Нові відгуки

«Багаті ті, кого люблять» … багатші, щасливіші, здоровіші … Перші 60 сторінок ввели мене в оману., Я вже почала думати, що неймовірний Ю написав свій найгірший роман. Я вже почала нити книгодрузям і ататататакати.  Але, як же круто, що я ніколи не кидаю початого і завжди дочитую. Адже саме після тих злощасних 60 сторінок книга відкрилася і я зрозуміла в чому прикол та чому мені не сподобався початок.  А все просто, Ю - геній сторітелінгу. Не можу я написати в яких моментах він офігенно передав сюжетні повороти, бо найменший натяк стане спойлером, а я б хотіла, щоб ви теж кайфонули, як я.   Але мушу сказати й про мінус (для мене) жанру. Ну не люблю я короткі речення і швидкі оповіді. Люблю мізкувати над текстом і насолоджуватися розлогими обертами.  Тому, всі трилери для мене мають цей величезний мінус. (До речі, як знаєте сильні літературно трилери, прошу поділитися в коментарях, буду вельми вдячна.🥹) Ну і ще про Несбьо.  Він не виписався, попри дещо змінений стиль подачі. А саме в цій книзі він віддає данину метрам жахастиків та трилерів, тонкою ниткою обʼєднує класичні літературні ходи у вибудові оповіді. Звісно, я підозрювала, що не просто так книга поділена на частини, але тільки на середині допетрала  з чим маю справу. І це було класно.  Раджу всім. Навіть, як не любите жанру, «Нічний будинок» прекрасне «реінкарнація» класики. Автор не розчарує 👏🏻 📞 📞 📞 «Будь-який досвід субʼєктивний. Не забувай, що ти чутливий, будь-що, націлене на тебе, мало сильний вплив. І ти переніс цю чутливість на інших, ти припустив, що на них так само сильно вплинули ті значно менші речі, які вчиняв до них тих.»

Новий закручений сюжет бойовика-трилера під «знаком якості» Ю Несбьо. Депресивне місто, де обмаль робочих місць, де мало працюючих підприємств, де люди страждають і помирають від небезпечної екологічної ситуації. Натомість процвітає злочинність, нарковиробництво й наркоторгівля, гральний бізнес, корупція у владі й правоохоронних органах. Хтось має це здолати. Бо «корупція — вона як блощиця. Іноді доводиться зруйнувати весь будинок, аби її позбутися. І почати нове будівництво з незаражених матеріалів». Бажаючі знищити старе й збудувати нове є. Але кожен бачить це по-своєму і йде своїм шляхом. Ляльководи, агенти, інформатори, таємні покровителі, спецпризначенці... Шантаж і ультиматуми, підкилимні політичні ігри й замовні вбивства... Хто на чиєму боці й яку мету переслідує? Хто справді діє в інтересах міста і громади? Двоє друзів по дитячому притулку, які знають таємниці і глибокі дитячі психологічні травми один одного. Обоє поліцейські, холоднокровні й жорстокі, різні за характером, втрачають найдорожчих людей і, врешті, опиняються по різні боки барикади. Часом важко зрозуміти: хто на боці добра, а хто на боці зла? Чий шлях правильніший? Чи справедливо, що "інколи жорстокість виступає на боці добра"? У підсумку добро традиційно перемагає зло. Але післясмак такий, що й зло не таке вже й потворне, і добро не зовсім привабливе...

Автора люблю із-за серії детективів про Гаррі Голе. Знаю, що він пише в різних жанрах (навіть дитячу літературу), але якось руки не доходили почитати щось ще і ось нарешті дійшли. На перший погляд, це горор, але «всьо не так одназначно», тут досить багатошаровий сюжет і декілька разів по ходу читання хочеться сказати «шооо?»🤯 але мені сподобалось абсолютно все, просто на 10 з 10. Обʼєм книги всього 200 з чимось сторінок, читається дуже швидко. Тут є щось трохи від Кінга, Кафки і Лавкрафта, але повторюсь — горорна складова тут далеко не основне. Кому таке відгукується — сміливо раджу читати.

🌖Я порушила одне зі своїх читацьких табу і пошкодувала, але отримала 🤯 неймовірні враження. 🌗Раніше я читала лише перші 2 частини із циклу про Гаррі Голе, тож братися за 13-ту було як мінімум нерозумно. По перше, величезний шматок життя головного героя я собі заспойлерила. По друге, за цей час майстерність автора значно зросла і якщо чесно, повертатися до початкових книг уже не дуже й хочеться, хоча й цікаво. 🌘У цій частині Гаррі Голле постає перед читачем як стомлений життям чоловік, що втратив багатьох близьких, відійшов від поліційних справ, а нині намагається скоротати рештки життя десь у барах Лос-Анджелесу. Здавалося б, ніхто і ніщо не витягне його із цієї прірви, але один дзвінок змінює все. На особливих умовах, як приватний детектив, Гаррі береться за розслідування убивства двох молодих жінок, одній із яких видалили мозок, а іншу взагалі обезголовили. 🤯Подібні книги я називаю "мозковибуховими", адже вони довго не відпускають після прочитання, а ця ще й змушує покопирсатися в головах героїв, як у прямому так і в переносному значенні. Історія розповідається паралельно від імені Гаррі, злочинця Пріма та ще кількох дійових осіб, що дає можливість поглянути на події під різними кутами. Та найбільше мене вразили моменти експериментів біологічної зброї. Те, що практично кожен студент-мікробіолог може використати її у власних цілях додало мені +1 фобію у реальному житті, а біогуси та біокомарі з мемів про кацапів набули реалістичного змісту. 🌑Шикарний трилер!

