От ви вдягнули гарненьку спідню білизну — можливо, нову, з якої щойно зрізали бірку. Таку, що ніхто не побачить, але ви знаєте, що в ній ви неймовірні. Потім на цю гарненьку білизну натягнули термуху, лонгслів, потерті, але все ще модні джинси, сорочку в клітинку, наче з баті зняту… І ось ви сидите такі вбрані, в одній шкарпетці, а іншу тримаєте в руках. Задумались. У голові спливає екзистенційний мем від президента: «Хто я?» Куди я йду, навіщо я це роблю, кому це потрібно, чи потрібно це мені? А що я по собі залишу? Чому не можна просто жити без правил та зобов’язань? Хочу свободи, треба купити молока і корм коту… Ось десь приблизно так мені відчулась «Незриме життя Адді Ларю» Вікторії Шваб. Це багатошарова, філософська і фентезійно-романтична подорож, хоча скоріше падіння, у кролячу нору екзистенційних питань буття. Якщо ви шукаєте фентезі про кохання, мистецтво та боротьбу за власне існування — ця книга, звісно, вам це дасть, але ви будете плюватися, сичати та кричати «ну і де любов і спайсі сцени?» пробираючись крізь метафори, алегорії, відсилки та закручені речення. Та якщо ви хочете глибинної, сильно метафоричної, багатошарової, повільної, красивої історії про життя, формування пам’яті, визнання, страх забуття — то мекніть 50 грамів і почитайте «Незриме життя Адді Ларю». Це історія про пошук власного «я» у світі, який забуває людей. Про те, що справжня безсмертність — не в тілі, а в ідеях і слідах, які ми лишаємо. І про парадокс: ми хочемо свободи й пам’яті водночас, хоча ці речі іноді суперечать одна одній.

Я обожнюю твори пані Шваб і її позиція писати книги так, як вона їх бачить, а не як очікує читач. Саме тому ставлю 7, бо розвиток трилогії в цьому томі мені не сподобався взагалі - проте має право на існування. Авторка писала розділи від величезної кількості персонажів, тому здалось, що це розконцентрувало увагу та забрало цілісність історії, весь сюжет пошматовано так, що втрачено занурення у всесвіт, а з цим зацікавленість в тому, як розвиватимуться вже знайомі Келл і Ліла. Дуже багато уваги до персонажа Голланда - очевидно, що авторці було найбільш цікаво дослідити його. Багато уваги було до Рая - але які ж нудні були його розділи, зовсім млявий персонаж. Багато питань, куди заніс сюжет класного персонажа Алукарда? Загалом, любов до пані Шваб і біль за сюжетну різанину.

Книга, яка давалася важко. Я двічі її відкладала та потім вона повністю себе реабілітувала. І історія життя крізь. століття досягнула в саме серденько. А на що ви готові ради кохання...

Задум у книги справді цікавий, але, на жаль, реалізація мене не надто вразила. Я не повірила деяким персонажам — їхня поведінка не відповідала задекларованій передісторії, вони не викликали співчуття, а інколи навіть дратували. Загалом, це непогана історія, але захоплення вона в мене не викликала.

Обожнюю цю книгу! Починала саме з неї після річної перерви у читанні. Захоплива, глибока, легко читається. Багато про що дає замислитись. Інші книги авторки поки не читала, бо здається, що цю важко перевершити

Книга, яку варто прочитати кожному. Книга про жагу до життя, кохання, цінності та ціну за наші бажання, яка завжди вища ніж ми очікуємо. Але головне в ній навіть не це - а те як майстерно і легко авторка порушила питання "стирання" жінок з історії людства, мистецтва, науки тощо. Розповідь просякнута феміністичними мотивами, але це геть не відштовхує, навпаки! Найкраще, що я мала задоволення прочитати за останній час, обов'язково перечитаю згодом.

Скільки ж я чула гарних відгуків про цю книгу. Вона настільки всім подобається, що я просто не могла пройти повз - тим паче, що вона вже більше року стоїть у мене на полиці🫣 Задум неймовірний: вийти заміж за некоханого чи бути забутою всіма, крім одного? Спочатку читалась дуже повільно - декілька часових ліній, і я в них плуталась. Думала, що це буде про давні часи, а вийшло, що і про теперішнє, якщо це взагалі можна назвати сучасністю. Але для мене книга виявилась затягнутою. Кілька разів ловила себе на думці, що вже десь це було. Мільйон описів усього - я люблю трохи динамічніше. Адді народилась у часи, коли жінки нічого не вирішували, а рішення приймали за них. Але вона так прагнула свободи, що пішла на відчайдушний крок. Ця історія «на подумати». Героїня дійсно незламна, стільки років боролась, але вона не здається і щодня знаходить сенс. У фіналі я поплакала 🥺 Я знала, до чого все йде, але все одно було дуже сумно. Зняла бал за затягнутість і забагато описів. Але однозначно - ця книга варта уваги. Вона залишає слід і дає «їжу для роздумів» ❤️

Незриме життя Адді Лярю - найкраще, що я читала... Після цієї історії я змінила погляди на своє життя) Здається, після Люка я почала закохуватися у всіх лиходіїв оповідей. Ця книжка наче і про мене, і про ту версію себе якою я ніколи навіть не мріяла стати, і про звичайне буденне, і про настільки піднесене та нереальне... Шваб одна із моїх улюблених авторок, те що робить ця жінка зі мною, важко описати словами: наче всі мої почуття просто сповнені любові до неї та її героїв. Шваб взяла мій світ, встряхнула його та просто перевернула...