Це друга книга Станіславівської трилогії автора, до якої належать також "Малхут" і "Дискордія". На тепер я прочитала тільки цю частину і, наскільки зрозуміла з оповіді пана Остапа, то всі три книги можна перечитати у довільному порядку, бо їх сюжети пов’язані за сенсом, мають історичну черговість в часі, але сам часовий простір і головні герої різні. Для мене це асоціює з побудовою "Атласу хмар", частини якого також можна читати у довільній послідовності😉 Про "Канцелярію хрестових походів" я дізналась в одному з інтерв’ю Остапа Українця, де він розповідав чому написав саме о Станіславові (Івано-Франківську) і що закладалось в основу сюжету. Для більшого розкриття книги розповім про цей історичний роман перемішуючи свої враження зі словами самого автора. Остап Українець виріс в Івано-Франківську і завжди цікавився його історією. Події розвиваються в XVII сторіччі, коли місто Станіславів належало до Речі Посполитої. Головним героєм є пан Валеріан Трепка. Цікаво, що це був реальний історичний персонаж, який все своє життя займався пошуком голів псевдошляхтичів, докладно все записував і видав книжку, що містила більше півтисячі випадків неправомірного присвоєння титулів. В ті часи польська шляхта складала найбільшу лицарську касту серед всіх європейських країн. Це могли бути і багаті, і злидні. Та об’єднувало їх традиції і гонор, які шляхтичі хотіли захистити і зберегти в своєму ізольованому світі. Централізованого документообігу тоді не було. Тож з’явилась ніби така професія викривача фальшивих шляхтичів. Головна робота пана Трепки - здобування і дослідження різноманітної документації, а це процес рутинний. Тож автор вигадав персонажів, що допомагали (свідомо і ні) головному герою, а також що перешкоджали, і помістив їх у вир цікавих подій і пригод. Пан Остап в розважальній формі відкрив читачу дуже реальні цікаві історичні деталі. Це архітектура міст-фортець з їх побутом, будівлями і підземними ходами. Одяг, їжа, традиції різних шарів населення розписані реалістично і в деталях. А вбивство упиря і спалення відьми, описані в книзі, межують на грані "реальність-містика". До речі, автор казав, що ці події були властиві Івано-Франківську тих часів, і навіть документально зафіксовані в реальних історичних записах. Ще мене вразила багато національність місцевості тих часів. Це поляки, русини (українці), румуни, євреї, серви 🤯 Цікаво було подивитися, як вони спілкуються і взаємодіють між собою! Автор навіть передає деякі розмови польською, румунською мовою і на ідиш, що теж цікаво! Останнім розділом книги є словник, з якого читач може дізнатися хто то є серв або спудей, або богомешка😉 Чи що то є піпа, будз, Юридика! Тож, якщо вам подобаються історичні романи, детективи, за читанням яких можна провести із задоволенням час, а ще й в невимушеній формі дізнатися щось новенького з історії України, то занурюйтесь у світ Станіславівської саги без вагань🥰

Антологія української фантастики 19 - 21 століть "Змієві вали". Видавництво Vivat, Харків, 2024 рік. Щиро радію, що мені до рук потрапила ця чудова збірка короткої фантастичної прози від українських авторів. Сподіваюсь у майбутньому подібні антології стануть більш кращими та досконалими, сучасні автори зможуть розкрити свій талант на повну і вражати новими ідеями та передбаченнями. Мені сподобався розділ із сучасними авторами, особливо хочу виділити класичне фантастичне оповідання від Макса Кідрука. "Ближче всіх до полюса" чудово ілюструє жагу задля досягнення мети і холодний розрахунок для виживання в екстремальних умовах. Також хочу виділити гумористичне оповідання Володимира Єшкілєва "Череп Довбуша і зелені діти". Це було моє перше знайомство з автором, сподіваюсь почитати щось ще з його творчого доробку. Оповідання Олександра Михеда, Павла Дерев'янка та Володимира Аренєва змушують поміркувати про цінність життя та про те що означає буди людиною. З мінусів тільки те, що оповідання Олекси Стороженко опубліковано не повністю. Мене це навіть обурило. Загалом збірка сподобалась, моя оцінка 8 з 10.

Прекрасна збірка, цікаві передмови перед розділами, чудова підбірка оповідань, кожне з яких, як грань на коштовному камені. Але останнє (для мене) точно в серденько, вибачте за кліше. Той варіант, коли досить швидко здогадуєшся, про що мова, і що буде далі, але не можеш відірватися від читання, тому що історія тримає тебе за вуха і душу. І навіть розуміючи, як сильно будеш плакати в кінці, не можеш відкласти в бік, не можеш пройти повз.

"Змієві вали" - це збірка фантастичних оповідань українських авторів, які можна грубо розділити на три блоки: твори ХІХ (їх класифікувала б скоріше як містику/готику), ХХ та ХХІ століть. Від останніх очікувала найбільше, а отримала найменше - більшість робіт були досить одноманітними, описували радянщину (від чого вже втомилась) або війну. Наприклад, "День Нептуна" автор буквально списав в тез російської пропаганди. Виділялись тільки "Ближче всіх до полюса" Кідрука та "Туди, де буде сад" Аренєва, які й сподобались найбільше.

Ви коли небудь замислювались наскільки глибоко у нашому житті вкорінилося зросійщення. Думки, що все російське то більш гарне, культурне, багате, а українське - не варте уваги, непомітно нав'язувались людям поколіннями. І це дало невтішні плоди...⠀ Мені ця книга на деякі факти відкрила очі, бо іноді варто "вголос озвучити" якісь буденні речі, щоб зрозуміти, що звучать вони з певним підтекстом. І з такими непомітними підтексти ми стикаємося щодня.⠀ Есеї охоплюють різні сфери життя і тому мені одні були цікавіші за інші. А те, що автори збірки різні, зробило її дуже неоднорідною . Іноді здавалося, що читаєш допис у фейсбуці, а іноді, що реферат з культурології; іноді було цікаво від початку і до кінця, а іноді відгукнулися тільки окремі тези.⠀ Різноманітність книги не робить її гіршою і не зменшує актуальності, кожен читач знайде те, що тригерить саме його і як на мене це й робить її обов'язковою до читання. Особливо зараз.⠀

Унікальна книга для української літератури.
На сьогоднішній день це перша книга українського автора про “весну народів”. В книзі дуже багато мови того часів, а це означає багато незнайомих слів. Проте, мені було легко читати, розуміла слова за контекстом або зрідка йти в інтернет за тлумаченням. 
Книга сповнена думками та діалогами головного героя. Тут нема класичної пригоди, тут описується як представники різних народів, але об'єднані поневоленням однією імперією, збираються на збори.
 Роман показує, як складно і неоднозначно живеться людям під час поневоленням, як химерно переплітаються долі та непередбачувані рішення. Якщо вас лякає забагато політики в книзі, повірте - захоплює не гірше за серіал Netflix.