Книга для тих, хто скучив за казками, але не за звичайними, а тими, де є вайб темної магії і таємниць. Книга для тих, хто хотів хоча би на день повернутися у дитинство, де все завжди виглядало більш казково, ніж воно є насправді. Книга для тих, кому потрібна неймовірна пригода, сповнена чудес і почуттів, щоб відволіктися від реальності і поринути в абсолютно новий світ.

"Шість багряних журавлів" розповідає історію принцеси Шіорі, єдина мрія якої - нічого не змінювати у своєму житті і не одружуватися за домовленістю. Однак, Шіорі стає не владна над своєю долею через зле чаклунство і тепер не тільки має справлятися з усім самостійно, а й допомогти шістьом братам і навіть врятувати королівство. А ще, звісно ж, подорослішати і перестати бути розпещеною принцесою, якій завжди діставалося все найкраще. І це перетворення виявилося надзвичайно реалістичним, тому що замість дівчини, що йшла всім наперекір, створювала проблеми і завжди все робила по-своєму, ми зустрічаємо самовіддану і щиру Шіорі, що вміє цінувати те, що в неї є, і готова злодати перешкоди, аби допомогти своїм рідним. І за цією Шіорі було неймовірно цікаво спостерігати, поки вона знаходила виходи з таких ситуацій, що навіть мене як читачку вводили в ступор (чого лише варта кулінарна майстерність дівчини, що допомогла їй цілих декілька разів!)

Окремої похвали заслуговують родинні зв'язки в "Шести багряних журавлях", тому що з першого погляду видно, як сильно брати і Шіорі люблять і дбають один про одного. Не було жодного випадку, коли дівчині потрібна була б допомога і брати не заступилися за неї, навіть коли вони не знали повністю, що відбувалося, або коли самі опинилися у вельми незручному становищі. І Шіорі так само готова ризикнути всім заради братів: змиритися зі своєю магією, яку завжди приховувала, роздобути незвичну рослину і навіть кинути виклик самому дракону - і все це поки вона бореться із власним прокляттям. Моє серце раділо при кожному описі теплих моментів, які ділили брати і Шіорі, і сподобалось, що авторка не притримувалася звичайного для фентезі тропу про трагічний зв'язок з родичами, бо цій книжці таке однозначно не підійшло би і зруйнувало би її казковий вайб.

І не тільки стосунки з ріднею порадували: в "Шести багряних журавлях" є і романтична лінія, що поволі розгортається протягом історії і дозволяє героям побачити один одного з нового боку, прихованого від першого погляду. Також з іншого боку розкриває себе найбільш темний і загадковий персонаж, і він однозначно став моїм улюбленцем в цій книзі і вразив своєю історією (тому вже не можу дочекатися, коли вийде окрема книга про цього персонажа 😏)

Але найкраще в цій книзі - це атмосфера. Авторка створила неймовірно деталізований світ, де насичені описи створюють в голові чітку і красиву картинку далекосхідної імперії, фантастичних створінь та рослин і проявів магії. Дракони, чаклуни і демони - це взагалі фішка Елізабет Лім, з якої вона витворила цілий всесвіт, поєднавши цю книгу зі своїми іншими історіями і дозволивши фанатам залишатися в улюбленому сетінгу. Саме цим я і збираюся зайнятися, як тільки вийде продовження, а всіх інших запрошую до смакування цієї неймовірної книги ❤️

Ідеальна книга для тих, хто вже втомився від фейрі, вампірів та інших типових для фентезі істот, тому що тут ви їх аж ніяк не побачите. "Пісня вічних дощів" - це ковток свіжого повітря в фентезі, де зустрічається дещо справді незвичне і прекрасне, але краса ця буде захопливою і смертоносною водночас.

"Пісня вічних дощів" розповідає історію молодшої з сестер Басет - Ларкири, спів якої небезпечний, адже може звести з розуму, вкрасти волю і навіть вбити. Саме його дівчина має використати в завданні, що буде такою собі посвятою в доросле життя: розібратися з герцогом, що грається з забороненими чарами, і врятувати його підданих. І Ларкира радо приймає таку відповідальність, уявлення не маючи, що подорож в похмурий маєток кардинально змінить в першу чергу її життя.

