У парку в центрі Любляни знаходять тіло старої безпритульної жінки з кулею в голові. Вона, обліплена поліетиленовими пакетами звідусіль, тихенько собі спала на лавці. І хто знає, скільки б вона там пролежала, якби не вихователька, яка вийшла з дітьми на прогулянку. Через день схоже вбивство стається в іншому районі. Може у місті з'явився маньяк? Розслідування доручили детективці Тіні, а допомагає їй шеф Тарас Бірса. Події в книзі відбуваються в аномальну літню спеку. Автор так уміло її описав, що читаючи, мимоволі й мені ставало душно. Стосунки Тіни й Тараса, то окрема історія, спостерігаючи за ними, не дуже розуміла, для чого їм це, але було цікаво) Це перше моє знайомство зі словенською літературою, маю ще іншу книжку автора, тож продовжу)
Анонім
❄️Нещодавно моє місто засипало снігом так, що, мабуть, на наступні 3 зими вистачить. Тож я відклала усе своє поточне читання і взялася за кримінальний роман словенського автора з такою ж завірюхою у сюжеті, як погода за вікном. 🔍Напередодні нового року, поліцейський інспектор Тарас Бірса, повертаючись додому під час хуртовини із заміських дач, наштовхується на патрульну машину, яка виявила труп жінки в озері. Дороги паралізовані, більшість поліціянтів уже святкують, тож хоч-не-хоч, а доведеться допомагати юним колегам, яких лишили цапами-відбувайлами на свята... 🔍Я не часто читаю детективи, але як на мене, у цьому було аж забагато трупів, сюжетних ліній, хибних підказок і деталей, які зовсім не стосуються злочину, прямо як у реальному житті. На 300-ій сторінці із 336 у мене й гадки не було, чим це все закінчиться. Чи встановлять особу потерпілої, не кажучи вже про злочинця та його мотиви... 🌶Чесно, я люблю детективні серії не так заради розслідування, як особистої лінії героїв. Тарас Бірса - не зовсім типовий слідчий. Не п'є, веде здоровий спосіб життя, гарний сім'янин, його історія аж занадто нудна. От тільки до того моменту, коли його команду поповнить молода дівчина-психолог Тіна. Градус стосунків підіймається, особливо на фоні морозів, трупів та суд-медрозтинів, але обривається ні на чому... Не люблю такого, проте покладаю сподівання на наступну частину. ❄️Читалося швидко, легко і майже захопливо. Єдине, що бісило, це коли події, які відбуваються через деякий час або з різними героями абсолютно ніяк не розділялися, а починалися просто з нового абзацу. І от читаєш так захопливо й ловиш себе на думці: "Стоп, це вже пройшло півдня? То цей чоловік - зовсім не той, про якого писали в попередньому абзаці, а інший?".
Анонім
Думаю, ви пам'ятаєте, що перший роман з циклу про словенського криміналіста Тараса Бірсу мене, м'яко кажучи, не вразив. Але ж я з тих, хто не шукає легких шляхів, тому купила і прочитала і другий) Що можу сказати: цей читається легше. Ниття і скиглення було набагато менше, хоча поведінка героїв адекватнішою не стала. Отже, у парку знайшли вбиту безхатьку. І почалося слідство, яке долало суцільні перешкоди: незугарне керівництво, неонацисти, соціальні проблеми в державі. А потім додалося ще одне вбивство і нові перешкоди: особливо - хвороби співробітників, тотальна брехня з усіх сторін. Убивцю я відгадала, це не важко. А ось гумор інколи тішив. "Тарас знизав плечами. Брайц був набагато меншим шовіністом, сексистом і, ймовірно, расистом, ніж пересічний словенець, йому просто все і всі діяли на нерви. Гомосексуалісти не більше, ніж феміністки, вегетаріанці, фашисти, комуністи й захисники політкоректності, ФК «Марибор» так само, як ФК «Олімпія», а також колишня дружина та її новий хлопець." Залишаю вибір за вами. Але, в принципі, непогано як для одноразового читання з метою дослідження нюансів людських вад.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях