Між нами: Розмова з Анною Полегенько, книжковою інстаблогеркою

Між нами

13 Jun 2024

Книжкова інстаблогерка Анна Полегенько каже, що в її домашній бібліотеці понад 2000 видань. Тож нам довелося шукати максимально незаздрісних котиків, щоб відправити на розмову з Анею для рубрики «Між нами».

За класикою, розпочнемо із бліцу:

Яку найбільшу книжкову покупку ти пам’ятаєш? – Набір книжок «Це зробила вона» і «Це також зробила вона». Я заплатила за нього тоді 1000 грн, і це дійсно була велика сума для мене!
Скільки книжок на твоїх домашніх книжкових полицях? – Останній раз, коли ми з мамою рахували, книжок було понад 2 000.
Як розподіляєш книжки на полицях? – За видавництвами. Маю один двометровий стелаж з книжками Видавництва Старого Лева.
Яку цитату з книжки тримаєш у пам’яті? – «Іди ж сміливо і бери один, / Твойому серцю найхмельніший келих», – це зі збірки поезій Олега Ольжича.
Що найперше згадуєш, коли чуєш «Порадь книжку»? І, власне, порадь книжку! – Звичайно ж, «Академія Аматерасу» Наталі Матолінець, я таємна амбасадорка цієї книжки 😺

Мене звати Аня Полегенько, мені 16 років, і я книжкова блогерка. Веду блог про книжки в інстаграмі вже 5 років, а надихнуло мене на це рішення прагнення розповідати більше про класні книжки. Я розповідаю про дитячу, підліткову, а інколи і дорослу літературу українською.

Кожного року проводжу авторський марафон #читай_з_анітою, де закликаю людей читати українською та писати на прочитане відгуки. Окрім блогу в інстаграмі, я також веду тік-ток та телеграм-канал.

Моє життя дуже пов'язане з книгами. У вільний від читання час я проводжу та модерую презентації книжок з українськими письменниками та письменницями онлайн та офлайн. Інколи веду церемонії вручень книжкових премій, наприклад Барабука, Зелена Хвиля, Еспресо: вибір читачів.

Заради книжкового блогу я перейшла на екстернат!

Одразу варто сказати, заради книжкового блогу я перейшла зі старшої школи на екстернат. І це справді спрацювало, у мене є можливість навчатися у зручний для мене час, і я можу присвячувати блогу стільки часу, скільки потрібно.

Починалося все не стільки з популяризації літератури, скільки з онлайн-щоденника, де я ділилася враженнями від прочитаного. І якщо потрібно було б виділяти етапи мого блогерства, то першим був би якраз книжковий щоденник, далі відкриття книжкових заходів і моя участь у них. Пізніше був один з моїх улюблених етапів – неймовірна підтримка книжкової спільноти і мої пошуки «своїх» жанрів. А зараз це напевно етап популяризації та монетизації блогу, і мені цікаво, що буде далі.

Хочеться вірити, що з часів початку читання та ведення блогу я стала більш впевненою у собі, з прекрасними людьми поряд та тисячею прочитаних книжок. Думаю, зараз я б не впізнала, якби побачила себе з 2016!

Читаю багато різного і намагаюсь не піддаватись гонитві за новинками!

Я читаю багато різних книжок, тому при виборі часто пробую нові жанри та сюжети, хоча і стоп-теми у мене також є. Я дуже намагаюсь не піддаватися гонитві за новинками, хоча доволі багато нових видань все ж таки опиняються на моїх поличках.

Дуже люблю робити подарунки, особливо книжками! У себе в блозі періодично проводжу «Обмін добром», де віддаю свої книжки бажаючим. А при виборі книжки на подарунок, звичайно ж, враховую побажання та смаки людини, хоча і люблю дарувати також свої улюблені книжки.

Перша свідомо прочитана книжка – «Сестричка» Олі Русіної.

Якщо говорити про першу свідомо прочитану книжку, то це була «Сестричка» Олі Русіної. Мене дуже вразив той факт, що Оля написала і видала її у 16 років (стільки ж, скільки мені зараз). Але книжки були зі мною ще з раннього дитинства, адже у нас в родині практикується спільне читання вголос.

Взагалі серед моїх улюблених українських авторів – це Наталя Матолінець. Я обожнюю всі її книжки і «Академію Аматерасу», яку я вже згадувала, вважаю однією з найкращих прочитаних.

Також додала би у свій топ Олю Войтенко та її «У світлі світляків», Зірку Мензатюк і всі її книжки, трилогію «Дитя песиголовців» Володимира Арєнєва, книжки Анастасії Нікуліної. Цей список можна ще довго продовжувати насправді...

Люблю перечитувати. Це як повертатись в уже перевірений світ.

Просто зараз читаю 3 книги одночасно:

«Тисяча ударів серця» – фентезі, яке давненько відкладала.
«Грішна» – трилер з серії детективів, які дууже подобаються.
Слухаю аудіоверсію «Оповідь служниці» на Абук – не можу відірватися, бо дуже приємне начитування і цікавий сюжет.

А ще я люблю перечитувати книжки. Для мене перечитування – це повертатися в уже перевірений світ, де я почуваюся безпечно. Інколи чогось саме такого і хочеться. В таких випадках я беруся за улюблені українські книги - «Хутір» або «Академія Аматерасу».

Між екранізацією і книжкою зазвичай обираю друге.

Якщо з’являється вибір між екранізацією та книжкою, то швидше оберу другий варіант. Для мене важливо ознайомитися з першоджерелом. І книжка часто значно краща за екранізацію.

А от що точно варто подивитись – це виставу «Конотопська відьма». Але власне театру Франка! Вона шикарна і, як на мене, ідеально передає настрій оригінального твору.

Не зовсім за книжкою, але також раджу подивитись фільм «Будинок Слово»! Там про письменників та митців доби «Розстріляного відродження», і особисто мене він надихнув читати книжки письменників того часу.

Обожнюю книжкові фестивалі! На них «полюю» за зустрічами.

Обожнюю книжкові фестивалі! Перш за все за особливу атмосферу, а останній рік ще й маю змогу зануритися у це дійство як книжкова консультантка видавництва Nasha Idea. Це дуже цікавий для мене досвідом. На таких подіях «полюю», мабуть, найбільше за зустрічами зі знайомими з книжкової сфери. Адже саме книжкові фестивалі збирають навколо себе книжкових людей.

І книгарні люблю, звісно. Взагалі книгарні для мене – найкраще місце зустрічі. Проводжу там багато часу. Ну, і якщо говорити про покупки книжок, то я оберу прийти саме в книгарню.