Сьогодні трохи перепочинемо від серйозних книг і згадаємо про Різдво. Чому? Бо це, по-перше, остання поки що книга циклу, а, по-друге, про Різдво я можу читати завжди)) Про що? Один вельми огрядний і жадібний торгаш викупив Різдво. І тепер його святкувати мають право лише ті, хто скупився на величеньку суму в його магазинах. За дотриманням нового порядку слідкує спеціальна різдвяна поліція. І хоч наші герої відразу розпочали рятувати свято, у них мало що виходило, бо король впав у легкий маразм, а різдвяний гном виявився не вельми приємною особою. Але ж він мав на це причину))) "Я скажу так: знаю, що останнім часом усе менше людей вірять у різдвяного гнома. Він якось загубився за розпродажами й подарунками. Зараз люди більше вірять у святкові пропозиції від універмагу пана Тране, ніж у гнома. З кожним Різдвом пан Тране стає багатшим, а різдвяний гном з його простими подарунками вже нікому не потрібен." Ця книга мені дуже сподобалася, бо вона не оминає вад сучасного суспільства (хоч і норвезького), але однаково залишає місце для чуда. Тому, якщо ви чи ваші діти ще не читали цю книжулю, то можете взяти її на замітку і замовити Святому Миколаю. Бо я, як і автор, за маленькі, але приємні подарунки. А так ви забезпечите сучасне різдвяне читання

Скажу вам чесно, ця книга з циклу мені сподобалася найменше. Але це не означає, що вона погана. Просто теми інших книг про доктора Проектора мені подобаються більше. Про що? Трійця грабіжників винесла золотий запас Норвегії. І, як виявилося, це не єдина їхня крадіжка століття. Для чого їм це? Хто замовник? А тут ще представники Світового банку мають прийти з ревізією. То ж, король вчасно згадав про нашу неймовірну трійцю. Хоча з Булле, який був ображений на весь світ, довелося трохи попанькатися) А далі автор стібався з олігархів, злочинців, детективів, рівня футболу та гравців, що коштують увесь золотий запас світу. Але наші герої свою місію виконали. Навіть перевиконали) "— Ми їдемо до доктора Проктора, — сказав король — а то був він. — Вітаю з чудово виконаною місією. Уранці в Національному банку була ревізія. Представники Світового банку залишилися задоволені." Тому, якщо не читали, ласкаво прошу, просто попереджаю, що рівень абсурду тут непересічний)

Третя книга з циклу. На цей раз автор пройшовся по королівській владі, хоровому співу та навіюваностіі людей. Отже, кінець світу для Норвегії, ба навіть для усього людства, був дуже близько. Бо владу в країні захопили місячні хамелеони. І це такі хамелеонисті створіння, що їх відразу і не побачиш. А зрозуміти, що вони поруч, можна лише по зниклим шкарпеткам та помилкам у написанні та говорінні. "— Хай як, а щодня десь у світі зникають шкарпетки. І ці щоденні шкарпеткові злочини залишаються нерозкриті. Люди здивовано розводять руками й кажуть: «Та куди ж вони ділися?..» Але це ж просто шкарпетки. Швидко про це забувають і більше не думають. Мільйони шкарпеток! Міріади панчішок! Галактики шитих, в’язаних, плетених шкарпеток!" То ж, якщо у вас зникають шкарпетки, треба бути насторожі, а якщо хтось робить помилки - знайте, він загіпнотизований і цією людиною маніпулюють. Гіпноз відбувається через телевізор і можна навіть цілу націю спонукати розпочати війни. На щастя, у Норвегії, завдяки нашій трійці героїв цього не сталося. Але ми ж з вами знаємо, що місячні хамелеони нікуди не зникли. На жаль ...

Поїхали далі) Цикл про доктора Проктора, його винаходи та, звичайно, друзів триває. І саме цю, другу книгу , буде доцільно прочитати тим, хто ніяк не вивчить історію Франції, принаймні, деякі її моменти. Про що? Ліса та Булле отримали листівку від доктора, який кликав їх до Парижу. Ті зрозуміли, що він потребує допомоги, бо справа з колишньою нареченою пішла не так, як хотілося. Тим більше, що вони протистоять відомому злочинцеві та його посіпакам, страшній жінці зі штучною ногою та... історії. Історії, яку можна змінити лише у дуже екстремальний спосіб. Змінити - ні, але ж трохи допомогти ніхто не забороняв))) "— Добре, — крикнув Булле. — Але ви нікому не скажете, що сталося біля Ватерлоо. Домовилися? — Домовилися! — гаркнули сімдесят тисяч вояків. — Марш додому!" Звичайно, без чарівного порошку, не менш чарівного мила та інших корисних винаходів тут теж не обійшлося. Тому, чи не час і нам прийняти ванну з полуничним милом і чітким розумінням, де б ми хотіли знаходитися?