Ця книга зачарувала мене буквально з першого речення - кривавого і моторошного, після якого просто неможливо було би відкласти цю історію. Далі була перша глава, настільки ж реалістична в своїй жорстокості і деталізована в почуттях, що я і не зчулася, як із захопленням перегортала сторінку за сторінкою. Тому що життя Ларкири і справді зачаровує, і справа не лише в її дарі чи цікавій місії. Разом з Ларкирою ми отримуємо шанс подорожувати Королівством Злодіїв, де найпотаємніші фантазії можуть стати реальністю за відповідну плату, побувати однією із чарівниць Мусаї, від чиїх вистав може назавжди перехопити подих, політати на гігантському соколі, пограти в загадки з таємничою істотою, що поєднує в собі дві особистості, поторгувати з піратами і навіть навідатися в гості до мертвих. Складно уявити, що все це (і набагато більше!) можна зустріти в одній-єдиній книзі, і комусь може здатися, що цього забагато, але завдяки майстерній оповіді авторки всі частини історії органічно сплелися в одне ціле, і в мене навіть на виникало питання, як це все взагалі можливо. Це ж світ магії Аадилор, тому звісно ж тут можливо все!

Особливу роль в представленні світу відіграла Ларкира, для якої все теж було в новинку. Дівчина виявилась жвавою і розумною, продемонструвала водночас і рішучість допомогти іншим і небажання їм же нашкодити своєю силою. А особливо мені сподобалась взаємодія Ларкири з її сестрами, що теж мають унікальні дари, та батьком, тому що це такі ніжні стосунки, сповненні любовью і підтримки, що їх і не часто побачиш у фентезі, і я зраділа, що хоча би Ларкира не стала одною з тих героїнь, у яких з рідними не склалося. А вже коли всі Мусаї збиралися і заводили спільну пісню, то виходив справжній казковий перформанс 😏

Для любителів романтики тут теж дещо знайдеться: справжнє полум'я розгоралося на сторінках, коли Ларкира обмінувалась репліками і жартами з Дарієм, що мимоволі став її помічником. Стосунки цих двох нагадували танок, в якому учасники спершу ступали з острахом, обережно оцінюючи партнера, але крок за кроком настороженість змінювалась на спільний ритм, коли двоє нарешті зрозуміли, що лише один одному і можуть довіритися. І хоч комусь може не сподобатися, що Дарій не є типовим бед боєм, але мені добрі і чуйні чоловічі персонажі завжди подобалися більше, тому за це книга отримала від мене ще один плюсик)

Загалом "Пісня вічних дощів" чудово підійде тим, хто спраглий до чогось нового і подекуди нереального, але водночас легкого і гарно написаного. А ще, звісно, тим, кому хотілось би поринути у моторошну атмосферу казок братів Грімм, і хто не боїться бути звабленим загадковими нотами 🖤

Хтось шукав легке фентезі з перчинкою, з яким можна і посміятися, і поплакати, але водночас насолодитися світобудовою і крутими тропами "grumpy/sunshine" та "від ворогів до коханців"? Бо книга "Змія і Голуб" як ніщо краще підходить під цей опис, а на додачу до всього тут є відьми, які справді можуть причарувати)

"Змія і Голуб" розповідає про пригоди дівчини Лу, яка далеко не така проста, як здається: Лу - відьма, яку доля зводить і одружує з мисливцем на відьом Рідом. І те, що принципового і набожного Ріда така дружина не влаштовує, це м'яко сказано (і це ще він навіть не дізнався, ким є Лу, просто її запальний характер і вибрики зводять його з розуму 😁) Взаємодія парочки і їх перепалки були просто неймовірними, і назва книги якнайкраще відображає такі разючу різницю в характерах героїв: благородний голуб і жалюча змія, яка зробить все, аби вижити і досягти свого. Під час прочитання я постійно відмічала влучні жарти Лу, і вона як героїня виявилася буквально ковтком свіжого повітря в всесвіті серйозних персонажів. Лу - повна протилежність таким героям, і це не може не привертати до неї увагу.

