Роберт Тарагуд

Бабулі знову в ділі)⠀

Скажу зразу першої книги автора «Марловський кримінальний клуб» я не читала 😁⠀
⠀
Із другою книгою серії про Марлов автор підкорює серця шанувальників класичних детективів у дусі Агати Крісті.⠀
⠀
Дія відбувається у невеликому англійському містечку Марлов, де кожен знає кожного, але навіть у цьому оманливому спокої можуть ховатися темні секрети. Автор майстерно відтворює атмосферу класичного англійського детективу: тихі провулки, гомін у пабах, чутки, що розлітаються зі швидкістю світла, і обов’язково — старовинний маєток, який стає епіцентром подій.⠀
⠀
В центрі історії Джудіт Потс - нагадує сучасного Пуаро чи міс Марпл, але з власним характером і стилем розслідування. Цього разу таємниче вбивство на вечірці в маєтку змушує всіх підозрювати одне одного. Кожен із гостей, як і завжди, має свої скелети в шафі, а мотиви приховані за зовні ідеальними манерами.⠀
⠀
Я би сказала Тарагуд грається з читачем, майстерно підкидаючи докази й заплутуючи сліди. До останнього моменту важко здогадатися, хто справжній винуватець, адже всі підозрювані здаються винними. Кульмінація розгортається несподівано, але логічно — це той вид задоволення, який приносить тільки досконало спланований фінал.⠀

Автор вдало балансує між класичними архетипами детективного жанру та оригінальністю. Кожен персонаж, від харизматичного слідчого до трохи дивакуватого сусіда, має свої особливості, що запам’ятовуються. Взаємодія між героями наповнена тонким гумором, прихованими натяками та драмою, яка не дозволяє відірватися від книги.⠀
⠀
Якщо ви любите загадки, де кожен персонаж здається винним, а ключ до розгадки прихований у дрібницях, ця книга точно для вас. Атмосфера, інтрига і непередбачуваний фінал роблять її справжнім скарбом для шанувальників детективів.⠀
⠀

Недолік у цієї книги один: вона надто швидко закінчується.

Отже, продовження пригод невгамовної 78-річної Джудіт Потс з містечка Марлов, яка знову замість спокійної пенсії – читай: складати та розгадувати кросворди, плавати в Темзі, обговорювати сусідів та пити чай – змушена шукати вбивцю. А ще й спочатку довести поліції, що сера Пітера Бейлі таки вбили, нехай його смерть і скидається на нещасний випадок, бо все не так чисто у цій справі.

Разом з подругами Бекс і Сузі, активна сіньйор-вумен проводить слідчі експерименти, шпигує та вистежує. А ще складає та розгадує кросворди, плаває в Темзі, обговорює сусідів та п’є чай. Вельми насичена старість, аж потроху починаєш їй заздрити.

Роман прекрасно написаний, легко й невимушено, і захоплює настільки, що можна втрати лік часу. але при цьому читається дуже швидко і, як я вже казала, надто швидко закінчується.

Окрім самої Джудіт, ми починаємо трішки більше дізнаватися про її подруг. І Бекс, і Сузі тут не просто собі тло для того, аби на контрасті показати, яка головна героїня метка, розумна і уважна. Кожна з них має достатню кількість ефірного часу, умовно кажучи, аби постати перед читачем не картонкою, а повноцінними персонажками, яким легко співчувати, переживати за їхні долі і навіть намагатися дати поради, як викрутитися із певного незручного становища.

Парочка другорядних персонажів-кросвордистів – це просто моя любов. І моя мама, яка читає виключно детективи, також їх відмітила особливо.

Для себе зрозуміла, що жанр cosy crime – це прекрасне рішення, коли хочеться чогось теплого, але не приторно-солодкого, простенького, але односкладного, і достатньо наївного, але не такого, аби закочувати очі на кожній сторінці.

Щире й безкомпромісне #Дафа_радить

Місіс Джудит Потс запрошує на весілля багатій Пітер Бейлі, все ніби й нічого, однак є одне «але» - вони геть не знайомі і мені це видалось вкрай підозрілим, зважаючи на жанр книги.

