Читається легко, яскраві герої, цікава сюжетна лінія. Є своєрідний баланс, проста історія про службовий роман.

Герої в цій книзі палають вогнем і їхня ненависть б’є ключем, але між ними іскрить шалене кохання??Я просто не могла відірватися від їхніх пристрастей і суперечок, бо відчувала кожну біль і сумнів. Ця книга змусила мене переживати разом з героями, іноді сміятися? Для мене вона стала нагадуванням, що навіть у найскладніших стосунках може народитися справжнє кохання, варте усіх випробувань?

Вони такі різні та такі однакові. Вони працюють разом. Вона думає, що його дратує, а він її бісить. Та в якийсь момент вони допомагають одне одному подолати свої страхи. І ця парочка точно Вас вразить.

Я не поставила цій книзі нуль, просто тому, що мені шкода людей, які будь-яким чином дотичні до її появи на світ? Але особисто мені важко знайти бодай пару причин, накинути їй пару балів( Отже, за сюжетом у нас є Люсі та Джошуа, які працюють в одному видавництві, що утворилися після злиття двох різних компанії через кризу. Ці двоє абсолютно різні в своїх підходах до роботи та поглядах на життя, тому, звісно, стають "ворогами". А оскільки вони ще й змушенні працювати в одному кабінеті, а потім починають змагатися за одне підвищення, причин для ненависті стає ще більше. І, здається, умови для написання класного любовного роману з тропами: роман на роботі та від ворогів до коханців, просто ідеальні. Але як же це було недолуго... Я не повірила у ненависть головних герої, а потім так само не повірила у їхню любов. Не було напруги, притаманній ворогам, бо з самого початку вони obsessed with each other. Поцілунок ні з того ні з сього? Будь ласка, він тут як тут. На одній сторінці: "у мене 101 причина його ненавидіти, він скалка у дупі, ми боремося за одне підвищення, він весь такий черствий і поганий", а на іншій: "я хочу з ним переспати, от тут і зараз, і мене нічого не цікавить". Giiirl... you alright? Взагалі, робота головних героїв — це просто декорація та фон для їхнього роману. Ми майже нічого не знаємо про те, чим вони займаються. Це ж видавництво! Ніяких посилань на літературу, майже ні слова про те, що саме вони роблять, які книги видають, які в них погляди на різні твори! Згадую "Книголюбів" Емілі Генрі, як гарно там це обігрувалося. Та навіть в "Після" Анни Тодд (прости господи) і то була ця частина, адже герої вчилися на літературному (саме згадки якихось класичних творів у цьому романі змусили мене їх прочитати, коли я була підліткою). У цій же книзі авторка взагалі не подумала, як же можна цікаво інтегрувати літературу та розмови про неї між героями, що буквально працюють з книгами? Щодо їхньої підготовки до презентації ідей для підвищення. Уявіть книгу в жанрі фентезі, у якій герої весь час готуються до якоїсь масштабної битви, а вкінці ви отримуєте: "Ми виграли, хоча битва ще навіть не почалася". Чи: "Я прокинулася на наступний день після битви. Ми виграли." Без будь-яких описів самої битви. От приблизно це і було в книзі "Мій коханий ворог". + сама підготовка до "битви" також описувалася криво, косо??‍♀️ Ну, зрозуміло, сюжет мені не зайшов. Що ж там по стилю? Може авторка пише смачні описи, чи класні діалоги? Ні, і, на жаль, ні. Мені було важко читати, половину книжки я вже бігала очима, не вчитуючись. Це ж ромоком, мало б читатися швидко та легко, ні? Мені ж інколи доводилося вчитуватися, щоб зрозуміти, що взагалі відбувається, і про що мова. Не знаю, чи справа в оригіналі, чи в перекладі, але деякі слова мені були конче недоречними. От, наприклад, головний герой свариться з батьком і кричить: "Ти мені всеньке життя зіпсував!". Ну невже слова "всеньке" личить цьому реченню та контексту? Не знаю, може я доколупуюся, але в багатьох моментах мені був не зрозумілий вибір слів. + інколи оформлення скакало: пряма мова оформлюється через тире, а тут бац, і лапки, як в англійській??‍♀️ І найсумніше: ця книга не викликала у мене ніяких емоцій окрім байдужості. Навіть злості не було, чи дратівливості. Вона була просто рівною для мене, я не відчувала нічого. Ні засміялася, певно ні разу, ні метеликів не було, геть нічого. І це сумно, це навіть гірше, аніж коли книга тебе бісить. Отже, сильно не рекомендую? Є стільки крутіших ромкомів, вартих вашої уваги, що "Мій коханий ворог" відходить на задній план. До речі, на рахунок перекладу назви. Невдало. Але, як я розумію, переклад такий, бо у нас спочатку вийшов фільм. У фільмі, на скільки я пам'ятаю, оригінальна назва "The hating game" дійсно ніяк не обігрувалася. А у книзі це мало яке не яке значення, і воно було втрачене(

