були довгі півтора місяці, протягом яких чи то я мучила книгу, чи вона мене. Читалося справді важко, наче й сюжет цікавий і нетиповий, і мова більш-менш зрозуміла, але як вже є.

Цей твір - типовий представник української класики, де повно страждань. Тут страждають усі, але найбільше головна героїня Наталка. Дівчинка рано залишилася сиротою, потім втратила бабусю, виховувалася в родині дядька, де постійно відчувала докори зі сторони тітки.

Це могла б бути гарна історія кохання, але ж як без страждань? То люблю, але не достойна, принесу себе в жертву. То не люблю, бо передумала. Хоча ні, на зло усім, заручуся з іншим. Ні, краще піду в компанйонки! Кличуть заміж - а дзуськи! Буду сама. Настраждалася, хочу любити і бути коханою знову. А щоб його, він не виправдав моїх сподівань. Хоча, стривайте, це не остаточно...

Повість, написана 1895 року, стала справжнім проривом феміністичної літератури. Наталка вміло переконує, що місце жінки не лише в замужестві, вона може бути щасливою і без мужа, адже має повне право на освіту, науку, літературу, власний заробіток, усякі заняття, які їй до душі. От тільки, чомусь головна героїня добиваючись цього всього не стає щасливішою... Хоча стривайте, був же ще фінал, такий швидкий і абсолютно не відповідаючий загальному настрою твору.

Не скажу, що я розчарувалася чи даремно витратила час на читання, але рада, що не читала "Царівну" у школі. Це точно не той твір, який варто включати у шкільну програму.

Як це прекрасно, зважаючи на час написання! Як це неймовірно, не зважаючи на час написання!
Я навіть не братимусь за оцінку сюжетних ліній чи художніх прийомів, використаних Ольгою Кобилянською. Мені достатньо того, на скільки це сміливий, глибоко емоційний і наповнений, майже матеріальний, текст.

Головна героїня Наталка - із дівчинки-сирітки має сили вирости в жінку-феміністку, борчиню за права жінок і українського народу. Не маючи спеціальної освіти, має велику жагу до знань і здібність до глибинної рефлексії, а ще надзвичайний потяг до письменництва. Чи зможе вона побороти обставини, чи підкориться долі тітки та вуйка, в яких виховується?

Більша частина твору написана у вигляді щоденника героїні, тому авторка має можливість передати роздуми і почуття Наталі, усі її вагання у життєвих виборах і в справах романтичних.

Фінал мене здивував і несподіваністю сюжету, і своєю поспішністю, але я цілком насолодилася «Царівною».
В якусь мить я подумала, що хотіла б цю книгу прочитати ще в школі, щоб в сюжеті бачити, якими прекрасними, освіченими були українці, та чи змогла б я оцінити феміністичні ідеї авторки - не впевнена. Окрім того текст складний і стилістично, і розміреністю сюжету - швидко прочитати не вдасться, але в цьому неперевершеність «Царівни».