ПОТЯГ ПРИБУВАЄ ЗА РОЗКЛАДОМ. Історії людей і залізниці.
Марічка Паплаускайте, 2024, 272 с.

Зазвичай було б складно позбирати детальні враження про книгу, яку прочитала ще в розпал літа. Попри час, що відтоді минув, я запам'ятала багато моментів з неї і вже не раз поділилася враженнями усно. Історії з книги були цікавими, пізнавальними, місцями щемкими і героїчними, тому сміливо можу рекомендувати.

Це книга-репортаж, авторка проїхала 8 тисяч км, щоб записати усі ці історії з перших вуст. Кожен розділ розповідає про окрему групу працівників чи напрямок роботи Укрзалізниця - Ukrzaliznytsia , історії з минулого і теперішнього, а найбільше - від початку повномасштабної війни.

Старші по станції, топ-менеджери, пасажири, провідниці, волонтери, комунікаційники, ті, що модернізують вагони, машиністи, начальники/-ці вокзалу, керівник пасажирських проектів, ті, хто готував і супроводжував дипломатичні місії, ті, хто під обстрілами, - усім їм було що сказати, чим здивувати або розчулити. А ще ті, хто, в перші дні вторгнення були "очима" для країни, бо спостерігали за рухом ворожої техніки і передавали дані вище, створювали перешкоди на коліях і ризикували самостійно зупиняти ворожі БТРи.

Цікаво було дізнатися, як працює величезна система (майже 1500 залізничних станцій, 21 тисяч кілометрів колій, десятки тисяч працівників), а особливо — як від початку повномасштабного вторгнення було організовано штаб, зв'язок, переміщення, як керівники ухвалювали непрості рішення, як вдалося вивезти понад 4 млн людей і 115 тис. домашніх улюбленців (уявіть, якби вам довелося раптом відповідати за евакуацію всієї країни?), і в цих умовах ще й швидко стати основними транспортними артеріями для нескінченного потоку гуманітарних вантажів на зворотньому шляху.

Запам'яталося:

✔️ про обстріл і евакуацію з Херсонського вокзалу;
✔️оборону Сумщини ("Суми відбили бандити");
✔️історія провідниці Ірини – матері Дмитра Козацького (пам'ятаєте його фото на Азовсталі під яскравим променем сонця з розпростертими руками? – воно тоді облетіло весь світ);
✔️передачу ліків для дитини і потяг, який їде у ніч без світла;
✔️ а чого вартий розділ про переобладнання старих вагонів у перші у світі (!) медичні поїзди-реанімації для евакуації поранених🔥;
✔️про начальника Київського вокзалу (гідні захоплення зусилля цього чоловіка, якому у березні 2022-го довелося зустрічати і відправляти 65 тис. осіб на добу замість довоєнних 17-22 тис);
✔️ о, а ще цікавезним був розділ про "залізну дипломатію" (перевезення, до прикладу, Джо Байдена, Бориса Джонсона, інших політиків, дипломатів, бізнесменів, акторів) — такі нівроку пригоди!! 😁
✔️про машиніста, мотузку, вікно, і ще кілька секунд очікування❤️;
✔️про Агента Суперніч і сервісні рішення;
✔️про те, наскільки важливою була комунікація на різних майданчиках.

Також у книзі описано, який відбиток на Укрзалізниці залишив колоніальний спадок імперії, коротко згадується історія деяких вокзалів, є кар'єрні оповіді та досвід очільників, трохи про проблеми та корупцію, а разом з тим і про реформи та інновації, розвиток бренду.

❤️ Ця книга спонукає пишатися людьми нашої країни, "залізними людьми".
Мене дуже тішить, шо вона буде перекладена англійською (переклад готує Марта Госовська). Її мають прочитати у світі.

===============
"Це небезпечно чи неможливо?"

"Залізничники відчули себе героями, бо справді стали ними у перші місяці великої війни, а далі просто захотіли ними лишатися".

p. s. нове слово: мотриса - одновагонний дизель-поїзд)