Історія схожа на твори Агати Крісті, однак в ній є щось інтригуюче, що не дає мені закрити книгу від нудьги, як я це робила з творами королеви детективів. Досить неспішний сюжет, однак цікавий!

Єдине, що мене трішки дратувало, що три подруги похилого віку так професійно розвʼязували злочин і поліція особливо не була проти. У них були такі криміналістичні знання, що самі криміналісти можуть позаздрити. Однак ніде не згадується, що принаймні у когось з них є звʼязок з професією криміналіста чи детектива.

Однак, без цих трьох детектив вийшов би сухим і нудним, тому вони для мене були важливіші в сюжеті ніж саме вбивство😂, адже жінки цікаво мислили, мали чудові здогадки і теорії, відмінно працювали в команді🔥 Ще хочу сказати, що фінал для мене був очевидним, однак читала з цікавістю.

Точно впевнена, що хочу дізнатись, що ж було у першій частині, тому маю в планах придбати її🔥

Ще одна чудова книга. Особисто для мене і, переконана, для всіх поціновувачів класичного детективу. Це друга книга у циклі, але й сподобалася вона мені навіть більше, бо головні героїні поводилися природньо, і в мене не було шансу вигукнути:"Не вірю!" Бо життя таке бентежне, усе може статися...

Про що? Про розслідування вбивства, що відбулося у класичних традиціях Аґати Крісті - за зачиненими дверима в кімнаті на чоловіка впала стара важезна шафа. Усе б нічого, але у той час відбувався прийом на честь майбутнього весілля, то ж поруч було безліч людей, які могли засвідчити, що усі можливі підозрювані були в інших місцях. Але ж для чогось було покликано наших трьох подруг: пенсіонерку з гострим розумом, няню для собак та дружину вікарія, які відразу взяли справу у свої тендітні, але хвацькі ручки, тим більше, що їм цього разу допомагала їхня приятелька- поліцейська.

."..наприкінці листопада сер Пітер виганяє Тристрама з хати після бурхливої сварки, забороняє приходити на весілля, а приблизно за тиждень по тому складає цілком новий заповіт - свою страховку, як він пояснює Ендрю. На той раз, якщо син спробує вбити його до шлюбу."

Але вбивство сталося, то ж читати буде цікаво. Тим більше, що автор додав до основної розповіді кілька відгалужень, романтичних і соціальних, чим доречно збагатив цю історію.

Щодо відгадки вбивці - про дещо я здогадалася, про щось ні, але, раптом що, у кінці буде традиційна розповідь головної героїні - що, як, коли і чому. Класичний детектив - він такий, усе йде за правилами)

Англія, детективи-аматори – три пані різного віку, соціального статусу і рівня ексцентричності, і до всього ж автор – творець серіалу «Смерть у раю». Це точно мій детектив.
Книга цілком виправдала очікування: загадка – достойна, героїні – цікаві, поліція – задовбана, але симпатична, діалоги – розкішні, авторські репліки «за кадром» ¬– стримано-іронічні. Коротше, дуже добре¬.

Кому підходять: любителям іронічних англійських провінційних детективів. Якщо вам сподобався «Клуб убивств по четвергах» від Річарда Османа, ця книга теж піде за милу душу. Якщо ви любите Агату Крісті саме за настрій милих англійських містечок – це саме воно. Втім, зважайте, що детективи Агати Крісті в абсолютній більшості своїй герметичні – від початку задано обмежене коло людей, з яких траплятимуться і жертви, і вбивці, а от у Роберта Тарагуда цієї герметичності немає (детектив все одно класнючий).
Так що я собі явно надибала нову серію детективів для релаксу і любителям саме такого чтива однозначно раджу.

Скільки б я не читала книг, але "спокійні детективи" - це моє) Дуже моє) Хоч під морозиво, хоч під чай з цукерками, хоч і просто під аромат квітів.

