3 читацькі враження про книжки від «Лабораторії». Переможці конкурсу

Зазвичай було б складно позбирати детальні враження про книгу, яку прочитала ще в розпал літа. Попри час, що відтоді минув, я запам'ятала багато моментів з неї і вже не раз поділилася враженнями усно.  Історії з книги були цікавими, пізнавальними, місцями щемкими і героїчними, тому сміливо можу рекомендувати.

Це книга-репортаж, авторка проїхала 8 тисяч км, щоб записати усі ці історії з перших вуст. Кожен розділ розповідає про окрему групу працівників чи напрямок роботи Укрзалізниця - Ukrzaliznytsia, історії з минулого і теперішнього, а найбільше - від початку повномасштабної війни.

Старші по станції, топменеджер, пасажири, провідниці, волонтери, комунікаційники, ті, що модернізують вагони, машиністи, начальники/-ці вокзалу, керівник пасажирських проектів, ті, хто готував і супроводжував дипломатичні місії, ті, хто під обстрілами, – усім їм було що сказати, чим здивувати або розчулити. А ще ті, хто, в перші дні вторгнення були "очима" для країни, бо спостерігали за рухом ворожої техніки і передавали дані вище, створювали перешкоди на коліях і ризикували самостійно зупиняти ворожі БТРи. 

Цікаво було дізнатися, як працює величезна система (майже 1500 залізничних станцій, 21 тисяч кілометрів колій, десятки тисяч працівників), а особливо — як від початку повномасштабного вторгнення було організовано штаб, зв'язок, переміщення, як керівники ухвалювали непрості рішення, як вдалося вивезти понад 4 млн людей і 115 тис. домашніх улюбленців (уявіть, якби вам довелося раптом відповідати за евакуацію всієї країни?), і в цих умовах ще й швидко стати основними транспортними артеріями для нескінченного потоку гуманітарних вантажів на зворотньому шляху.

Запам'яталося:

✔️ про обстріл і евакуацію з Херсонського вокзалу;

✔️оборону Сумщини ("Суми відбили бандити");

✔️історія провідниці Ірини – матері Дмитра Козацького (пам'ятаєте його фото на Азовсталі під яскравим променем сонця з розпростертими руками? – воно тоді облетіло весь світ);

✔️передачу ліків для дитини і потяг, який їде у ніч без світла;

✔️ а чого вартий розділ про переобладнання старих вагонів у перші у світі (!) медичні поїзди-реанімації для евакуації поранених🔥;

✔️про начальника Київського вокзалу (гідні захоплення зусилля цього чоловіка, якому у березні 2022-го довелося зустрічати і відправляти 65 тис. осіб на добу замість довоєнних 17-22 тис);

✔️ о, а ще цікавезним був розділ про "залізну дипломатію" (перевезення, до прикладу, Джо Байдена, Бориса Джонсона, інших політиків, дипломатів, бізнесменів, акторів) — такі нівроку пригоди!! 😁

✔️про машиніста, мотузку, вікно, і ще кілька секунд очікування❤️;

✔️про Агента Суперніч і сервісні рішення;

✔️про те, наскільки важливою була комунікація на різних  майданчиках. 

Також у книзі описано, який відбиток на Укрзалізниці залишив колоніальний спадок імперії, коротко згадується історія деяких вокзалів, є кар'єрні оповіді та досвід очільників, трохи про проблеми та корупцію, а разом з тим і про реформи та інновації, розвиток бренду. 

❤️ Ця книга спонукає пишатися людьми нашої країни, "залізними людьми". 

Мене дуже тішить, шо вона буде перекладена англійською (переклад готує Марта Госовська). Її мають прочитати у світі. 

===============

• Це небезпечно чи неможливо?
• Залізничники відчули себе героями, бо справді стали ними у перші місяці великої війни, а далі просто захотіли ними лишатися.

p. s. нове слово: мотриса – одновагонний дизель-поїзд)

Книга «Нові стоїки» — це практичний щоденник для глибокого занурення в стоїцизм — філософію, яка допомагає зберігати спокій навіть серед хаосу сучасного світу. Вона дає 52 уроки, кожен із яких можна практикувати протягом тижня, щоб поступово змінити своє мислення та життя.

🌟 Ключова ідея: Дихотомія контролю

Один із найсильніших уроків книги — це ідея дихотомії контролю, запозичена у філософа Епіктета:

«У нашій владі лише думки, імпульси, воля до отримання і воля до уникнення. Все інше — не в нашій владі».

