«Багаті ті, кого люблять» … багатші, щасливіші, здоровіші …
Перші 60 сторінок ввели мене в оману.,
Я вже почала думати, що неймовірний Ю написав свій найгірший роман. Я вже почала нити книгодрузям і ататататакати.
Але, як же круто, що я ніколи не кидаю початого і завжди дочитую. Адже саме після тих злощасних 60 сторінок книга відкрилася і я зрозуміла в чому прикол та чому мені не сподобався початок.
А все просто, Ю - геній сторітелінгу. Не можу я написати в яких моментах він офігенно передав сюжетні повороти, бо найменший натяк стане спойлером, а я б хотіла, щоб ви теж кайфонули, як я.
Але мушу сказати й про мінус (для мене) жанру. Ну не люблю я короткі речення і швидкі оповіді. Люблю мізкувати над текстом і насолоджуватися розлогими обертами.
Тому, всі трилери для мене мають цей величезний мінус. (До речі, як знаєте сильні літературно трилери, прошу поділитися в коментарях, буду вельми вдячна.🥹)
Ну і ще про Несбьо.
Він не виписався, попри дещо змінений стиль подачі. А саме в цій книзі він віддає данину метрам жахастиків та трилерів, тонкою ниткою обʼєднує класичні літературні ходи у вибудові оповіді. Звісно, я підозрювала, що не просто так книга поділена на частини, але тільки на середині допетрала з чим маю справу. І це було класно.
Раджу всім. Навіть, як не любите жанру, «Нічний будинок» прекрасне «реінкарнація» класики. Автор не розчарує 👏🏻
📞 📞 📞
«Будь-який досвід субʼєктивний. Не забувай, що ти чутливий, будь-що, націлене на тебе, мало сильний вплив. І ти переніс цю чутливість на інших, ти припустив, що на них так само сильно вплинули ті значно менші речі, які вчиняв до них тих.»
Анонім
Новий закручений сюжет бойовика-трилера під «знаком якості» Ю Несбьо.
Депресивне місто, де обмаль робочих місць, де мало працюючих підприємств, де люди страждають і помирають від небезпечної екологічної ситуації. Натомість процвітає злочинність, нарковиробництво й наркоторгівля, гральний бізнес, корупція у владі й правоохоронних органах.
Хтось має це здолати. Бо «корупція — вона як блощиця. Іноді доводиться зруйнувати весь будинок, аби її позбутися. І почати нове будівництво з незаражених матеріалів».
Бажаючі знищити старе й збудувати нове є. Але кожен бачить це по-своєму і йде своїм шляхом. Ляльководи, агенти, інформатори, таємні покровителі, спецпризначенці... Шантаж і ультиматуми, підкилимні політичні ігри й замовні вбивства... Хто на чиєму боці й яку мету переслідує? Хто справді діє в інтересах міста і громади?
Двоє друзів по дитячому притулку, які знають таємниці і глибокі дитячі психологічні травми один одного. Обоє поліцейські, холоднокровні й жорстокі, різні за характером, втрачають найдорожчих людей і, врешті, опиняються по різні боки барикади.
Часом важко зрозуміти: хто на боці добра, а хто на боці зла? Чий шлях правильніший? Чи справедливо, що
"інколи жорстокість виступає на боці добра"?
У підсумку добро традиційно перемагає зло. Але післясмак такий, що й зло не таке вже й потворне, і добро не зовсім привабливе...
Анонім
Автора люблю із-за серії детективів про Гаррі Голе. Знаю, що він пише в різних жанрах (навіть дитячу літературу), але якось руки не доходили почитати щось ще і ось нарешті дійшли.
На перший погляд, це горор, але «всьо не так одназначно», тут досить багатошаровий сюжет і декілька разів по ходу читання хочеться сказати «шооо?»🤯 але мені сподобалось абсолютно все, просто на 10 з 10. Обʼєм книги всього 200 з чимось сторінок, читається дуже швидко. Тут є щось трохи від Кінга, Кафки і Лавкрафта, але повторюсь — горорна складова тут далеко не основне.
Кому таке відгукується — сміливо раджу читати.
Анонім