"Завернувши зі стежки у сквер з гойдалками й гірками, Джудит угледіла зграйку голубів, які ліниво дзьобали щось на землі. " Бісові пернаті", - подумала вона, розганяючи велосипед; з широкою усмішкою, яка розквітала в неї на обличчі, Джудит помчала просто на них . На повному ходу в'їхавши у зграю, вона з криком: " Голуби, АНУ ГЕТЬ!" розігнала птахів, які з туркотом злетіли в повітря ."

Якщо ви думаєте, що мова піде про якусь бешкетну підлітку, то ви дуже помиляєтеся. Цій дівчинці 77 років і вона вирішила розібратися зі вбивством свого сусіди. Але виявилося, що вбивство не одне, тому, розплутуючи клубок, вона заприязнилася ще з двома неординарними жіночками, які стануть її подругами, та буде співпрацювати з працівницею поліції.

Так що у спокійному англійському містечку Марлові з'явиться свій кримінальний клуб і я думаю, що ця справа виявиться першою, але точно не останньою. Ці жінки, подолавши кожна свою фобію, засяяли, наче справжні зірки, зірки розслідувань.

Тому з нетерпінням чекаю на продовження!
Тим більше, читаючи про таких активних дам, відчуваєш, що межа старості лише у наших головах і здоров'ї.

Рекомендую поціновувачам цього жанру, якщо ж ви любите "гарячіше", можливо, буде нуднувато.

«Марловський кримінальний клуб» Роберта Тарагуда – це ідеальна книга на вечір, коли після важкого робочого дня хочеться розслабитися та поринути у цікаву та захопливу подорож💭

Отже, у нас є сімдесятисемирічна Джудит Потс, яка щасливо мешкає у старовинному особняку, займається улюбленою справою та вечорами розслабляється за допомогою віскі. Одного вечора вона стає свідком убивства свого сусіда. Після цієї події вона не може залишатися осторонь, тому намагається самостійно знайти вбивцю. До розслідування Джудит залучає ще двох мешканок містечка Марлов, і разом з ними старається розгадати цей таємничий злочин.

Мені дуже сподобалося, як автор передає нам моменти зародження дружніх відносин між трьома жінками. Кожна з них має своє особисте життя та проблеми, але вони об'єднуються заради пошуку вбивці.

Також Роберт Тарагуд красиво описує звичаї та побут цього маленького англійського містечка, що додає приємного шарму всій книзі. Ну і звісно ж, гумор! Його у книзі теж достатньо😊

Дуже сподіваюся, що у нас з'являться нові історії про цих жінок. Я отримала величезне задоволення читаючи цю книгу, тому з радістю продовжила б знайомство з творчістю автора.

• — Ви зробили що?!
— Мені хотілося подивитися на нього.
— Хіба це мудро?
— Якби ми завжди діяли тільки мудро, то нічого узагалі не робилося, хіба ні?

Джудит Потс 77 - вона живе в успадкованій від бабці садибі, складає кросворди, вечорами хиляє дрібку скотчу і плаває голяка в Темзі. Під час одного такого запливу вона стає свідком убивства свого сусіда. Звісно, куди поліції братися до Джудит, особливо, коли кількість жертв почне зростати - її вже не зупинити.

В ході історії до Джудит доєднаються ще дві не менш цікаві героїні - домогосподарка/дружина вікарія і вигулювачка собак. А ще, буде поліціянтка, з якою вони періодично співпрацюватимуть. Відчуваєте, яка компанія зібралася?

Створивши достатню картинку для кожної, враховуючи стосунки, домівки, зайнятості, автор трошки обділив Сузі. Хотілося б більше дізнатися про ту, що собак вигулювала. Але в цілому, мотивація та поведінка персонажів зрозуміла.

Взагалом, мені сподобалося. Хоч книжка здається більш розважальною, справа виявляється закрученою та продуманою. А на розв'язку автор приділить теж добрий десяток сторінок, чи й більше.

Кому читати? Раджу шанувальникам серії "Клуб убивств по четвергах", пригод Міс Марпл (книжкові і телевізійні), серіалу "Вбивства в одній будівлі" і будь-чого з легких детективних історій.