Книга читається легко. Близько 160 сторінок. Великими літерами. Короткі розділи. Але...
Це лише переписи з інтерв'ю самого Карла Лагерфельда або його друзів, колег. Мені трохи не вистачало якоїсь автобіографії, розповідей про романи Карла. Знаєм тільки про Жака де Башара, якого він любив і завжди підтримував. Але чи були інші люди з якими зустрічався Карл?

Письменниця Амелія Гейнс приїжджає у місто Фейрвел, прагнучи зібрати матеріал для майбутньої книги про Нормана Бейтса. Місцеві не люблять згадувати цю людину, але це не завадило деяким підприємцям відбудувати дім психопата. Його готують, як туристичний атракціон до відкриття. Паралельно стаються нові вбивства так чи інакше пов'язані із цим лиховісним місцем.

До подій роману Норман Бейтс давно помер. Через це, я вважаю, книга стала чимось середнім між детективом та психологічним трилером. Якщо зібрати книги у трилогію, видно, як змінюється сприйняття злочинів Бейтса. Спершу психічна хвороба була рідким явищем і настільки захована, що раптове викриття дуже вражало. А коли лиходія закривають його повернення не боятся, а показують як розвагу. Минулого разу хотіли зняти фільм, тепер пишуть книгу. У попередньому романі вражає розв'яка в стилі першого, а тут злочини втратили психопатичні мотиви. Все стає звичайним явищем. Якщо у першій книзі вбивця не звертає уваги на гроші та ховається у власному світі, то у третій книзі навпаки. Тепер страшне - це привід для розваг. Водночас прокидається лихе діло та без Нормана Бейтса розвиток сюжету сприймається не дуже. Мабуть, тому книжні сиквели "Психо" збирають меншу увагу. Але книга невелика і якщо не заглиблюватись у попередні твори сюжет може зацікавити. Останній розділ розкриває загальну тему усіх творів.

Дякую за україномовний варіант.

"...У кожній людині є частина диявола"

Книжна історія Нормана Бейтса відрізняється від екранізацій. Після першого роману вирішив прочитати всю трилогію. У психіатричній лікарні Норман Бейтс частково одужує. Як і колись, він проводить час за книгами на самоті. Проте тяга до вбивств нікуди не зникла. І після розмови з монахинею, маніяку вдасться вибратись на свободу. Його особистий лікар Адам Клейбон вирушає на пошуки пацієнта. Після декількох вбивств стає зрозуміло, що Бейтс направляється до студії, яка планує зняти фільм на основі його справи, і зірвати це. Лікар вирушає туди ж, щоб запобігти небезпеці. Читаючи далі, мені здалося, що сиквел пішов не в тому напрямі. По суті антагоніст не покаже нічого нового. Наче без "матері" зникла його оригінальність, а його тиха невидимість затягувала історію. Але розв'язка все виправдала. Автор точно знав, що писав. Нові персонажі зі своїми життєвими переживаннями розширили історію Нормана далеко за межі готелю Бейтсів. Хоч деякі моменти сучасному читачу не зрозумілі, роман вийшов цікавим. Практично на тому ж рівні, що і попередній.

Любителям психологічного трилеру прочитати варто.

Книгу прочитав на одному диханні.

Мабуть, тому, що це мій улюблений жанр.
Читавши першу частину, було важко відірватися, тому за два дні книгу було подолано.

Опис Нормана Бейста. Його розладу. Чітко продумане вбивство та прибирання доказів і всіх, хто хоч трохи здогадався і несе загрозу Норману і його матері.

Першу частину, мабуть, буду перечитувати ще не один раз. Напрочуд від фільму книга виявилась цікавішою. Під час читання уявляєш іншого Нормана, розвиток подій, діалоги
Дивлячись фільм, режисер показав зовсім іншого Нормана, худого, високого, вже немає тієї картинки, яку уявляв коли читав. Тому всім, кому подобаються подібні романи раджу хоч раз перечитати, але бажано до того, як подивитесь фільм.

Прочитав книгу. Скажу одразу, що далась важкувато. Але це мені. Книга повністю занурює та розповідає про часи, коли були "Сталінські репресії", тодішнє життя.

Життя сім'ї Тигроловів мене дуже занурило в ті часи, хотілось прожити їх самому і побачити, а не уявляти. Насамперед читаючи книгу, з'явилась думка, що це Іван Багряний розповів про себе і про своє те життя, яке переніс, втечу, знайомство з сім'єю Тигроловів, життя у них, кохання. Але це лише моя здогадка. Всім охочим, які хочуть хоч трошки ознайомитися з репресіями тих часів, раджу до прочитання.