Чесно? Я прям заздрю читачам, яким сподобалася ця історія. Бо зі мною вона не спрацювала.
Далі буде зі СПОЙЛЕРАМИ.
Заявленого тропу “від ворогів до коханців” в книзі немає. Герої фліртують один з одним з самого початку. Любовна лінія досить передбачувана й не дуже правдоподібна.
Головна героїня Вайолет має певну хворобу і взагалі дуже тендітна, але зла мати все одно відправляє її на вірну смерть. Логіка для мене тут відсутня.
Особливість ГГ майже ніяк не обігрується, а щоб нагадати про її слабкість періодично в книзі з’являється персонаж Дейн й постійно повторює як заведений “Ти слабка, ти не впораєшся”, наче це його основна функція, як персонажа. Дуже сумно, бо на особливостях Вайолет можна було б побудувати супер круту арку персонажа. І ще ось ця довга коса, ми її вже десь бачили, ні (привіт, Кетніс!)?
Щодо самих арок персонажів. На жаль, герої майже не мають розвитку. Вайолет як була тендітною і гіперболізовано доброю, як для такого світу, так такою й лишилася. Ніякої сили, крім драконів, які їй все дали, вона сама не здобула. Те ж саме можна сказати й про другорядних персонажів. Подруга головної героїні взагалі не розкрилась ніяк й ніякої ролі в сюжеті не відігравала. Не вистачало якоїсь глибини, важливих й проникливих діалогів. Зате ми мали щось на кшталт:
- Ти цього не хочеш!
- Ні, хочу.
- Ні, не хочеш.
- Скажи мені, звідки ці шрами?
- Ти не хочеш цього знати.
- Ні, я хочу!
І так по колу. Ну якщо вона питає, то вона хоче знати! Ну якщо вона тебе цілує, то, мабуть, вона це хоче робити. Подібні сцени викликали в мене роздратування, як і постійні повторювання думок головної героїні про те, який він сьогодні красивий, який він гарячий, БОЖЕ ЯКИЙ ВІН НЕРЕАЛЬНИЙ, який в нього біцепс. Та коли вже хтось напише книжку, де люди закохуються у звичайних людей? А не Кенів чи Барбі. Хоча, до прикладу, ті ж самі Голодні ігри де Піта - далекий від ідеалу, звичайний хлопець і це надзвичайно підкупало.
Академія в якій розгортаються головні події то для мене окрема дивина. Де там було навчання? Якісь спаринги та дивні змагання на яких один студент міг легко прикінчити іншого, бо наїздникам драконів мають бути лише найсильніші. Де логіка загубилася? Коли ви виховуєте солдатів, які мусять захищати ваші землі від ворожих нападників, хіба це логічно нацьковувати їх один на одного? Хіба натомість їх не треба вчити командному духу та підтримці? Адже чим більше наїздників осідлають драконів, тим більше буде захисту для ваших кордонів!
Сцени 18+ і все навколо цього, навіщо вони? Як на мене, вони тут абсолютно не гармонійні й дууууже затягнуті, що я просто промотувала сторінки. А логіка деяких сцен мені взагалі була незрозуміла. Ось до прикладу ланцюжок думок головної героїні:
I'll never get over how quickly people move on around here, how callously death is swept under a rug and trampled on minutes later.
Gods, Xaden looks good today, his brow slightly furrowed as he listens intently to something Lamani says, then nods. Hard to believe I had that mouth on mine last night, those arms wrapped around me. Forget second thoughts. I just want more.
Спочатку серйозна і важлива думка, яка різко переходить в якусь маячню. І це пряма ілюстрація усієї книги в цілому: серйозно, цікаво, важливо, маячня, маячня, маячня, важливо, маячня, маячня.
