Нові відгуки

«Мета книжки – допомогти автору зробити письменництво щоденною практикою, навчитися завершувати розпочаті тексти та відновити зв'язок з природою». Книга «Писати як дихати» - легка та водночас інформативна історія про світ письменництва. Було відчуття, наче авторка взяла мене за руку, та повела стежкою своїх безцінних думок та досвіду. Поки я крокувала цією стежкою, я знайшла свої «вітаміни для душі», транслювала думки на папір, помічала прекрасне в буденності, та знаходила зв'язок зі своїм творчим світом. Завдяки авторці, я розфарбувала свої думки новими фарбами. Тепер я по-іншому дивлюся на квітку, подумки описую людей в метро, згадала, коли я востаннє була по-справжньому щаслива, та написала листа дідусеві, якого вже давно немає в живих. І це ще не весь список, я вам скажу. Якщо на вашому письменницькому шляху виникла творча криза, то ця книга точно стане вам у нагоді. Ви зрозумієте в якому напрямку рухатися далі, та як віднайти свій шлях, який допоможе вам повернутися до письма.

Є невеликі спойлери сюжету, які мені особисто не завадили б прочитати цю книжку, а навпаки зацікавили твором. Бо анотація дуже загальна, а обкладинка взагалі вводить в оману, обіцяючи легенький літній романчик. Саме з цієї книжки почалося моє знайомство з романами Таїс Золотковської, які раджу і вам, якщо хочете почитати гарну сучасну прозу, де і подумати над чим є, і поспівчувати, і насолодитися краєвидами, і зустріти на сторінках книжок цікавих персонажів, і жінок, і чоловіків, і дітей. Грецький острів Закінтос, туристичний рай, де народилася дівчинка Анна, мати якої вибрала окреме від неї життя у великому місті. Анна ж виховується люблячими дідусем та бабусею, насолоджується природою острова (саме тому я вибрала цю книжку для читання, спокусилася природою, теплом, морем, літом), дитинством, морем і зовсім не хоче переїздити до Лондона, куди її забирає через декілька років матір. А далі ідилія закінчується і починається непроста адаптація дівчинки до міста, нової сім’ї, де все зовсім не так добре, як було їй у бабусі та дідуся, ще й з’явився новий член родини, виховувати якого мала допомагати саме Анна. А далі переїзд до Індії, сімейні негаразди, трагедії, проблеми з вітчимом та багато іншого, що змінило Анну назавжди. Анна приймає протягом книжки не одне непросте рішення. Одруження на острові теж на дало Анні бажаного щастя. Непростою виявилася і її саме жіноча доля. І знову їй прийдеться приймати не одне складне рішення. Але в Анни завжди було місце, куди вона могла повернутися – дім її бабусі на острові, дім, де вона була щаслива. Але чи стане вона щаслива у теперішньому, про це на сторінках цієї книжки прочитаєте самі. А ще в книжки є гарне продовження, яке теж раджу. Приємного читання.

Це моє перше знайомство з письменницею. Відзначу дуже ніжне оформлення тексту, та цікавий стиль написання, стає дуже тепло та затишно від процесу читання книги цієї авторки. Сама історія це оповідь життя головної героїні від її народження і до зрілого віку. Оскільки історія частково спирається на реальну, в книзі відчуваєтеся певний життєвий реалізм. Тут нема зайвих рожевих окулярів та «жили вони довго і щасливо», але і перебільшений песимізм також відсутній. У дівчинки склалась доволі складна доля, часом сумна, іноді навіть жорстока, але це її життя тому вона має жити з цим досвідом, помилятись самій та обирати свій шлях і крокувати ним далі. Попри це головна героїня не зламалась від тиску обставин та не зрадила своїй внутрішній дитині і змогла зберегти доброту в своїй душі. Основна ідея книги це показати життя таким як воно є: без прикрас, але і показати, що все це можна подолати завдяки своїм людям, це може бути будь-хто: бабуся, друг дитинства, сестра, діти тощо. Та головне цінувати і триматися цих людей. Іноді це може бути навіть місце і не обов’язково якийсь мегаполіс, але і будиночок в селі на віддаленому острові. Раджу цю книгу для тих, хто любить аналізувати життєвий досвід, читати та проводити паралелі, або навчатися певній життєвій мудрості і робити певні висновки. Ця книга для роздумів і думок, впевнена в кожного вони будуть різні після прочитання.

Якщо вам подобається блог авторки, то зайде і ця книжка. Вона більш мотиваційна, аніж практична. Як розмова з подругою.

