Відразу зазначаю, не робіть мою помилку, не читайте так по-дурному, як у нас перекладають цю серію – ну, тобто спочатку 11,12 і 13 частини, а потім цю першу. Бо все так сумненько. Отож серія про мого улюбленого детектива-алкашика, частина перша, вступ – після «Убивчого місяця», я ніби дитячу казочку прочитала. Сиро і так по-аматорськи, але порівнюючи з останніми частинами, видно як виріс автор і як покращився його стиль. Отож «Кажан» - сама історія злочину мені не сподобалась, якась вона така неправдоподібно надумана, так сиро подана, а головний бабайко-маньячило ну взагалі не вписується в ті страшні вбивства, що йому приписали. А ще оце – ходимо по колу, нічого незрозуміло, винних немає, підозрювані всі, а потім фігась, новий розділ і Гаррі Голе тупому читачу розповідає як він у голові дійшов до висновку хто ж вбивця. А ти сидиш із фразою «не вірю», давай іншого, а нізя – там фінал вже) Єдиним позитивним моментом в цій частині – є знайомство з минулим детектива, юність, його любовними травмами, алкогольним минулим, тупими помилками з катастрофічними наслідками, з його гріхами і тягарем на душі та причинами чому він періодично зривається в алкотур барами. Словом, алкоголь – зло, і чекаємо, сподіваюсь, другу частину, бо можуть і 10 перекласти ж))

Класна книга, класний сюжет, цікавий розвиток подій ? В Осло відбувається 2 жорстоких вбивства молодих дівчат, які були коханками відомого багатія. Звісно, всі підозри падають на нього, адже він був пов'язаний з обома жертвами. За величезну суму коштів він наймає групу людей, які зможуть розслідувати цю справу, а головним детективом у справі робить Гаррі Голе, який декілька років як відійшов від своєї роботи слідчим. Гаррі дуже швидко та влучно доходить до деяких нюансів особистого життя того, хто дав йому цю роботу та подекуди навіть стає перешкодою до відкриття його особистих таємниць. Але він - безумовний професіонал своєї справи, який, слідуючи своїм навичкам, виходить на того, хто робить свої криваві справи...адже кількість жертв лише збільшується. Ю Несбьо, як завжди, дивує безліччю цікавих подробиць із світу розслідувань. Роль Злочинця виконують хворі люди, біди яких тісно пов'язані із психологічними травмами. Розповідь ведеться від імені автора, який показує читачу всі тонкощі мислення детектива та вбивці.

Трішки відриваючись від свого різдвяного челенджу, я приділила увагу своєму улюбленому жанру, трилеру. Хто знає стиль Ю Несбьо, той здогадається, що читання було не із легких. Але ця книга була для мене цікавою та захопливою історією, адже автор дуже вміло закрутив сюжет. Гаррі Голе, відомий слідчий, втрачає любов всього свого життя - жінку, з якою не живе тривалий час, але досі відчуває найглибші почуття. Ця втрата стає неймовірно важким випробуванням для головного героя, ще й, до того ж його висувають як головного підозрюваного та знімають із розслідування. Ця справа і в правду дуже важка, адже вбивця не залишає після себе слідів та наче спеціально кидає підозри на Голе. Книга із заплутаним сюжетом, є багато посилань на достатньо "розпусне" життя Гаррі, його алкоголізм. Але гг має дуже вольовий характер та є досить розумним та спостережливим, щоб докопатись до правди.

Це була зовсім інша Несбьо-історія. Не детектив, не історії про Гаррі Голе, не класичний трилер — а щось містичне, тривожне, з тією атмосферою, де ти весь час почуваєшся трохи не в своїй тарілці. Але водночас не можеш відірватись. Я читала на одному подиху. Емоційно — складно: і тривожно, і моторошно, і дуже захопливо. Хотілось гортати швидше, щоб дізнатись правду, але водночас відчувала, що в деяких моментах варто сповільнитись і просто прожити з героєм цей момент ?. Річард — не з тих персонажів, кого одразу полюбиш. Але його стан, його сумніви й емоції передаються напрочуд точно. І в якийсь момент ловиш себе на думці: а я й сама не знаю, де тут вигадка, а де — реальність. Якщо любите психологічні трилери з містичним присмаком — це точно воно. Дуже атмосферно, трохи моторошно, дуже влучно, одним словом.

