Після цієї книжки ви захочете у Крим. З’явиться світлий сум чи тиха лють — за втраченим півостровом. Також нав’язливою мухою дзижчатиме усвідомлення, що того Криму більше немає. Що це не так місце, як час, який ніколи не повернеться — на відміну від самого Криму. Бо занадто вже він повний кольорів, щоб довго зоставатися на картах сірою зоною.
Крим із цих новел залишає солодкі липкі відбитки, наче від чурчхели чи пахлави на пляжі. Їх перебиває сіль морської води, яку тепер на смак не відрізнити від сліз.