Але не іскрами і не жартами єдиними запам'яталася мені ця книга. Давно вже хотілося почитати щось про справжніх відьом, про ковени і темні чари, і саме "Змія і Голуб" дала мені таку можливість. Авторка дуже детально пропрацювала ці аспекти в книжці і навіть вигадала, що відьми мають розплачуватися за використання власних сил, чого я, чесно кажучи, в інших книгах не зустрічала і завжди дивувалася, чому всі використовують свої сили без будь-яких обмежень. Завдяки "Змії і Голубу" вдалося закрити давній гештальт, нарешті отримавши адекватних відьом, яку керуються правилами, а не лише власними забаганками. Книжка навіть зі, здавалося б, типових мисливців на відьом, яких ми бачили вже так багато разів, зробила групу з особливостями, які здивують навіть вибагливого читача.

Окремо хочу відмітити стиль авторки: він навдивовижу живий, легкий до сприйняття і не переобтяжений деталями, що лише відтінило як персонажів, так і події. Шелбі Мег'юрін майстерно грається з оповіддю, додаючи інтриги, коли це потрібно, повільно показуючи нам підступаючого все ближче ворога, розкриваючи темні таємниці минулого в моменти, коли все ось-ось мало налагодитися. Це змусило мене буквально проковтнути книгу за декілька днів, тому що я просто не могла відірватися від подорожі Лу до того, як дісталася б самого кінця.
Це одна з тих книг, які дивують, коли ти цього зовсім не очікуєш. Це історія, про яку спершу думаєш: "Та я вже це все десь бачила, типова книжка на один раз", а потім неочікувано для себе перегортаєш сторінку за сторінку, переживаючи за героїв і прагнучи розв'язки. Це книга, прочитавши яку, я спершу і не зрозуміла, чим вона так мене зачарувала, і могла думати лише про те, що авторка, мабуть, додала до тексту дрібку власної магії (і сподіватися, що вона не розплатилася за це моєю прив'язаною до сторінок душею). Але якщо вас відьми і закляття не лякають, і ви готові до будь-яких небезпек, то, можливо, настав час зазирнути до фантастичного світу "Змії і Голуба"? 😏

Коли я починала читати цю книгу, то навіть нічого не очікувала, просто сподівалася, щоб ця типова історія про закоханість і пригоди тінейджерів не розчарувала мене повністю. Уявіть моє здивування, коли "Цього літа я стала вродливою" виявилася далеко не такою легкою, як я розраховувала. Отримала я від неї набагато більше - цілу історію про те, як впоратися з купою проблем, що ввели би в ступор і дорослого, не те, що підлітка. А деякі з них і я переживала в певні періоди свого життя, тому вони ще сильніше мені відгукнулися (часом навіть до сліз).

Із опису книги може здатися, що щось таке вже було, і не раз. Сюжет здається повним кліше, любовний трикутник може бути очевидний із самого початку, але в цій конкретній книзі це мене абсолютно не зачіпало (хоча троп із любовним трикутником я взагалі-то не люблю). Тому що авторка вміло поєднала ці елементи в щось цікаве і гарно реалізоване, показавши всім, що її книга - не просто типова історія про літо на березі моря, яку описували чи показували на екранах безліч разів.

Впершу чергу ця книга - це історія дорослішання Беллі, яка чудово підійде для підлітка, що проходить через той самий етап. Того пам'ятного літа багато чого для героїні справді змінилося: вона не тільки виявила, що більше не є гидким каченям, а й зіштовхнулася з секретами, що перевернуть її життя з ніг на голову. І ті події, через які проходила Беллі, і те, як вона це робила, нагадало мені саму себе, тож також ця історія принесла відчуття щемливої ностальгії. Думаю, саме в цьому і криється її секрет і чому, незважаючи на примітивний сюжет, за неї береться все більше людей, чому книгу неможливо відкласти, поки не доберешся до останнього сторінки. Тому що в якийсь період часу певною мірою ми всі були Беллі, то як же ж можна не хотіти дізнатися, що відбуватиметься з героїнею далі, і як можна не вболівати за неї?

