«Під вулканом» Малкольма Лаурі – дуже незвична книга. У ній багато рефлексії, думок про щоденне та трагедії💔
Ця історія розповідає про життя чоловіка, який втрачає себе. Він багато п'є, приймає неправильні рішення, обриває сімейні та дружні зв'язки, закидає свою кар'єру. Поряд з ним є його брат, колишня/теперішня дружина, знайомі та інші люди, які часом хочуть нажитися на ньому.
Це дуже сумна й складна історія. Моментами, автор настільки глибоко занурювався у переживання головних героїв, що ставало некомфортно. Часом, я ловила себе на думці, що хотіла б побачити екранізацію «Під вулканом» – це була б драматична стрічка із нещасливим фіналом.
Але знаєте, у нашому житті теж багато таких історій. Тому важливо читати про них, дивитися фільми, аналізувати й приймати.
У цій книзі мені ще сподобалося те, що автор вплітав багато іспанських слів та фраз. Враховуючи, що всі події відбуваються у Мексиці, вони є дуже доречними та додають книзі шарму.
• Хіба життя не постійна боротьба, хіба ми не тимчасові прибульці у цьому світі? Революція буяє в полум’яних надрах кожної людської душі. І неможливо знайти мир, не заплативши пеклу повну ціну.
• Що таке загублена душа? Це та, що ухилилася від свого істинного шляху і блукає в темряві спогадів.
🎧 La Llorona – Carmen Goett
Ця книжка виявилася для мене досить непростою, адже далеко не відразу я змогла зрозуміти суть. Та й не факт, що точно можу розповісти про що вона.
Головний герой страждає на алкогольну залежність. І читач змушений разом із ним блукати барами, продиратися крізь думки та складні стосунки між героями. Окрім консула це його дружина, брат і друг.
Події в цій історії відбуваються протягом доби, але герої поринають з головою у минуле , спогади і розвиток їхніх стосунків. Колоритна Мексика , згадки про першу світову і громадянську війну в Іспанії, війну країни зі США. Саме чомусь очікуванням пронизана ця історія. І як бачимо, нема спокою ніде. Війни виникають та повторюються знову і знову.
Це нелегке читання, іноді медитативне, іноді пришвидшене, але точно варто ознайомитись з автором. Бо цей його єдиний роман вважають одним із кращих творів . Ще зрозуміла, що далеко не все вмію зчитувати у книгах такого типу. Читаємо і вчимося далі.
Бувають такі книги, читаючи які, відчуваєш себе, м'яко кажучи, не такою начитаною, як хотілось би😅
Так і з цією книгою дружби не вийшло. І ніби все добре: чудовий стиль, прекрасний переклад. Додає плюс в карму вражень саме видання: цупкі сторінки, якісна прошивка, закладинка.
Але я читала і не змогла зрозуміти, чи з моїм світоглядом щось не так і він не може вмістити всю глибину написаного, чи книга сама по собі надто складна. Таке враження, ніби мені не вистачило чи то подібного життєвого досвіду, чи то фонових знань, чи то умінь відчути стиль цього тексту, його багатошаровість.
У романі дуже повільно розгортаються події, діалоги якісь мляві, історія — уривчаста. Основним мотивом написаного є алкоголізм, і оповідь плине таким п'яним, розміреним темпом. Мені було складно витримати, коли герої, наприклад, кілька десятків сторінок тільки катались на конях. І ніби щось відбувається, але то навіть переказати неможливо. Ну так, алкоголізм. Так, зламані життя. Але не зачепило, не відчулось, не прижилось.
Не полегшував читання і мексиканський колорит: всі ці назви, імена, востаннє мені було так складно, коли я читала Маркеса.
Сумно від того, що книгу я обрала за описом сама, отримала її на огляд від видавництва . Я почитала анотацію, кілька відгуків за тегом і подумала, що зможу оцінити цей роман позитивно. Та не склалося.
І таке трапляється😔
