Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
"Усі ми час від часу з'їжджаємо з глузду." Виявляється, цей роман заснований на реальних подіях. А ще, історія стала культовою завдяки екранізації Альфреда Гічкока. Не бачила, не знаю. Треба буде при нагоді поцікавитись фільмами Гічкока. Але щось відволіклась я від теми 🙂. Розповідь починається зі знайомства з Норманом Бейтсом, непримітним товстуном середнього віку, чиє пухке обличчя в окулярах та м'який, нерішучий голос вселяють абсолютну впевненість в відсутності будь-якої загрози з його сторони. Усі сорок років свого життя чоловік прожив з матір'ю Нормою у старому будинку на пагорбі, поруч з їхнім придорожнім мотелем. Справи йдуть не дуже добре, відколи відкрили нову трасу трохи віддалік клієнтів у них відчутно поменшало. Норман викликає співчуття: усе життя з деспотичною матір'ю зробило його нерішучим матусиним синком, злим на неї, на світ, на себе за неспроможність вирватись з-під материного впливу. Йому бракувало сміливості для цього, як був мамієм, так ним і залишився, ховаючись від світу за палітурками розумних і жорстоких книжок. Втомлена Мері Крейн після вісімнадцяти годин за кермом, в сутінках під проливним дощем, вирішила зупинитися у мотелі Бейтсів. Вона втікала від попереднього життя, прихопивши $40000 чужих грошей, з мрією почати нову, захопливу й щасливу сторінку у своєму житті. Ні її коханий, до котрого вона поспішала, ні люба молодша сестричка Ліла відтоді більше Мері не бачили… Мушу сказати, що на початку книга дещо розчарувала, очікування чомусь були зовсім іншими. Але все кардинально змінилось згодом. Розповідь змогла декілька разів здивувати, тож дарма я поспішала з висновками. Це історія про небезпечного психопата, проте тут немає акценту на жорстоких, кривавих сценах, практично нема тієї моторошної атмосфери чи напруги, звичної для книг такого типу. Головна особливість - чудово описана психологічна сторона історії. Книга гарно розкриває персонажів і грає на емоціях, змушуючи співчувати не тільки жертві, а й навіть антогоністу. Словом, цікаво й оригінально. Тепер і фільм можна подивитись 🙂.
Анонім
Роман «Психо» Роберта Блоха — класика психологічного трилера, яка не лише стала основою для культового фільму Гічкока, а й задала тон для всього жанру. Сюжет обертається навколо Мері Крейн, яка втікає з викраденими грошима та зупиняється в мотелі, що належить дивному чоловікові на ім’я Норман Бейтс. Від цієї миті події набувають зловісного та напруженого характеру. Основна сила роману — в ідеї подвійності особистості, внутрішніх монстрів і психологічного напруження, яке зростає від сторінки до сторінки. Блох майстерно грає з очікуваннями читача та створює відчуття страху не за допомогою надприродного, а через глибоку психологію персонажів. Це один із тих творів, де розв’язка змінює все прочитане до того. Втім, варто зазначити, що стиль автора досить простий і прямолінійний. Для сучасного читача, звиклого до більш насиченої мови та психологічної глибини, текст може здатися дещо поверхневим. Описові частини іноді виглядають схематично, мов фрагменти сценарію, що й не дивно — роман писався з урахуванням кінематографічного потенціалу. У підсумку, «Психо» — це важливий і атмосферний твір, який варто прочитати хоча б раз, аби зрозуміти, з чого почалася епоха психологічного жаху. Але як літературний текст — він може здаватися не надто глибоким, особливо для поціновувачів складніших наративів. Знаєте, якщо чесно? -- якби не існувало фільму, то книга була б 10\10, проте фільм занадто шедевральний!
Анонім
📌 «Усі ми час від часу зʼїжджаємо з глузду» 📌 «Як часто ми вважаємо, нібито знаємо людину - лише тому, що часто її бачимо або маємо з нею тісний емоційний звʼязок» 📌 «Як і будь-яке інше, останнє слово прозвучало і тут же розчинилось у повітрі, однак відлуння його лишилося» Дуже довго я дивилась на цю книгу, і кожного разу відкладала її до кращих часів. Її сюжет відомий абсолютно кожній людині, яка є поціновувачем творчості Гічкока. Так-так, той самий культовий чорно-білий фільм, який тримає у напрузі глядача до фінальних титрів. Чудове поєднання музичного супроводу, саспенсу та чорно-білої картинки. Я його дивилася, і не раз, а тому потрібно було дуже багато часу, щоб повернутися до історії, але вже на сторінках книги. І нарешті цей момент настав - я взяла до рук книгу з трилогії про Нормана Бейтса. 📌 Одне непродумане рішення може призвести до неймовірних, а інколи смертельних наслідків. Мандруючи або вирушаючи у поїздку не варто забувати, що навіть, на перший погляд, дуже милі люди можуть виявитися психопатами. Норман Бейтс - відлюдник, який пережив у дитинстві неймовірний «досвід». Він живе з матусею та управляє придорожнім мотелем. Тиха спокійна місцинка, де можна гарно відпочити, «насолодитися» мертвим сном. 📌 «Психо» - це чудовий психологічний трилер, під час читання якого складається враження наче дивишся старий фільм. Повільна розповідь, яку я дуже не люблю, допомагає зануритися у життя Нормана Бейтса та людей, які випадково потрапили до його оточення. І хоча я здогадалась, як події будуть розвиватися далі, історія мені сподобалась. Чудовий динамічний початок, повільна середина, яка наче підштовхує читача розслабитися, поринути в сон, стишити всі свої страхи, і моторошний фінал - що ще потрібно для якісного психологічного трилера? ‼️ Цікаво, що сюжет саме цієї книги заснований на реальній історії вбивці Еда Ґейна з Вісконсину. І, якщо вам цікава така тема, рекомендую ознайомитися з історією Плейнфілдського вампіра. Це дуже цікаво. І є гарною поживою для роздумів на тему - чи багато навколо тебе таких Едів та Норманів? 😈
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях