читати було моментами неприємно, бо впізнаєш себе або своїх родичів у кожному другому абзаці, але це такий потужний «терапевтичний ляпас». раджу кожному прочитати і пройти детокс від старого мотлоху в голові:)

Актуальна книга про вплив війни на долю людини. Книга нелегка, але однозначно варта того, щоб її прочитати

??? Книга, яка змусить відчути таку сильну рефлексію і відчуття безпорадності ? Особливо, рекомендую слухати нашим батькам — є що згадати і що обдумати ? Я, як дитина незалежності ??, прожила у «совку» всього 2 місяці, але навіть я у школі, юності відчула вплив цього накруту ?‍? Думки про певні розділи ?? ? Якщо ви памʼятаєте ці висловлювання - «справжнісіньке «Полє чудєс» в странє дураков ?‍?, з жебраками, купонами МММ ?, бритоголові міняли та їх тарифи — вам точно потрібно слухати/ читати ? ? -Немає грошей- і -Ти не заслужила- це такі різні речі для дитини… ти мала спочатку заслужити ?, а потім у дорослому віці оця нестерпна рефлексія — чи ти справді заслужила мати цю сумочку, коли у когось немає їжі ?? Ремарка ??Моє дитинство було чудовим, зрозуміло що не все могли собі дозволити… ?, але деякі устої того періоду все одно прослідковуються… ? Порядна чи непорядна професія ☹️ У дитинстві повчали — гроші ? не головне… Але чи так це, коли всі живуть у матеріальному світі ? ? ? «Нашого ментального та емоційного ресурсу вистачає на енергообмін та якісне спілкування з пʼятьма-десятьма людьми з поза кола родини…» А що каже принцип совка ? «нє імєй сто рублєй, а імєй сто друзєй», бо завжди потрібно було мати звʼязки ? Вступ в університет за дві свині, обовʼязковий конверт у лікарні (( Складати копійки на чорний день… Запитайте у батьків, бабусь чи дідусів — вони розкажуть багато історій, я впевнена ?

"Хрестик, або Дуже кривава книжка" Ольга Карі — це чорний гумор, жорстка сатира і така кількість крові, що навіть Тарантіно аплодував би. Книга схожа на хаотичний бурлеск, де кожен герой — не просто персонаж, а карикатура на суспільство. Тут висміюються все: від людської жорстокості до абсурду повсякденності. Це історія, яка не намагається бути зручною чи приємною — вона шокує, смішить і водночас змушує замислитися, наскільки ми всі втягнуті в цей дивний, трохи божевільний світ. "Коли кров ллється від душі, вже не зрозумієш, хто жертва, а хто кат." Якщо ти любиш чорний гумор, сатиру на межі фолу й історії, після яких треба трохи посидіти мовчки, дивлячись у стіну, — ця книжка тебе точно зачепить. Але якщо ти боїшся жорстокої правди та радикальних ідей, краще пошукай щось інше.

Історія, що виходить за межі стандартів і затягує читача в моторошний, брутальний, але водночас майстерно створений світ. З перших сторінок книга шокує, провокує і змушує дивитися в обличчя страхам, про які зазвичай не прийнято говорити. Автори, як умілі режисери, малюють сцени, наповнені кривавими деталями, що викликають одночасно відразу й захоплення. За цією зовнішньою жорстокістю ховається глибока ідея — розкриття темних сторін людської натури. Персонажі виписані настільки яскраво, що їхні дії й мотиви продовжують мучити навіть після завершення читання. Книга, безсумнівно, не для всіх. Її стиль — сирий і без прикрас, а сюжет — жорсткий і прямолінійний, часом до болю реалістичний. Проте саме у цьому її сила. "Хрестик" викликає сильні емоції: від обурення до співчуття, від ненависті до розуміння. Це література для тих, хто готовий до чогось більшого, ніж розвага. Вона ставить незручні запитання і не дає готових відповідей. Для когось "Хрестик" стане викликом, для когось — катарсисом, але байдужим точно не залишить.

Дивне відчуття викликала в мене ця книга. Ніби хтось описує моє життя з самого дитинства. Я вже й не пам'ятала аромати дитсадкової їжі аж ось мене наздогнав аромат борщу і чомусь захотілося наїстися зелених абрикос ?. ⠀ Раніше я не замислювалася, як важко було батькам ростити нас з сестрою на початку дев'яностих. Була купа складностей, які дитячий мозок ще не сприймає, але зараз це привід подумати чи було раніше так добре як люблять казати?. Може старше покоління сумує не за морозивом по п'ять копійок, а радше за молодістю, і тому ідеалізує минуле? ⠀ Ото такі думки блукають моєю головою після цієї книги. І я люблю коли після закінчення читання думками ще довго повертаєшся до сюжету, значить все було не дарма. Єдине моє зауваження це те що іноді хотілось більше роздумів як ті часи вплинули на наше життя, а не просто потік спогаді, як наприкінці книги у розділі про життя сусідів.

Книга нагадала про дитинство. Дивно, адже багато з переліченого мене оминуло — я не ходила в садочок, я поняття не маю, що таке компот із патисонів і у мене завжди була штучна, а не жива ялинка, бо це не змушувало нас щороку витрачати на неї кошти, яких не було. Дитинство в 90-х — це своя атмосфера, дефіцитний шарм з присмаком темряви та якоїсь приреченості. Але це вже зараз я розумію, що грошей не було від слова зовсім, що гриби ми збирали в лісі не тому що це було весело нам, дітям, а тому що треба було щось їсти; що світла не було не для того, щоб ми розказували одне одному історії про "гробіки на кольосіках", а тому що... ну бо такий час був. Але тоді, в моменті, в дитинстві, я почувалася щасливою дитиною. У мене була всього одна Барбі і десятки пошитих на неї моєю мамою одежинок. У мене було безліч друзів у дворі, ми грали в сотні різних ігр, я їздила в дитячі табори відколи мені виповнилось 6; вміла будувати халабуди, їздити на велосипеді з рамою, тримаючи ногу під рамою, вела пісенник в зошиті, уважно слухаючи касети на магнітофоні. У мене малої було якесь відчуття, що може бути краще... На сором своїм батькам під час співбесіди у перший клас на питання психолога: "Щоб ти зробила , якби мала чарівну паличку?", відповіла, що зробила б так, щоб вдома було гарно ? Але не дивлячись ні на що, ті роки з "корабликами" із печеної картоплі та сала, з "Денді" і "Сєґою", походами в ліс та на риболовлю, "казакамі-разбойніками", халабудами і біганиною з ранку до пізнього вечора — це роки, коли я відчувала себе настільки безтурботно, наскільки більше ніколи після того в житті. А про що книга? Про щось подібне ) Можливо, у вас вона викличе трішки інші спогади. А якщо вам менше 20 років, то, може, ви просто її не зрозумієте?

"Хрестик, або Дуже кривава книжка" - це прекрасна книжка, яку я раджу прочитати кожній жінці, та й чоловікам не завадить більше дізнатися про місячні! Дуже довгий час тема місячних була максимально табуйованою в нашому суспільстві, і я дуже радію виходу такої книжки від української авторки. В книзі підіймаються важливі питання, які стосуються місячних, розвіються більшість найпопулярніших мітів (отут чоловікам якраз дуже корисно вникнути більш свідомо, адже дуже часто вони транслюють ці міти в суспільстві), також тут можна дізнатися більше про гінекологію і срср та жахнутися. Написана книжка дуже легко, читається швидко, винесла для себе декілька інсайтів, тож раджу усім!