Я у захваті від книги! Вікторія Шваб створила альтернативну дистопічну версію нашого світу, у якому після Феномену людські гріхи ожили. За що люблю Шваб, так це за завжди продуману світобудову та логічний світоустрій. Мені подобаються протиставлення в книзі. Життя і смерть, невинність і грішність, добро і зло. Через переживання і думки героїв авторка піднімає багато хвилюючих питань, і разом з ними ми шукаємо сховані відповіді. Музика пронизує кожну сторінку книги, вона доповнює темну атмосферу історії, сповнену таємниць, смертельних небезпек, запеклої боротьби і заплутаних почуттів. Я закохана в головних героїв. У їх комплексність, складність характерів, неоднозначність прийнятих рішень, відкритість до змін. Огаст — чудовисько, яке відчайдушно бажає стати людиною. Кейт — людина, яка зневажає і ненавидить чудовиськ, але так довго намагалася стати кимось іншим — сильною, жорстокою, страхітливою, копією батька, — що втратила справжню себе. І хоча Огаст солодка булочка з корицею, саме з Кейт я відчула більшу спорідненість. У ній я побачила частинку себе. Як і Кейт, я не граю на музичних інструментах, але музика займає особливе місце в моєму серці, не уявляю свого життя без неї. У нас з нею навіть смаки схожі: обидві полюбляємо важкий рок, насичені баси, скажені гітарні партії. 🎼 Хлопчик, який мріє стати людиною. 🎧 Дівчинка, яка змушена стати монстром. 🎼 Чудовиська, породжені вчинками людей. 🎧 Світ, у якому гріхи оживають. 🎼 Книга, в якій поєдналося все, що я так хотіла і потребувала в одній історії. Безмежно щаслива, що прочитала її.

Мені дуже сподобалась історія. Вона про життя, смерть, любов, мистецтво та пізнання нового. Ми колекціонуємо спогади, або ж складаємося з них? Що саме формує людину – те, що вона пережила, або ж те, що про неї пам’ятають інші?

Цю книгу після багатьох гарних відгуків я дуже хотіла прочитати, потім я її придбала відразу ж дві частини і поставила цю красу на полицю. І все щось заважало почати читати але нарешті цей час настав і це було просто вау. Книга після якої хочеться одразу ж почати читати продовження, бо цікаво що ж там далі. Почну ще з оформлення книг воно просто неймовірно гарне, без зайвих деталей але настільки вишукано що я просто роздивлятися можу їх і милуватися. Щодо сюжету, то якщо ви як і я любите постапокаліптику, фентезі, то це книга для вас. Тут є світ в який пробралися чудовиська, але локально, і світ поділився одні з ними воюють, інші домовляються, а тим кого ця нечисть не зачепила просто спостерігають. Чесно, на цьому етапі це все нагадує нашу ситуацію: в нас теж є чудовиська і хтось з ними бореться, а хтось хоче торгуватися і ще й заробити на цьому. А ще є сторона, котра щиро занепокоєна цією ситуацією. Але повернемося до книги: ну і є головні герої підлітки, що з цих різних світів і які опиняються в одному місці в певних час. І далі сюжет розвивається в такому напрямку, що кожен має вирішити хто він: чудовисько чи ні. Книга має любовну лінію, але таку тонку, що вона не заважає слідкувати за цим світом, де панує війна. Загалом рекомендую і йду читати наступну частину цієї історії.

Це одна з тих історій, які залишаються з тобою надовго після останньої сторінки. Я читала її двічі — і після другого разу вона не втратила магії. Навпаки, деякі моменти вдарили ще сильніше, бо вже знаєш, куди все веде Адді — дуже живий персонаж. Вперта, самотня, трохи розгублена, але неймовірно сильна. Її життя — це не просто вічність, а постійна боротьба за те, щоб хоч якось залишити слід у світі, який тебе не пам’ятає. Книга доволі драматична, але без перегину. Тут багато про самотність, страх бути забутою і про те, як сильно людині потрібен хоча б один хтось, хто запам’ятає. Любовна лінія — так, місцями трохи передбачувана, але вона дуже ніжна і тепла. Не дратує, не виглядає натягнутою, а навпаки, хочеться за неї триматися, як за щось світле в цій історії. Окремий кайф — це взаємодія Адді з “дияволом”. Їхні діалоги, напруга між ними — іноді навіть цікавіші за все інше. Там стільки підтексту і сили, що ловиш себе на тому, що чекаєш саме цих сцен. І фінал… Реально неочікуваний. Не той варіант, який легко передбачити, і точно той, який змушує ще трохи посидіти в тиші після прочитання. Це історія не про магію як таку, а про пам’ять, слід і ціну бажань. І вона чіпляє.

