Loading...

Таємна зброя

RDT оцінка
10.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Немає в наявності
єПідтримка
190 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
190 грн
1
Про книжку
Код товару
104081
Рік видання
Палітурка
Папір
Мова
Українська
Перекладач
Галина Грабовська
Кількість сторінок
176
Формат (мм)
200 x 130
Вага
0.271
ISBN
9786177654406
Опис

Книжка-лабіринт, що перевертає традиційні уявлення про взаємозв’язок форми і змісту літературного твору. До збірки «Таємна зброя» Хуліо Кортасара (1914 – 1984) увійшли одні з найуславленіших шедеврів аргентинського класика, які при уважному прочитанні складаються в єдине концептуальне ціле. Їхня дія розгортається в Парижі, де Кортасар прожив понад 30 років. 

Вони позначені тематичною і стильовою печаттю автора: це кінокадри богемного життя Міста світла, суміш реальності і фантазії, експериментування з мовою, поезтизована проза, тонкий психологізм деталей. П’ять філософських притч, в яких переплелися інтелектуальна фантастика, магічний реалізм і детектив. 

На творах Хуліо Кортасара виросло багато майбутніх майстрів красного письма. Ґабріель Ґарсія Маркес зізнавався, що в юності мріяв, «коли виросту, навчитися писати, як Хуліо».

Враження читачів
RDT оцінка
10.0
1
Ваша оцінка
відгуків
1
Експерт
10
10.11.2023
Елітна література для відпочинку і «масажу» мізкових клітин, або літературний джаз – така от характеристика для книжки Кортасара, письменника, на жаль, вже минулого історичного періоду. А, з іншого боку, його новели видалися такими ж сучасними, як наче герої цих творів жили, а події відбувалися не років так 70 (плюс-мінус) тому, а десь ось тут: вчора сталося, ввечері записано блогером, а вранці прочитано. Не роман, не оповідання, а компактна форма передачі – такі художні нариси, де немає зайвих слів. Всі вони вибудовують високохудожню архітектуру від майстра слова. Він експериментує із словом і пише (писав, що поробиш?), як жив. Знову я вживаю порівняння літературного твору із джазом, наче з підказки автора в останній новелі («Таємна зброя», як і назва збірки), написаній від імені джазового критика, але ні, відчуття джазових ритмів переслідувало до її прочитання. І я люблю джаз. Люблю письменників, ні – їхні твори, де має місце прояв такого стилю. Все! Радити художню прозу такого рівня зарікаюся, як радити джазову музику. Реакція на останню буває доволі кислою, якщо не: «Ги-ги, так і я можу». А от і ні. Так мало хто може. На цьому крапка.
Також рекомендуємо