«Багаті ті, кого люблять» … багатші, щасливіші, здоровіші … Перші 60 сторінок ввели мене в оману., Я вже почала думати, що неймовірний Ю написав свій найгірший роман. Я вже почала нити книгодрузям і ататататакати.  Але, як же круто, що я ніколи не кидаю початого і завжди дочитую. Адже саме після тих злощасних 60 сторінок книга відкрилася і я зрозуміла в чому прикол та чому мені не сподобався початок.  А все просто, Ю - геній сторітелінгу. Не можу я написати в яких моментах він офігенно передав сюжетні повороти, бо найменший натяк стане спойлером, а я б хотіла, щоб ви теж кайфонули, як я.   Але мушу сказати й про мінус (для мене) жанру. Ну не люблю я короткі речення і швидкі оповіді. Люблю мізкувати над текстом і насолоджуватися розлогими обертами.  Тому, всі трилери для мене мають цей величезний мінус. (До речі, як знаєте сильні літературно трилери, прошу поділитися в коментарях, буду вельми вдячна.?) Ну і ще про Несбьо.  Він не виписався, попри дещо змінений стиль подачі. А саме в цій книзі він віддає данину метрам жахастиків та трилерів, тонкою ниткою обʼєднує класичні літературні ходи у вибудові оповіді. Звісно, я підозрювала, що не просто так книга поділена на частини, але тільки на середині допетрала  з чим маю справу. І це було класно.  Раджу всім. Навіть, як не любите жанру, «Нічний будинок» прекрасне «реінкарнація» класики. Автор не розчарує ?? ? ? ? «Будь-який досвід субʼєктивний. Не забувай, що ти чутливий, будь-що, націлене на тебе, мало сильний вплив. І ти переніс цю чутливість на інших, ти припустив, що на них так само сильно вплинули ті значно менші речі, які вчиняв до них тих.»

Новий закручений сюжет бойовика-трилера під «знаком якості» Ю Несбьо. Депресивне місто, де обмаль робочих місць, де мало працюючих підприємств, де люди страждають і помирають від небезпечної екологічної ситуації. Натомість процвітає злочинність, нарковиробництво й наркоторгівля, гральний бізнес, корупція у владі й правоохоронних органах. Хтось має це здолати. Бо «корупція — вона як блощиця. Іноді доводиться зруйнувати весь будинок, аби її позбутися. І почати нове будівництво з незаражених матеріалів». Бажаючі знищити старе й збудувати нове є. Але кожен бачить це по-своєму і йде своїм шляхом. Ляльководи, агенти, інформатори, таємні покровителі, спецпризначенці... Шантаж і ультиматуми, підкилимні політичні ігри й замовні вбивства... Хто на чиєму боці й яку мету переслідує? Хто справді діє в інтересах міста і громади? Двоє друзів по дитячому притулку, які знають таємниці і глибокі дитячі психологічні травми один одного. Обоє поліцейські, холоднокровні й жорстокі, різні за характером, втрачають найдорожчих людей і, врешті, опиняються по різні боки барикади. Часом важко зрозуміти: хто на боці добра, а хто на боці зла? Чий шлях правильніший? Чи справедливо, що "інколи жорстокість виступає на боці добра"? У підсумку добро традиційно перемагає зло. Але післясмак такий, що й зло не таке вже й потворне, і добро не зовсім привабливе...

Автора люблю із-за серії детективів про Гаррі Голе. Знаю, що він пише в різних жанрах (навіть дитячу літературу), але якось руки не доходили почитати щось ще і ось нарешті дійшли. На перший погляд, це горор, але «всьо не так одназначно», тут досить багатошаровий сюжет і декілька разів по ходу читання хочеться сказати «шооо?»? але мені сподобалось абсолютно все, просто на 10 з 10. Обʼєм книги всього 200 з чимось сторінок, читається дуже швидко. Тут є щось трохи від Кінга, Кафки і Лавкрафта, але повторюсь — горорна складова тут далеко не основне. Кому таке відгукується — сміливо раджу читати.

?Я порушила одне зі своїх читацьких табу і пошкодувала, але отримала ? неймовірні враження. ?Раніше я читала лише перші 2 частини із циклу про Гаррі Голе, тож братися за 13-ту було як мінімум нерозумно. По перше, величезний шматок життя головного героя я собі заспойлерила. По друге, за цей час майстерність автора значно зросла і якщо чесно, повертатися до початкових книг уже не дуже й хочеться, хоча й цікаво. ?У цій частині Гаррі Голле постає перед читачем як стомлений життям чоловік, що втратив багатьох близьких, відійшов від поліційних справ, а нині намагається скоротати рештки життя десь у барах Лос-Анджелесу. Здавалося б, ніхто і ніщо не витягне його із цієї прірви, але один дзвінок змінює все. На особливих умовах, як приватний детектив, Гаррі береться за розслідування убивства двох молодих жінок, одній із яких видалили мозок, а іншу взагалі обезголовили. ?Подібні книги я називаю "мозковибуховими", адже вони довго не відпускають після прочитання, а ця ще й змушує покопирсатися в головах героїв, як у прямому так і в переносному значенні. Історія розповідається паралельно від імені Гаррі, злочинця Пріма та ще кількох дійових осіб, що дає можливість поглянути на події під різними кутами. Та найбільше мене вразили моменти експериментів біологічної зброї. Те, що практично кожен студент-мікробіолог може використати її у власних цілях додало мені +1 фобію у реальному житті, а біогуси та біокомарі з мемів про кацапів набули реалістичного змісту. ?Шикарний трилер!