Дивовижна книга. Дуже важлива. На мою думку, обов'язкова до читання всім, в кого живі батьки, бабусі, дідусі. Порушуються непрості теми старості, відчуття покинутості та самотності. І при цьому історія легко читається, і не позбавлена гумору. Її одночасно хочеться читати швидше та розтягувати. Лишає по собі роздуми та піднімає багато почуттів.

Ця книга — як тиха розмова на заході сонця, яку не хочеться закінчувати. Там, де заходить сонце — про людей, яких часто не помічають. Про старість, самотність, пам’ять… і дивну, крихку ніжність життя. Спочатку здається, що тут майже нічого не відбувається. А потім розумієш — відбувається все. Кожен герой — як відбиток часу: трохи стертий, але справжній. І між рядків — багато болю, тиші та тепла, яке повільно проникає всередину. Ця книга — з тих, яким неможливо поставити оцінку. Бо її не оцінюють — її проживають. І, здається, її повинен прочитати кожен, щоб щось усвідомити для себе. Найкраще ця історія звучить у тиші: вечір, сад, тепле повітря, чашка чаю чи кави — і той самий момент, коли сонце повільно зникає за горизонтом. Це книга не для поспіху. Її треба читати повільно, як осінь. І вона точно залишиться з вами довше, ніж здається🍂🍁

Книга зацікавила сюжетом, бо не зустрічала в нашій літературі звернення до такої теми - життя людей в будинку похилого віку. Мені ближче європейська концепція, де люди похилого віку переселяються в такі будинки, щоб не бути тягарем для своїх рідних. Але ж там і рівень життя інший і будинки інші, а про наші будинки і їхніх мешканців (яких ти не обираєш) мало що відомо. Тож ця книга для мене особисто стала своєрідним відкриттям, бо до її прочитання взагалі не задумувалась про цю сторону життя. З початком війни невістка з дітьми виїздить за кордон, син волонтерить, тож старенькій матері не залишається нічого, як погодитись на пропозицію сина тимчасово переїхати в будинок для літніх людей, де за нею буде відповідний догляд. Основне тут – тимчасово. Вона свято у це вірить і дуже на це сподівається. В будинку різні люди – зі своїми характерами, складними долями, і. головне, зраненими душами, бо всі б вони воліли доживати життя не тут, незважаючи, що будинок платний і за ними гарний догляд. На відміну від французьких старих, про яких розповідає доглядальниця після приїзду з Парижу по обміну досвідом наші люди похилого віку будинок сприймають як свою непотрібність нікому, як відмову дітей чи рідних від них. А це усіх гризе зсередини – коли тебе «здали». Життя людей в будинку, їхнє притирання, їхні долі, їхня туга за сім’єю і потрібністю цій сім’ї – все це описано неймовірно чуттєво і глибоко. Книга залишає трохи терпкуватий післясмак, навіть незважаючи на відносно позитивний фінал.

Ця книга розіб'є вам серце, змусить сміятися і плакати, горювати і ненавидіти всього лише за 240 сторінок. Я не буду переповідати вам сюжет. Все що вам потрібно знати є в анотації. Але рекомендую до читання

Дуже душевна, атмосферна книга. Короткі історії, різні, легкі і не дуже, приємні і щемкі, мабуть кожний знайде ту, яка відгукнеться у серці спогадами, думками, мріями. Бажано читати у зимовий період і з теплим напоєм у руках)

Неймовірно тепла, добра і легка книга. Віє спокоєм, єдністю, добром і теплом. Ця книга як тепла осінь, бабине літо♥️ . Вона про тепло, тишу і затишок. Книга про бабусь і дідусів під одним дахом літнього будинку, з різними долями, історіями, характерами. Про відносини, людяність, повагу, сумніви, не висказаний біль і страхи . Це саме наші бабусі і дідусі - рідні, по-дитячому довірливі, невпевнені, занепокоєнні. Кожен мешканець будинку має свій біль, свій страх , свої сподівання і розчарування, свої почуття та емоції. Одночасно кумедна, тепла, добра книга. Насичена різними подіями, курйозами, негараздами і веселощами. Про різних людей що єднаються коли страшно, боляче, коли свято чи потрібна поміч. Пізнають один одного, пристосовуються, відкриваються. Тут ви будете одночасну сумувати, радіти, сміятися, плакати, співчувати і сумніватися. І тут ви будете відчувати тепло, надію, довіру, підтримку, любов.

Просто найкраща прочитана мною книга за останній рік) Рекомендую) 1000/10

Чудова збірка 15 оповідань сучасних українських письменників про Різдво і українські традиції, про війну і любов, про родину і дитячі спогади. Люблю такі збірки, бо обовʼязково відкриваю для себе нового автора, - цього разу це Юлія Мак (розумію упорядника книги, що розмістив це оповідання першим).