Не можу сказати, що після прочитання цієї книги, я почала більше поважати молодшого принца. Скоріше навпаки. В книзі він мені видався не стабільним і істеричним. Так й стиль не дуже легкий. Хоча в житті мені дуже імпонує його Ігри нескорених і ставлення до України.

Полюбляю читати детективи та біографії видатних людей. Книга Принца Гаррі «Запасний» не хронологічна біографія, як буває, а розповідь людини, яка шукає себе в цьому світі, бо йому вже наділи пальто «запасний», «другий». Найбільше мені сподобалось його щирість. Він не боявся визнати свої помилки: будь-то довіра незнайомим людям і як факт - його голе фото на усіх шпальтах газет. Чи то вибір не того озброєння для пострілу з ударного гелікоптеру Apache. Не боїться показувати слабкості, сльози, біль і навіть дитячі образи. Кожен рядок кричить про те, як важливо мати сміливість говорити про своє, навіть якщо це розчарує інших. Він не намагається здаватися героєм - він просто людина, яка хоче знайти своє місце в житті. Для мене ця книга - це нагадування про цінність свободи бути собою. Вона про вибір - залишатися в тіні чужих очікувань рідних, братів, чоловіків/дружин чи створювати власне світло. І це близьке кожному з нас. Адже всі ми колись шукаємо свою правду і своє «я».”

Пам'ятаєте дитячі казки, де королі та королеви, принци та принцеси живуть, як сир у маслі, не знаючи ні горя, ні біди? Так от ця книга абсолютна протилежність до них. Тому що у цій королівській родині проблем багатенько і деякі вони навіть не намагаються вирішувати. От, наприклад, маленький принц Гаррі. З дитинства ріс з розумінням, що він лише запасний варіант спадкоємця трону. Його люблячі батьки розлучилися, а потім іще гірше - в автокатастрофі гине мама.... От так він і росте, не відчуваючи підтримки та опори в сім'ї, бунтуючи проти всіх та воюючи зі всім світом. Мені було цікаво (місцями трооошки нудно) читати про закулісне життя королівських осіб. З повагою ставлюсь до військової кар'єри принца, який прагнув воювати в найгарячіших точках. Адже не вважав себе особливим по відношенню до інших солдатів. Певно найбільше сподобалась частина про стосунки з Меган, тому що деяку інформацію чула і знала з преси. І недаремно Гаррі воював з журналістами, бо насправді вся вона була далека від істини. Місцями мені було навіть шкода принца. Мені здається, що йому варто було народитися в звичайній сім'ї і отримати вдосталь батьківської любові. Щоби потім в дорослому віці відчувати в ній підтримку та опору.

Мемуари принца Гаррі я передзамовила ще раніше. Дуже люблю такі книги, тому одразу знала, що читатиму «Запасний»? Це історія про хлопчика, який народився у королівській родині, але який від перших днів став для всіх "запасним". Мемуари поділені на три розділи: дитинство Гаррі, служба у війську та подружнє життя з Меган. Деякі моменти з книги викликали великий сум. Інші – показали, як мало ми знаємо про внутрішнє життя у королівській родині. Протягом всіх 500 сторінок простежується безмежна любов сина до мами (принцеси Діани). Для нього вона завжди поряд, підтримує та оберігає. Саме вона допомагає Гаррі переживати труднощі та проблеми у житті. • Віллі був старший за мене на два роки. Він був Основний, а я – Запасний. Так нас називали не тільки в пресі. Так було насправді – Па, мама й Дідусь теж так часто казали. Навіть Бабуся. «Основний» і «Запасний» – у цих прізвиськах не було оціночного судження, але була ясність. Я був тінню, командою підтримки, планом Б. Мене народили на той випадок, якщо з Віллі щось трапиться. Я резервна копія, двійник, прикриття, запасне колесо. Раптом знадобиться нирка. Переливання крові. Донор кісткового мозку. Мені це чітко пояснили на самому початку, і відтоді регулярно нагадували. • Якщо ти особа королівської крові, тебе вчать завжди тримати дистанцію між собою і сотвореним світом. Навіть коли ти опиняєшся в натовпі, то все одно зберігаєш непомітну дистанцію між точкою «я» і точками «вони». • Зірки заворожували тим, що вони немислимо далеко. Світло, яке ти бачиш, виникло сотні століть тому. Дивлячись на зірки, ти дивишся в минуле – у часи, коли нікого з тих, кого ти знав і любив, ще не було на світі. Вони ще не померли. Вони ще не зникли. • Мама була лише одна. • Продовжуючи мамину справу, я теж самотужки підірвав міну. Це допомогло відчути себе ближчим до неї, додало сил і надії. На коротку мить. Та загалом мені здавалося, що психологічно, емоційно і щодня ходив по мінному полю. Бо ніколи не знав, коли може статися наступна панічна атака. ? Break My Heart Again – FINNEAS