Саллі Торн "Мій коханий ворог" ? Вид-цтво Vivat ? Романтичний роман. Від ненависті до кохання — один крок... Люсі Гаттон працює у видавництві. Це була її дитяча мрія, яка здійснилася. Та після злиття фірм, їй доводиться ділити кабінет з ненависним Джошуа Темплеменом. Якщо Люсі — маленька, тендітна, колекціонує Смурфиків, всім допомагає, йде на уступки. То Джошуа — повна протилежність. Насамперед — це здоровань, його бояться, дуже зібраний, любить порядок, навіть сорочки одягає по кольорах у певній послідовності. З першого дня в них не склалися відносини. Дві ворогуючі сторони. Вже не раз у відділ кадрів від обох працівників надходили скарги про недопустиму поведінку. "Пундику" - Це коротке слівце розчиняється в повітрі, я проковтую його. __ Щомиті ця тепла рука може стиснути сильніше — і мені кінець. "Не вбивай мене, будь ласка!" Кохання і ненависть — почуття тілесні. Романтична історія прочитана ввечері, самий раз. Книга легка, вже з самого початку з очікуваним фіналом, та читати було цікаво. __ Ці грані чорного сапфіра, що зблискують в очах, щось таке дивне коять із моїм серцем. __ У мене на вустах смак ванілі, у нього — м'ята, і вони поєднуються, створюючи якусь неземну смакоту.

Звісно ж за всіма правилами романтичних комедій у пари велика різниця у зрості. На мою думку, трохи рано вони поцілувались(раніше 100 сторінки) і перестали як так ворогувати. Головна героїня мене трохи бісила через свою відносно дитячу поведінку. Люсі дуже нав’язувалась Джошуа, хоч це і було взаємно. Також було трохи піднято тему коли одну дитину в родині люблять більше за іншу. Кінцівка мені дуже сподобалась. Це найкраща кінцівка яку можна було вигадати в такій ситуації.Загалом книга мені сподобалась, гарно розкриті головні герої, хороша романтична комедія для відпочинку.

Якщо вам захочеться почитати щось легке, то пропоную взяти саме цю книжку. Троп: від ворогів до коханців. Крім того, є дуже непогана екранізація. Два видавництва об’єднуються в одне, Люсі та Джошуа є помічниками співголів. Із самого початку вони ворогують, а тепер ще й конкурують за посаду виконавчого директора. То хто ж досягне бажаного і обійме омріяну посаду? Та і чи про посаду вони мріють? А, можливо, все ж таки від ненависті до кохання…? І книгу читала, і кіно дивилася. І звісно ж порівняла книгу з фільмом. Фільм легкий, залишає приємний післясмак і піднесений настрій. Люсі Гейл і Остін Стовелл переконливо виконали ролі Люсі та Джоша, зігравши їх як ворогами, так і закоханими. Різниця у зрості додала суворості Джошу і тендітності Люсі. Сподобалася сцена, у якій Джош розмовляє з Люсі на весіллі, після того, як наречена відкрила їй очі на цього хлопця; як на мене це було нетипово для романтичної комедії, тому трохи здивувало. Але, якщо порівняти, то більше мені сподобалася книга. Найперше, сцена, де Люсі вичитує Ентоні в книзі набагато яскравіша та емоційніша. Або ж я її так пережила) Тут немає сцени з підслуховуванням (наприкінці фільма), де я закотила очі, бо ну надто клішовано і очікувано. Та і написана книжка легко і якісно, вона з тих, які читаєш і ніби бачиш перед собою картинку, за що я і люблю такий стиль. #марафонкнигомам

Історія з цією книгою почалась ще до створення блогу, я тоді купила собі дві книги авторки однією з мертвих мов, і одразу почала читати саме цю, але щось перші 30 сторінок мене не вразили і я відклала її. Відклала так, що вона простояла на полиці більше 2-х років і успішно продалась. Але в мене залишалась не закрита сторінка з цією книжкою, тому довго на неї дивилась і все-таки купила. Що я можу сказати? Це топ! Це реально нереально крутий ромком. Ви знаєте наскільки я люблю цей жанр, тому я вам не збрешу. Звичайно, тут все буде досить типікал: високий з синіми очима, маленька дівчинка, вони вороги на роботі(чи ні?) і так далі. Історія вже не нова, але наскільки вона вийшла атмосферною і цікавою. Я весь день відірватись не могла, та ще так не могла, що прочитала її за день. А ще можу сказати, що таких Дінамо, як Джошуа я ще не бачила?. Ви б бачили як я бісилась. Якщо коротко, любите ромкоми і були в захваті від ІСЛО, то беріть! Воно вам реально треба!