Сонячна Греція. Якщо ви очікуєте на динамічний роман з спекотним сонцем то Несезон не для вас. Вже за назвою можна зрозуміти, що хоч події і відбуваються у Греції, але вже взимку, коли немає такої спеки і купи туристів. Це не роман для розваг про море, це, як гарно було сказано, роман — медитація, тут треба розслабитись і подумати. З одного боку у нас Ніна, яка невпевнена у своєму майбутньому, а з іншого — Адам, який не може відпустити минуле.Тільки під кінець книги ми розуміємо, що колишня дружина Адама померла і тому йому так важко відпустити її.

▫️«У кожної людини є потяг до добра та зла. Від тебе самого залежить те, куди рушить твоя душа - вгору, розквітаючи й сяючи, чи вниз - до миттєвих задоволень від насильства й агресії, за які неодмінно доведеться платити» Події розповідаються від лиця трьох головних героїв ✍️ Ханна - жінка, справжня єврейська мама, що живе лише заради сімʼї і забула про свої початкові мрії. Герман - її син, що часом не розуміє, як контролювати свої емоції. А Віра - жінка, серце якої, розбите попередніми стосунками… Кожен бореться зі своїм «я», вчиться розуміти самого себе та проходить болючі уроки 🥲 Лінія зусилля - це межа, яку треба перейти, щоб вибороти для себе свободу. Ніхто не каже, що це буде легко 👀 Чи вийде у героїв пройти всі випробування, які підкидає їм життя? 🤔 ▫️«Моє тіло воно лише для мене. Але які ж хибні ці думки. Я страждатиму, якщо піддамся. І якщо не піддамся - так само страждатиму» Одразу зазначу, що авторка придумала досить цікавий варіант прочитання. Можна читати всю книгу підряд, тоді ви прочитаєте паралельно дві часові лінії: минуле та теперішнє. Або можна прочитати окремо лінії - спочатку одну, а потім іншу. Що ж до самої історії: мені дуже сподобалась мова автора, читалось легко. Та, іноді, зізнаюсь, я не повністю вірила героям 🤓 В кінці, коли я закрила книгу, то зрозуміла, що тут дуже багато інформації, над якою варто задуматися, і це так цінно 🥹 Також, піднімається тема ЛГБТК+ , яка була досить милою 🙈

"Анатомія письменниці" — це книга путівник у світ жінок-письменниць, які відкривають перед читачем свої секрети, інсайти та особливості творчого процесу. Однією з найбільших переваг цієї книги є її структурованість. Поради від сучасних письменниць через особистий досвід є справжнім джерелом натхнення для тих, хто мріє писати. Авторки діляться не лише успіхами, а й труднощами, з якими вони стикаються на шляху: творчі кризи, самокритика, боротьба з внутрішніми сумнівами — усе, що знайоме кожній творчій людині. "Анатомія письменниці" — це, в певному сенсі, терапевтична книга, як джерело підтримки для всіх, хто тільки розпочинає свій творчий шлях, або ж для тих, хто вже встиг зіштовхнутися з труднощами. Окремо варто відзначити стильне та продумане оформлення книги. "Анатомія письменниці" — це більше, ніж просто книга про письменство. Це свого роду маніфест жіночої творчості, підтримка для тих, хто прагне знайти свій голос у письмі. Вона стане чудовим доповненням до бібліотеки кожної творчої особистості.

"У цій історії все правда. Крім того, що повністю вигадане". Анна народилася на острові Закінтос в день великого землетрусу. Мама хотіла позбутися її, коли вона ще була в неї під серцем, але цій дитині судилося побачити цей світ. Світ, де є бабуся, дідусь, Марко, пес Арчі і море. Але дитяче щастя триває недовго. Замість того, щоб йти в перший клас, Анна їде до Лондона бути нянькою братам-двійнятам. Згодом сім'я переїжджає до Індії, де дівчині сниться острів, бабуся. Доля повертає її на рідний Закінтос, але чи буде вона там щаслива... Як же мені хотілося пригорнути маленьку Анну і забрати її від горе-мами й вітчима-тирана. Відмовити вже дорослу Анну виходити заміж за Ніко, який ніколи її не любив, адже вона так прагнула саме любові. Пояснити їй, що вона не заслуговує на таке ставлення, що все в її руках, що щастя поряд, варто лише озирнутися. З цією книжкою час летить непомітно. Перегортаєш сторінку за сторінкою, переживаєш, співчуваєш, злишся. Дуже рекомендую познайомитися з творчістю авторки. А ще я б з радістю переглянула екранізацію. 📌 "Будинок, у якому народився, - це місце, куди можна повертатися знову і знову, доки не піде остаточно той, хто любить тебе".