
Залишайтеся з Readeat
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях

Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях


Олена Пшенична – українська журналістка, сценаристка, колумністка та громадська активістка. За її плечима – майже 20 років роботи в медіа, зокрема на провідних українських телеканалах. Амбасадорка інклюзії та консультантка проєктів для дітей з РАС благодійного фонду «Голоси дітей».
Як сценаристка створює соціальний контент у співпраці з UNICEF, USAID, Центром демократії та верховенства права та іншими міжнародними та українськими громадськими організаціями.
Виховує двох дітей. Після того, як хлопчику діагностували аутизм, Олена стала амбасадоркою інклюзії та консультанткою проєктів для дітей з РАС благодійного фонду «Голоси дітей».


Книга зацікавила сюжетом, бо не зустрічала в нашій літературі звернення до такої теми - життя людей в будинку похилого віку. Мені ближче європейська концепція, де люди похилого віку переселяються в такі будинки, щоб не бути тягарем для своїх рідних. Але ж там і рівень життя інший і будинки інші, а про наші будинки і їхніх мешканців (яких ти не обираєш) мало що відомо. Тож ця книга для мене особисто стала своєрідним відкриттям, бо до її прочитання взагалі не задумувалась про цю сторону життя. З початком війни невістка з дітьми виїздить за кордон, син волонтерить, тож старенькій матері не залишається нічого, як погодитись на пропозицію сина тимчасово переїхати в будинок для літніх людей, де за нею буде відповідний догляд. Основне тут – тимчасово. Вона свято у це вірить і дуже на це сподівається. В будинку різні люди – зі своїми характерами, складними долями, і. головне, зраненими душами, бо всі б вони воліли доживати життя не тут, незважаючи, що будинок платний і за ними гарний догляд. На відміну від французьких старих, про яких розповідає доглядальниця після приїзду з Парижу по обміну досвідом наші люди похилого віку будинок сприймають як свою непотрібність нікому, як відмову дітей чи рідних від них. А це усіх гризе зсередини – коли тебе «здали». Життя людей в будинку, їхнє притирання, їхні долі, їхня туга за сім’єю і потрібністю цій сім’ї – все це описано неймовірно чуттєво і глибоко. Книга залишає трохи терпкуватий післясмак, навіть незважаючи на відносно позитивний фінал.

Ця книга розіб'є вам серце, змусить сміятися і плакати, горювати і ненавидіти всього лише за 240 сторінок. Я не буду переповідати вам сюжет. Все що вам потрібно знати є в анотації. Але рекомендую до читання

Дуже душевна, атмосферна книга. Короткі історії, різні, легкі і не дуже, приємні і щемкі, мабуть кожний знайде ту, яка відгукнеться у серці спогадами, думками, мріями. Бажано читати у зимовий період і з теплим напоєм у руках)

Неймовірно тепла, добра і легка книга. Віє спокоєм, єдністю, добром і теплом. Ця книга як тепла осінь, бабине літо♥️ . Вона про тепло, тишу і затишок. Книга про бабусь і дідусів під одним дахом літнього будинку, з різними долями, історіями, характерами. Про відносини, людяність, повагу, сумніви, не висказаний біль і страхи . Це саме наші бабусі і дідусі - рідні, по-дитячому довірливі, невпевнені, занепокоєнні. Кожен мешканець будинку має свій біль, свій страх , свої сподівання і розчарування, свої почуття та емоції. Одночасно кумедна, тепла, добра книга. Насичена різними подіями, курйозами, негараздами і веселощами. Про різних людей що єднаються коли страшно, боляче, коли свято чи потрібна поміч. Пізнають один одного, пристосовуються, відкриваються. Тут ви будете одночасну сумувати, радіти, сміятися, плакати, співчувати і сумніватися. І тут ви будете відчувати тепло, надію, довіру, підтримку, любов.

Просто найкраща прочитана мною книга за останній рік) Рекомендую) 1000/10

Чудова збірка 15 оповідань сучасних українських письменників про Різдво і українські традиції, про війну і любов, про родину і дитячі спогади. Люблю такі збірки, бо обовʼязково відкриваю для себе нового автора, - цього разу це Юлія Мак (розумію упорядника книги, що розмістив це оповідання першим).

Прочитала цю книгу ще на початку року, але враження від неї не відпускають досі. Ця книга стала однією з моїх найулюбленіших. Така приємна і водночас сумна. Вже не памʼятаю скільки разів я плакала, але воно того вартувало. Раджу прочитати її всім. Післясмак від неї як її назва, як тепле сонце)

❤️?А меч в його руках пером легеньким стане. Це збірка з 15 коротких різдвяних (і дуже різних за характером) історій, - про традиції, про кохання і #про_війну. Про ворожіння на Андрія, про дитячі спогади і про рішення залишитись тут, вдома, серед своїх. Про ложку куті, яку залишаєш для тих, кого вже немає поруч. Про родину, що нарешті зібралась разом, про скорботну зірку Різдва, про коляду, щедру і посівання. Про складну сімейну динаміку, лицемірство і свята, які стають випробуванням. Про родинні реліквії, блекаути і вогник надії серед суцільного мороку. Про спалення дідуха, про метушливі дні підготовки до Різдва і про людей, які не знають іншого шляху, окрім нищення. Про дитяче свято у Маріуполі, якого ще не торкнулась війна. Про вертеп і про заборону релігійних свят. Про присягу замість світової слави, про полон, про побратимів, які відійшли у засвіти. І про довгожданий кінець війни. ✨ Мої улюблені історії з цієї збірки створили Юлія Мак, Ольга Богомаз, Анастасія Левкова і Валерій Пузік, але вся збірка дуже хороша (мені не сподобалась тільки історія Сашка Столового). Книжка дуже комфортна, дуже «своя». Я чомусь навіть не дивилась в її бік, але виявилось, що це саме те, що мені було потрібно. Автори: Ольга Богомаз, Анна Грувер, Віталій Дуленко, Таня Касьян, Юлія Лаба, Софія Мокій, Кирило Половінко, Валерій Пузік, Надія Сухорукова, Марія Титаренко, Христина Шалак, Юлія Мак, Олена Пшенична, Сашко Столовий, Анастасія Левкова