Уроки короля жахів. Як писати горор

Не навчить вас писати горор ця книжка. Я це зрозуміла, ще коли читала зміст.
⠀
Перші розділи мене зачепили: я розділяю авторське захоплення Кінгом, він легко. невимушено перераховує всі кінговські здобутки, багато його хвалить і це чудово, але для кого ця книга? Затятий кінгоман і так це розуміє, а той, хто Кінга не знає, чи дійде він до цієї книги?
⠀
Висновок такий же, як і після читання "Як писали класики": якщо ви хочете знань і нормального розуміння поглядів автора, читайте першоджерела.
⠀
Книга Семкова побудована на двох книгах Кінга:
⠀
📚Танок смерті
📚Про письмениство
⠀
І навколо них побудовані всі розділи, багато посилань, згадок. "Як пише Кінг...Як стверджує Кінг... Як згадує Кінг..." І далі по змісту згаданих книжок.
⠀
Досить самобутнім є розділ про аналіз сприйняття жаху через різні філософські теорії, це такий добряче літературознавчий шматок тексту, який мені, чесно кажучи, читати було нудно. Можливо, вам буде це цікаво, якщо ви пишете якусь наукову роботу про Кінга.
⠀
Смішною мені видалась і згадка про "букблогерів" як окрему категорію "вибагливих" читачів. Правда? Прям всі, хто ведуть "букблоги" такі вже вибагливі та досвідчені читачі, які здатні розділити захват він "Воно"" і "Сплячих красунь"?
⠀
Там тільки щоб осилити список персонажів у "Сплячих красунях" треба мати за плечима з десяток кінговських книжок, а не "букблог". І автора я читаю з 13 років, блог веду всього 3, відколи це наявність блогу визначає "досвідченість і вибагливість" читача?
⠀
Я обрала цю книгу, бо мені було цікаво: як щира любителька Кінга я не могла пройти повз, хоча серцем я розуміла: книга про письменницькі секрети Кінга не від Кінга приблизно такою і буде. І з нею я відчула цілий спектр читацьких вражень: від захвату на перших сторінках, де Кінгу співаються оди ( я теж готова їх співати) до дивного виділення "букблогерів" в окрему "категорію" читачів🙈

Два вечори у компанії Ростислава Семківа і пана Кінга не можуть бути поганими. "Уроки короля жахів" - це мандрівка творчістю нашого улюбленого і жахливого.

Якщо ви вже читали "Про письменство" Кінга, але як і я, давненько - ось вам гарна нагода повторити її. Тут автор частенько посилається на неї та іншу ранню Кінгівську книгу про горор "Танець смерті". А ще, аналізує його твори, розказує про маркетингові підходи письменника і розкриває те, що лишається за лаштунками його творчості.

Письменство може бути ліками від власних страхів, поганих звичок, болю та втрати. Створювати горор, аби побороти страшну реальність - нехай воно трапляється, але на папері. Витягти монстрів з людської душі і поселити їх в щось фантастичне. Про все це є в цій книжці.

Книжки Ростислава Семківа для мене завжди цікаві, бо я люблю дізнаватися нове і поглиблювати свої знання. Власне моє знайомство з Кінгом розпочалося із нон-фіка пана Ростислава.

Це практичний текст про те, як можна закручувати сюжети (якщо звісно пишете горор). Це путівник по творчості Кінга: з чого варто почати знайомство, які тексти найважливіші у його творчості, які допоможуть у власній творчості.
Направду якось я читала відгук, що список недосконалий і краще зовсім інакше формувати його. Та, як на мене, все ок. Власне, коли тобі рекомендує свій варіант літературознавець до думки, якого ти прислухаєшся, то треба йти саме за цим голосом.