Бувають такі книги, читаючи які, відчуваєш себе, м'яко кажучи, не такою начитаною, як хотілось би😅
Так і з цією книгою дружби не вийшло. І ніби все добре: чудовий стиль, прекрасний переклад. Додає плюс в карму вражень саме видання: цупкі сторінки, якісна прошивка, закладинка.
Але я читала і не змогла зрозуміти, чи з моїм світоглядом щось не так і він не може вмістити всю глибину написаного, чи книга сама по собі надто складна. Таке враження, ніби мені не вистачило чи то подібного життєвого досвіду, чи то фонових знань, чи то умінь відчути стиль цього тексту, його багатошаровість.
У романі дуже повільно розгортаються події, діалоги якісь мляві, історія — уривчаста. Основним мотивом написаного є алкоголізм, і оповідь плине таким п'яним, розміреним темпом. Мені було складно витримати, коли герої, наприклад, кілька десятків сторінок тільки катались на конях. І ніби щось відбувається, але то навіть переказати неможливо. Ну так, алкоголізм. Так, зламані життя. Але не зачепило, не відчулось, не прижилось.
Не полегшував читання і мексиканський колорит: всі ці назви, імена, востаннє мені було так складно, коли я читала Маркеса.
Сумно від того, що книгу я обрала за описом сама, отримала її на огляд від видавництва . Я почитала анотацію, кілька відгуків за тегом і подумала, що зможу оцінити цей роман позитивно. Та не склалося.
І таке трапляється😔