І саме це дуже засмучує. Якби прибрати оці всі романтичні й нелогічні сцени, розвинути світ, психологію героїв, більше показати драконів, це була б дійсно класна історія, сильна, фантастична, цікава. І тут мені можуть сказати: “Це ж тільки перша книжка, далі все буде!”, вибачте, але в ній 500 сторінок. В аудіо, що я слухала, це 20 годин і 40 хв часу. До прикладу перша книжка із серії Голодних ігор має 370 сторінок, Гаррі Поттера - всього 223 сторінки, Володаря Перснів - 432 ст. Вони всі менші ніж Четверте крило. Вони всі прекрасно розкривають світ та персонажів з перших частин своїх циклів.
Можливо, це все якось буде доведене до ладу в інших частинах цієї історії, побачимо. Скоріш за все, це не моя чашка чаю, хоча я розумію людей, яким такі історії подобаються. Але мені не вистачило логіки, я не змогла відключити повністю голову й сліпо повірила світу, який створила авторка. І ще мені було так сумно через те, якою дорогою вона повела свою героїню. Як же було б цікаво читати про її шлях саме як писарки, а не наїздниці драконів! Таку б історію я б прочитала з більшим задоволенням.
Такі справи.
В парі з цією красунею провела декілька чудових вечорів. Вона така ж цікава, як і гарна.
⠀
Здається я закохалась в цю книгу. 🤩 Інакше не знаю, як описати свої почуття до неї. Часом затамовувала подих від напруги й хвилювань, а іноді просто розчинялась в емоціях та почуттях персонажів.
⠀
✨Їй так легко вдавалось вирвати мене з реальності й затягнути в новий світ, світ вершників, драконів та їх магічного зв’язку.
⠀
➖Дівчина, яку вважають надто крихкою, але дуже розумною, має стати вершнецею дракона, проти своєї волі. Вона та, чиєї смерті бажають надто багато людей. Чи вдасться їй уникнути від осудливих поглядів, врятувати власне життя та проявити себе, а не бути лише клішем її відомої родини. Цікаво спостерігати, як природа створює баланс, поєднуючи непоєднуване на перший погляд.➖
⠀
Деталізований описи незвичної місцевості, переживань та думок яскравих героїв і їх характеру, міцно тримали мою увагу на сторінках. 📖Так легко було уявити себе частиною того світу.🗻
⠀
Ця книга міксує все, що я так люблю. Пригоди, пристрасть, гумор, часом непередбачуваність, випробовування, дружбу, кохання, бунт та істину.
⠀
З нетерпінням чекаю на другу частину⭐️
⠀
Вайолет Сорренґейл - 20 років, головна героїня, яка не хотіла стати вершником, вона завжди себе бачила в архіві, але довелось, оскільки матір-генерал вирішила, що всі її діти мають «осідлати драконів»;
Джек Барлоу - ненавидить Вайолет- за що? Для мене це так і залишилось загадкою, оскільки автор не навела на думку, чому він так хоче смерті Ві, мені залишається думати, що лише через те, що вона найслабша в ланці;
Ксейден Ріорсон - ворог сім’ї Сорренґейл, повстанець, мобілізований в Чеверте крило, моя перша книжкова любов;
Ріаннон - подруга Ві, цього достатньо.
Тут не буду описувати, що там відбувається, можете почитати в анотації. Книга мені дуже сподобалась! З нетерпінням чекаю продовження🥰
Світ прописаний неймовірно, я ніби сама побувала вершницею, дуже сподобалась Вайолет - її відчуття справедливості, людяності і все в ній. Також хочу сказати, що авторка часто пише про дуже крихкі суглоби дівчини і це не просто так, оскільки сама також має цю хворобу.
Ксейдон зайняв моє ♥️, який мужчина! В тома чоловіку така сила, впевненість, що не змогла я залишитись байдужою до нього! Це моє перше книжкове кохання🤫
З цією книгою у мене була захоплююча подорож в світ драконів, де було неймовірно небезпечно, цікаво і захоплююче. Однак таке враження сформувалось лише після прочитання, оскільки почувши про книгу, я думала там більше піару і дуже боялась, що буду розчарована, але … все вийшло навпаки - я зачарована нею.