Історія життя, написана Гаррі, дуже цікава: іноді легка, іноді болюча, іноді інтригуюча, іноді захоплююча. Разом з автором поринаєш у всі його пригоди, якими безглуздими чи неймовірно цікавими, болючими чи радісними, вони б не були. Цю книгу хотіла досить давно прочитати, хоча й не є любителем королівських сімей, монархії. На фоні монаршої родини, Принц Гаррі є якимось інакшим, не таким як вони - світлішим, добрішим, усміхненішим, людянішим. Він - справжній. Тому, вважала що його мемуари будуть цікавими. Й не помилилася. Книга дуже сподобалася й прочитала я її швидко (скорше «проковтнула»). Навчання в школі, походи й сафарі, робота на фермі на іншому кінці світу, пошук себе, військова служба, польоти й падіння, пошук правди, пошук улюбленої справи, пошук любові, створення чогось дуже вагомого й важливого не для себе, а для побратимів; служба короні, намагання бути частиною сім’ї, створення власної сім’ї, захист її від всіх заздрісників. Вміти тримати дистанцію, захищати особистий простір - цього треба навчитися всім. Ось про що ця книга. В голові засіла фраза, написана його дружиною «Він - не запасний». Так до нього ставилися в родині поки він ріс (це не виправдовує його безглузді й неправильні вчинки, а дає зрозуміти чому він такий справжній); в країні, яку він захищав. Бо так за протоколом, так за списком престолонаслідування, так за правилами монархії… Кожен розділ книги відкриває щось нове, донедавна невідоме, про Принца Гаррі, герцога Сассекського. Часом відвертий, часом потаємний, але такий справжній. Й в жодному разі не Запасний.

Довго я обирала цю книгу. Шукала чиюсь цікаву біографію. До цієї книги, звісно ж, притягнула сама назва. Я її посил зрозуміла відразу ж. Після прочитаного я не можу сказати, що дуже чимось здивована чи навпаки. Ця книга і ця розповідь просто ще одне нагадування для мене, що за красивим фасадом може приховуватись абсолютно звичайне людське життя, з усіма проблемами, емоційними гойдалками, сімейними сварками та бажанням просто прожити своє життя. Я не здивована, що в королівській родині немає місця двом принцам? Якщо чесно, то до того, як Гаррі почав зустрічатися зі своєю дружиною я теж на нього майже не звертала уваги. І нічого дивного в цьому не бачу. Відомим є той, кого роблять відомим. Читала різні думки про цю книгу. Про те, що надто в ній багато чого відкрили зайвого. Що це написано лише заради грошей. Але я думаю вона має право на існування. Це його історії, його бачення світу. Нехай він і не перший, але ж він теж людина і частина цієї королівської родини.

Книга “Запасний. Мемуари принца Гаррі” є емоційною та відвертою розповіддю про життя принца Гаррі, яка занурює читача у його особисті переживання та досвід. Від безтурботного дитинства до втрати матері, служби в армії, бойового досвіду, і до складного рішення відмовитися від королівських регалій і обов’язків. Ця книга дає унікальну можливість побачити життя всередині Букінгемського палацу очима одного з його мешканців. Вона викликає різні емоції, від співчуття до критики, і не залишає байдужим. Принц Гаррі ділиться своїми думками та відчуттями, що робить книгу особливо цінною для тих, хто цікавиться королівською сім’єю та сучасною історією. Якщо вас цікавить глибокий особистий погляд на життя одного з найвідоміших членів королівської родини, ця книга буде вартісним доповненням до вашої колекції

Книга “Запасний” дісталася мені задарма, в якості призу за участь в марафоні "Британський сезон". Проте читати мемуари принца Гаррі я не поспішала: боялася розчаруватися. Ще до моменту виходу ця книга наробила стільки шуму і відгуки читачів на неї досить неоднозначні. До того ж спогади вийшли, м’яко кажучи, об’ємними (що тут скажеш, насичене життя у молодшого сина Чарльза ІІІ). Яким же було моє здивування, коли я декілька днів підряд просто не могла відірватися від цих мемуарів. Відразу скажу, що книга написана живою, молодіжною мовою, але і в художньому плані тут є за що зачепитися. Воно й не дивно, бо мемуари принцу Гаррі допомагав писати журналіст Джон Мерінгер. В усякому разі читання книги нагадує задушевну розмову з давнім приятелем в теплій, затишній атмосфері. Мемуари складаються з трьох частин, які відображають найважливіші етапи у житті принца Гаррі. Крок за кроком автор вестиме читача буремною стежкою свого дорослішання і змужніння. Вайб першого розділу нагадав мені дитячі твори Марка Твена і фільм “Залишені” (хто дивився, той в темі). Другу частину можна описати трьома словами: адреналін, екзотика, драйв. Якщо любите пригодницький жанр, вам однозначно сюди. Подорож до Африки, робота на фермі в Австралії, військова служба в Афганістані... І це ще не весь список! А на десерт у третьому акті на вас чекає love story із Меган Маркл у головній ролі. Я не романтична натура, але мене ця частина реально зворушила. До книги “Запасний” я думала, що єдиною суперсилою Гаррі було вміння вляпуватися у всілякі скандали. Справжнім відкриттям для мене став той факт, що онук Єлизавети ІІ заснував “Ігри нескорених”, у яких часто беруть участь українські ветерани. Також я була вражена тим, що Гаррі довгий час не міг змиритися із втратою матері, думаючи, що вона просто переховується від Палацу і журналістів. А ще попри мої очікування Запасний дуже тепло відгукувався про свого батька, я навіть трішки змінила про нього думку. З особливим трепетом принц згадував і Бабусю. Шкода, що відносини членів королівської родини руйнувала преса, внутрішні інтриги та конкуренція. А життя за протоколом та відсутність таких елементарних проявів любові, як обійми, не сприяли їх зближенню. Звісно, цій бочці з дифірамбами не вистачає ложки критики. Що не сподобалося? Обморожений ”стручок”, якого Гаррі тулив згадував де треба і не треба. Забагато “косячків” і психоделіків. Але це ЙОГО мемуари, і його косяки. А завдання читача — відділяти зерно від полови. Ну, і помітила забагато одруківок у тексті, навіть слова часто переносилися із розривом складів. Але так, як книгу я не купувала, то і загальне враження від неї це не зіпсувало.