Автори пропонують поділити світ на три категорії:

1. Те, що ми повністю контролюємо (наші думки, судження, бажання).
2. Те, що ми частково контролюємо (наприклад, результати наших зусиль).
3. Те, що ми не контролюємо (настрій інших людей, погода чи минулі події).

💡 Ідея проста, але потужна: припиніть витрачати енергію на те, що поза вашим контролем, і зосередьтеся на тому, що залежить від вас. Хочете покращити стосунки із дітьми - не засиджуйтеся на роботі до пізна, щоб купити ще +1 нову кофтинку чи новий телефон. Краще візьміть вихідний та разом з дитиною приготуйте будь-що паралельно розмовляйте і чесно кажіть, що вам хвилює та що ви хочете покращити в стосунках, при цьому слухайте й іншу сторону.

🌿 Дисципліна бажання

Наступний цікавий аспект: наші афекти — хвилювання, печаль, заздрість чи нарікання — виникають через бажання контролювати те, що нам недоступно.

«Афект з'являється через неможливість отримати те, чого ми бажаємо, або через отримання того, чого ми прагнемо уникнути».

Замість цього стоїки радять звертати увагу на те, як ми реагуємо на ситуації. Наприклад, якщо щось не йде за планом, запитайте себе:

• Чи є це у моїй зоні контролю?
• Як я можу змінити своє ставлення до цього?

🛠 Практичність книги

«Нові стоїки» — справжній інструментарій для життя. Кожен урок супроводжується вправами. Наприклад:

• Пишіть вечірні рефлексії про те, як ви реагували на ситуації.
• Практикуйте негативну візуалізацію: уявіть найгірший сценарій, щоб бути готовим до нього.
• Усвідомлюйте свої бажання й вирішуйте, чи варто витрачати на них енергію.

🧠 ТОП цитати

• «Найкращий спосіб уникнути хвилювань — не дозволяти їм брати гору над вами».
• «Щастя залежить не від того, що з вами трапляється, а від того, як ви це інтерпретуєте».
• «Справжня свобода — це коли ви не залежите від зовнішніх обставин».

✅ Для кого ця книга?

• Для тих, хто хоче впоратися зі стресом і тривогами.
• Для людей, які шукають простих, але ефективних способів саморозвитку.
• Для всіх, хто цікавиться філософією стоїцизму.

🌟 Оцінка: 10/10

💔Зрештою, кохання стало можливим тільки тому, що він бачив мене не тим, ким я був, а тим, ким мав стати.

Чесна, болюча і по-справжньому трагічна історія кохання, яке було приречене ховатись в темряві.

Це книга, яка складається лише з трьох розділів - трьох невеликих точок у часі, які мають значення - 1986, 2007 та 2016 роки. 

Сімнадцятирічні хлопці закохуються і починають зустрічатись - таємно, звичайно, але після завершення навчального року їхні шляхи розходяться. Один міцно триматиметься за те, ким він є, і зрештою стане відкритим геєм, а інший так ніколи і не вимовить вголос слово «гомосексуал». 

Це історія без щасливого кінця, адже за цих обставин він просто неможливий💔

Мені неймовірно сильно сподобалась ця книга. Спробую (але не обіцяю, що вдасться) розкласти думки по поличках. 

1. лаконічність. Тут фактично немає «води». У цій книжці 208 сторінок у кишеньковому форматі, і автору якимось чином вдалось вмістити у них історію тривалістю 30 років — події розвиваються стрімко; описи — лише ті, що мають значення; роздуми героїв — лише ті, що якимось чином розкривають їх самих або ж впливають на розвиток сюжету. 
2. реалістичність. Це автобіографічна книга, у якій автор в деталях розповідає про власне життя. Ти віриш героям, віриш історії, а усвідомлення того, що все це відбулось насправді, розбиває тобі серце на зовсім іншому рівні.
3. глибокий психологізм. Що змушує людей заперечувати те, чим вони насправді є? Це книга про вибір, самоідентифікацію та право бути собою. Про істинні бажання, сором та суспільне схвалення. При невисловлені почуття та божевілля не мати можливості показати своє щастя. 
4. стиль написання. На початку потрібно було трошки часу, щоб звикнути. Тут фактично відсутні діалоги як такі. Це просто історія з минулого — така, якою її пам’ятає автор. Текст часто змінює ритм - залежно від ситуації, яка описується, речення то короткі і ніби рвані, то довгі і насичені красивими та чуттєвими метафорами. І ти постійно змінюєш один настрій на інший.

Я могла б ще довго писати про цю книгу, але просто скажу, що дуже раджу прочитати її. Я вже другий день під враженням❤️‍🩹