«Спогади - як талісмани, які занадто часто беруть у руки, як медальйони із зображенням святих: парсуна стирається зрівнюючись зі сріблястим тлом, лишаючи тільки ледве помітний відбиток.» Її життя було важким і самотнім, але й чарівним. Вона пережила кілька воєн, і навіть сама воювала, бачила революцію і відродження. Вона залишила слід на сотнях творів мистецтва, немов поставила відбиток пальця на дні ще м'якої глиняної миски. Вона бачила дивовижні речі, бежеволіла, танцювала на снігових кучугурах і замерзала до смерті на Сені. Вона багато разів закохувалася в морок і один раз закохалася в людину. Вона невимовно втомилась.. Життя в триста років.. вона, як відлуння, як примара. Воно складне і самотнє. Але, понад усякий сумнів, вона жила 💔 Аделіна, Адді, Адді Лярю.. Чуттєва, сумна, зворушлива і багатогранна історія. Як одне бажання перетворюється в прокляття. Про те, яке життя швидкоплинне.. Прекрасна книга, хоч і сумна 💔💞 «Життя може здаватися дуже довгим, та зрештою воно минає дуже швидко...»

«.. Жорстокість породжує жорстокість, а монструозні злочини породжують монстрів...» Події другої частини дилогії розгортаються стрімко і динамічно. Світ вже інший. Світ, де все валиться наче кісточки доміно. Коли усі вчинки мають свою ціну. Страшні діяння породжують страшних монстрів, що не дають спокою і мають свої жорстокі наміри. Хто перетворюється на хижака, а хто на здобич. Це схоже на апокаліптичну бурю, чим зовсім різниться з першою книгою. Все загострено до максимуму. Це протистояння на межі виживання, помсти, жаги, віднайдення справедливості. Я не очікувала і не зустрічала ще таких продуманих монстриськ і шоб це так реалістично було 🫣 Саме вже їхнє походження дає ґрунт для роздумів 🤯 Я не плуталась, як у першій частині, а тільки читала з захопленням і тільки то і встигала уявляти собі в голові та і навіть, як це виглядало б у вигляді екранізації 🖤👀 Як завершиться ця битва.. що ж це буде.. чи щімко і сльозлово чи довго і щасливо .. взагалі важко було зрозуміти. Для мене це величезний плюс. Постійна напруга і цікавість чим же завершиться це протистояння для всіх, і для Кейт і Огаста особливо 💔 Ця дилогія як свіжий ковток у світі химерних історій 🥰🖤

Мої складнощі на перших сто сторінках в розумінні, яких саме чудовиськ у цьому урбан-фентезі світі створила авторка, і як це все пов'язано з Огастом — хлопцем, що хоче бути людиною 🖤 перетворились у читання «я не можу відкласти і не дочитати». Розвиток подій, як і трансформація головних героїв 🤓 просто спонукала читати і читати, щоб дізнатися більше. І-Сіті, створене авторкою і наповнене її різноманітними мешканцями, на мою скоромну думку, одне з найцікавіших, що я читала серед фентезі, де сучасність перепліється з монстрами. Це таке органічне поєднання, що не відчувається якогось дискомфорту.. При тому, що тут і розподіл влади, ієрархія, бунти, все у переддвер'ї знову нової боротьби людей і монстрів. Але.. не усі монстри такі чудовиська, як їх прийнято сприймати. У скрутних випадках, навіть ворожнеча може бути подолана, коли треба вирішити кому довіряти 🫶 А головні персонажі — Кейт і Огаст 💫 тому доказ. Ця історія дає зрозуміти, що чудовиська можуть бути втіленням підстави і зради серед тих від кого зовсім не очікуєш. А того, кого вважають кошмаром, може бути людяним і справедливим 💔 Сунаї — це дійсно незвичне, багатогранне монстровтілення, створене авторкою, у книжковому світі. До чого тут музика — дізнаєтесь, коли прочитаєте 😉💜 Хочеться читати продовження 📖💫💫

Так, так, і ще раз так 🔥 Якби можна було, поставила б 1000 з 10. Книга виявилась просто неймовірно цікавою. Мені подобаються часові стрибки у книгах, можна прочитати не лише про якийсь маленький проміжок життя ГГ, а про її шлях крізь століття. Для мене головною темою книги стало те, як важливо для людини залишити слід у світі. І як важко, коли тебе забувають відразу після того як ти покинула кімнату... п.с. А ще потрібно бути дуже уважним, коли ти укладаєш договір з силами вищими за тебе, навіть коли це милий брюнет 😉