Через призму почуттів Беллі її сім'я і друзі сприймають як дорогі люди, слова і думки дівчини відчуваються своїми, і навіть будиночок біля моря стає улюбленим місцем для відпочинку, яке не хочеться покидати. І якщо ви сумніваєтеся, чи варта того ця книга, то просто спробуйте - і теж дізнаєтеся, чи легко буде повертатися до звичного життя після такого літа)

Ретелінг Попелюшки в сетингу кібер-майбутнього з чумою, прибульцями з Місяця та відголосками "Зоряних Війн"? Чи можуть в такої історії взагалі бути якісь мінуси? Та й підійде вона для будь-якого віку, адже ніколи не пізно захопитися крутою sci-fi атмосферою - і я впевнено кажу це як людина, яка читала "Сіндер" зовсім не у підлітковому віці і не могла відірватися від історії)

Сіндер - найкращий механік Нью-Пекіна, але має вона одну велику проблему (і це не лише наявність мачухи і сестер, що її терпіти не можуть). Просто Сіндер - кіборг, і через це всі тримаються від неї осторонь, її життя сповнене обмежень і кпинів, а єдиним другом є віданний андроїд. Але все змінюється, коли в майстерні дівчини з'являється принц Кай з терміновим і таємничим проханням... То ж чи запросить він Сіндер на бал, чи його теж відлякне її механічна нога?

Уявлення не маю, як комусь могло прийти в голову змішати Попелюшку з науковою фантастикою, але це спрацювало: вийшов коктейль, від якого можна втратити голову і неможливо відірватися. Стиль авторки просто неймовірний, і забракне слів передати, як майстерно вона вплела сюжет давно знайомої казки в вигаданий світ технологічного майбутнього. Весь час під час прочитання я підмічала деталі, що вели до Попелюшки, і раділа ніби дитина через те, що моє дитинство не тільки повернулося, а й піднялося на новий рівень крутості. І я читала вдосталь ретелінгів казок, щоб особисто для себе вирішити, що Маріссу Маєр ніхто не переплюне.

І не ретелінгом єдиним: створений авторкою світ теж заслуговує оплесків. Складні технологічні описи, продумані і добре прописані персонажі, конфлікти, космічні подорожі, медичні експерименти і багато-багато іншого - саме через таке різноманіття не важко відшукати в книзі те, що зацікавить. Відкривши "Сіндер", можна насправді відчути себе кіборгом з протезом, який весь час збоїть, з вбудованим в голову сканером, і провести більшість часу в наповненій гвинтами і дротами ятці. Або принцом, який намагається допомогти батькові, знайти ліки від чуми і протидіяти планам та магії місячан. Але найбільше в цій історії мені припав до душі другорядний персонаж Іко - андроїд і найкращий друг Сіндер, що реагує на все так емоційно, що й на хвилину не задумаєшся про те, що вона може бути не людиною. Дуже цікаво було читати коментарі Іко щодо того, що відбувалося (а особливо щодо принца Кая 😏)

А романтична лінія... Давно я так не вболівала за якусь книжкову парочку, яка регулярно то переповнювала моє серце позитивними емоціями, то ледь не розбивала його. Адже він - принц, а вона - кіборг, істота другого сорту, яку навіть за людину не вважають. І хоч вони з цілковито інших світів, але скільки ж у цих двох спільного, якими ж насиченими були їх розмови, скільки іскор між ними проскакувало!

Загадок та інтриг тут теж вистачає, і авторка так майстерно закрутила сюжет, що до останнього ні про що не здогадуєшся. Разом з Сіндер доведеться розгадати не одну таємницю минулого, розбиратися зі смертоносним летумозом і руйнувати жорстокі плани місячан і їх прекрасної (чи не дуже?) королеви Левани. І я відчуваю, що це лише початок, що далі рівень крутості і епічності серії тільки виросте, тому з радістю вирушаю у наступний етап цієї подорожі)