3 найкращі відгуки про книжки видавництва «Ранок». Переможці конкурсу

Серію «Хроніки Місяця» я відкрила для себе на початку весни. Тоді я послідовно прочитала перші дві частини – «Сіндер» та «Скарлет» – і була захоплена тим, як майстерно Марісса Маєр грається з переінакшенням історій Попелюшки та Червоного Капелюшка відповідно. 

Перед читанням «Кресс» я вирішила взяти невеличку паузу, щоб не перенасититися серією, тож перші сторінок 50 сторінок я намагалася повторно прилаштуватися до історії. Прошу зрозуміти мене правильно: питання було не в тому, що виклад складний чи нецікавий, а в тому, що з кожною наступною книгою йде нашарування сюжетних ліній [вкотре наголошу на тому, щоб ви не повторювали моїх помилок і не сприймали книги серії як відокремлені історії ❗️ – всі чотири книги, хоч в центр уваги і виводять нову персонажку, є тісно повʼязаними]. 

Та як тільки я прилаштувалася знову до цього світу, то розпливлася в любові! Багато з тих, хто прочитав серію, зазначали, що третя книга найпотужніша і хоч я ще не встигла познайомитися з «Вінтер», доєднатися до захоплених відгуків можу легко! 

У «Кресс» авторка по-новому трактує історію Рапунцель, образ якої вона припасувала до самотньої бранки, яку увʼязнено на штучному супутнику на навколоземній орбіті. Але сумувати нашій Рапунцель [тобто Кресс] доведеться недовго, адже чарівний принц [тобто імпозантний капітан Торн] ввірветься в її життя та кардинально змінить. Любовна лінія – тут однозначний match! Поки що це найулюбленіша пара цієї серії ❤️‍🔥. 

Їхні максимально різні характери, жартики Торна та чуттєвість зародження почуттів… любов-любов-любов! Та що мене потішило не менше так це те, як шалено розгортається канва інших персонажів і як все вплітається в загальне протистояння місячан та землян. Просто ухххх! Інтриги, скандали, таємниці – смак 🔥. 

І про другу мою улюблену парочку серії – Сіндер та Кая – теж промовчати не можу. Їхня лінія припадає до душі невимовно.

Ретелінг Попелюшки в сетингу кібер-майбутнього з чумою, прибульцями з Місяця та відголосками «Зоряних Війн»? Чи можуть в такої історії взагалі бути якісь мінуси? Та й підійде вона для будь-якого віку, адже ніколи не пізно захопитися крутою sci-fi атмосферою - і я впевнено кажу це як людина, яка читала «Сіндер» зовсім не у підлітковому віці і не могла відірватися від історії)

Сіндер — найкращий механік Нью-Пекіна, але має вона одну велику проблему (і це не лише наявність мачухи і сестер, що її терпіти не можуть). Просто Сіндер — кіборг, і через це всі тримаються від неї осторонь, її життя сповнене обмежень і кпинів, а єдиним другом є віданний андроїд. Але все змінюється, коли в майстерні дівчини з'являється принц Кай з терміновим і таємничим проханням... Тож чи запросить він Сіндер на бал, чи його теж відлякне її механічна нога?

Уявлення не маю, як комусь могло прийти в голову змішати Попелюшку з науковою фантастикою, але це спрацювало: вийшов коктейль, від якого можна втратити голову і неможливо відірватися. 

Стиль авторки просто неймовірний, і забракне слів передати, як майстерно вона вплела сюжет давно знайомої казки в вигаданий світ технологічного майбутнього. Весь час під час прочитання я підмічала деталі, що вели до Попелюшки, і раділа ніби дитина через те, що моє дитинство не тільки повернулося, а й піднялося на новий рівень крутості. І я читала вдосталь ретелінгів казок, щоб особисто для себе вирішити, що Маріссу Маєр ніхто не переплюне.

І не ретелінгом єдиним: створений авторкою світ теж заслуговує оплесків. Складні технологічні описи, продумані і добре прописані персонажі, конфлікти, космічні подорожі, медичні експерименти і багато-багато іншого - саме через таке різноманіття не важко відшукати в книзі те, що зацікавить. Відкривши «Сіндер», можна насправді відчути себе кіборгом з протезом, який весь час збоїть, з вбудованим в голову сканером, і провести більшість часу в наповненій гвинтами і дротами ятці. 

Або принцом, який намагається допомогти батькові, знайти ліки від чуми і протидіяти планам та магії місячан. Але найбільше в цій історії мені припав до душі другорядний персонаж Іко — андроїд і найкращий друг Сіндер, що реагує на все так емоційно, що й на хвилину не задумаєшся про те, що вона може бути не людиною. Дуже цікаво було читати коментарі Іко щодо того, що відбувалося (а особливо щодо принца Кая 😏)

А романтична лінія... Давно я так не вболівала за якусь книжкову парочку, яка регулярно то переповнювала моє серце позитивними емоціями, то ледь не розбивала його. Адже він — принц, а вона — кіборг, істота другого сорту, яку навіть за людину не вважають. І хоч вони з цілковито інших світів, але скільки ж у цих двох спільного, якими ж насиченими були їх розмови, скільки іскор між ними проскакувало!

Загадок та інтриг тут теж вистачає, і авторка так майстерно закрутила сюжет, що до останнього ні про що не здогадуєшся. Разом з Сіндер доведеться розгадати не одну таємницю минулого, розбиратися зі смертоносним летумозом і руйнувати жорстокі плани місячан і їх прекрасної (чи не дуже?) королеви Левани. І я відчуваю, що це лише початок, що далі рівень крутості і епічності серії тільки виросте, тому з радістю вирушаю у наступний етап цієї подорожі)

Дженні Хан страшенно блискуче пише. Усі три книжки цієї трилогії здаються вічнозеленими, і я знаю, що вони залишаться в моєму серці назавжди. Читання цієї трилогії було прекрасним часом, і, як завжди, мені неминуче сумно бачити кінець цієї книги. 

Я розумію концепцію Лари Джин щодо написання листів. Я не думаю, що вони звільняють її від почуттів до хлопців, але однозначно сортують її почуття. Здається, що всі так чи інакше роблять це. Найкращим прикладом є книги. Після прочитання чудової книги нас переповнюють почуття, тому ми або виливаємо їх у огляд книги, або шукаємо людину, з якою можна розділити наші враження. Це допомагає нам впорядкувати наші емоції. 

Я люблю персонажів всім серцем. Я приймаю всі їхні недоліки і буду беззастережно любити їх завжди. Кожен з них настільки добре знає іншого, що здається, нібито інформація просто природно вбудована в їхню підсвідомість. Присягаюся, кількість емоцій, які це викликає в мені, може здивувати. Кожні стосунки у історії мають різну основу, різні почуття. Але кожні стосунки, незалежно від того, як вони закінчуються чи прогресують, відкривають нам очі на найпривабливіші якості людини, що неминуче призводить до того, що я люблю всіх цих людей, кожного по-своєму. 

Якщо хтось коли-небудь попросить мене коротко охарактеризувати цю історію, єдиною відповіддю, яка охопить цю дивовижну подорож, є Любов. Любов буває у багатьох формах. Це не лише романтичні інтереси, а ще й сім’я, друзі і все, що пов’язано з тими зв’язками, які змінюють ваше життя. Ці стосунки формують нашу особистість, вони зробили нас тими, ким ми є сьогодні, і ці стосунки ніколи не можна недооцінювати. І пам’ятайте: «Все почалося з любовного листа».