Це перший у словенській літературі психологічний трилер у жанрі «нуар».
⠀
Що таке «нуар» в літературі? В інтернеті йдеться про те, що це жанр творчості, що візуально характеризується темними відтінками, брутальністю та депресивною атмосферою. Атмосфера в книзі справді трохи похмура, але не прямо щоб дуже.
⠀
У книзі події відбуваються в Словенії. На Бохинському озері в переддень Нового року молода дівчина виявляє труп. Звісно, вона викликає поліцію. Звісно, приїжджають двоє молодих стажерів. Звісно, випадково там опиняється найкращий криміналіст Тарас Бірса, який не хоче в це втягуватися, але втягується.
⠀
Хто ж убивця? Можливо, людину вбили за те, що вона стала свідком винаходу? Чи вона перейшла дорогу наркомафії? А може винен хтось із місцевих, адже коли треба вони вміють мовчати, щоб захистити свого? Та як знайти вбивцю, коли поліція навіть не може встановити, хто жертва?
⠀
Загалом сама детективна частина мені сподобалась. Я, звісно, не вгадала, хто винуватець і взагалі не уявляю, як до цього дійшли слідчі, адже мені пазликів постійно бракувало. Та це таке, я ніколи не вгадую 🫣
⠀
У книзі було досить багато діалогів, які мені були ні про що. Хоча, прочитавши всю книгу, я думаю, можливо, якби я була уважніша, то якийсь із них міг би підказати, хто вбивця (але це не точно). Книга не дуже динамічна, багатенько описів роботи паталогоанатома, що мені сподобалось, бо це ніби більше занурювало в роботу поліцейського відділку.
⠀
На фоні детективної лінії також розгортається більш особиста драма Тараса Бірси - історія його подружнього життя, зрад і кохання, дітей. Сам Тарас Бірса мені подобався до одного моменту, після якого перестав. Не спойлеритиму.
⠀
Насправді книга мені більше сподобалась, ніж ні. Тож, якщо буде ще один детектив про Тараса Бірсу, я почитаю.