Трактувати роман як звичний детектив язик не повертається. Але глобально він ним і є. Розслідування смерті постояльця набирає обертів відразу після події і затягує в себе усіх навколо. Очевидно, що покоївка Моллі одна з ключових осіб. Сюжет розвивається каскадами – поряд з основними подіями, ми повертаємось то в дитинство Моллі, то на декілька років раніше, щоб побачити ту ніжність і мудрість в стосунках з бабусею, але найчастіше ми повертаємось до більш недавніх подій, що передували головному злочину і спостерігаємо за тим, як Моллі потрапила в пастку в силу своєї неспроможності розбиратися в людях та «розрізнити добрі яйця від поганих яєць». Я прониклась цілком теплом до головної героїні. Її непохитність, подекуди кумедна прямолінійність, невтомна жага до порядку та чистоти, а ще беззаперечна простота та чулість до оточуючих покорили моє серце. Покоївка це детектив (так воно і є). Та окрім цього, Покоївка це роман про особливу людину, про дружбу, віру в себе та віру в добро. Далеко не всі вчинки Моллі вміщаються в означення правильних та всі вони (окрім одного, про який вона щиро шкодує) пояснюються поняттям правосуддя в призмі світогляду дівчини. Бувають історії, які не хочеться відпускати. Покоївка для мене така історія.
"Все буде добре, якщо все не добре, то це ще не кінець" Дуже неоднозначні емоції викликала книга, бо я досі не можу зрозуміти чи вона сподобалась, чи ні. Дівчина, що має певні психологічні розлади, скажемо так, вона не така як всі, працює в готелі покоївкою. Вона любить свою роботу, бо дуже любить чистоту, а робота ще й приносить гроші. І ось одного дня під час прибирання одного з номерів вона знаходить мертвого чоловіка, гостя готелю. І ось тут починаються всі проблеми і перипетії. Мені і шкода дівчину і все одно якась фантастична кінцівка. Звісно не хотілось, щоб з Моллі щось сталось, вона дуже правильна дівчина і гарна людина, але якось все занадто неправдоподібно. Великого захвату від книги я не отримала, але не шкодую, що вона в моєму списку прочитаних.
Я просто не можу чекати до завтра! Хочу терміново поділитися з вами відгуком на книгу «Покоївка» Ніти Проуз? Перш за все, хочу подякувати видавництву за цю неймовірну обкладинку. Тільки побачивши її одразу ж захотілося прочитати саму історію. Тепер давайте перейдемо до сюжету. Наша головна героїня, Моллі Грей, не така, як всі. Їй важко порозумітися з людьми навколо, точніше, вони її часто не розуміють та вважають доволі дивною. Декілька місяців тому помирає найрідніша людина Моллі – її бабуся, тому вона повністю занурюється в роботу покоївки у відомому готелі. І от одного дня саме Моллі знаходить труп постійного клієнта – багатія Чарльза Блека. Звичайно ж, вона та його молода дружина стають першими підозрюваними, але не все так просто, як здається на перший погляд. Хочу сказати, що мене доволі сильно вразили останні 40 сторінок книги. На них нам по-новому відкривається головна героїня, її переконання та бажання. «Покоївка» – це саме та книга, яка поглине вас! Вам захочеться «проковтнути» книгу якомога швидше – зрештою, мені на це пішло всього декілька годин. І книга мені дуже сподобалася✨ Окрема вдячність авторці за те, як вона показала стосунки Моллі та її Ба. Дуже щемко та з любов'ю? • Якби не Ба, то я б не знала, що люди усміхаються не лише від щастя. Іноді вони посміхаються, коли беруть вас на кпини. Або ж дякують вам, а насправді хотіли би вліпити вам добрячого ляпаса. • Не можна судити про людину за її професією чи становищем, яке вона посідає; людей судять за їхніми вчинками. • Біда з тим болем. Він заразний, як якась хвороба. Від того, хто страждав першим, біль переходить до тих, хто любить вас найбільше. Правда – не завжди найбільша цінність. Іноді нею потрібно пожертвувати, щоби спинити поширення болю на тих, кого ви любите.
Готель, вбивство та покоївка, яка є свідком чи все ж підозрюваною? Авторка майстерно "кидає" читачів у здогадках про події, що сталися у злощасному номері готелю, паралельно показуючи дружбу, зраду, розчарування, обман та симпатії, які трапляються у житті героїв під час розслідування. Рекомендую цю книгу для прочитання та хочу виділити цитату, яка особливо сподобалася: "Ми всі однаково різні".
Люблю читати історії від ненадійного оповідача, а Моллі саме така - вона сама не все розуміє, бо їй важко відрізняти вирази облич людей, та й не тільки це ? Мабуть, розумію, чому є негативні відгуки. Такі герої не всім відгукуються. Але мені щиро сподобалось книга. Моллі не бісила, читалось швидко і легко) І ще важливо - не варто сприймати цю книгу, як класичний детектив, хоч тут все і крутиться навколо скоєного вбивства. Це скоріше спостереження за людиною, якій важко живеться в суспільстві, особливо коли немає підтримки і сполучної ланки з іншими людьми - когось, хто щиро дбатие про інтереси такої нейровідмінної людини. Тільки фіналом залишилась розчарована, ніби авторка мене обвела довкола пальця, просто упустивши важливу частину сцени і показавши нам її в самому кінці.
Ця книга залишила по собі дуже неоднозначні враження. З одного боку, це - слабенький детектив, і тим більше ніякий не трилер. Тобто, тут є і вбивство, і розслідування, але немає інтриги, напруження, все очевидно всім, крім головної героїні, яка і є оповідачкою. Авторка раз за разом підкидає нам сцени, які стверджують у підозрах. А з іншого боку, в певний момент події раптом набирають обертів, і все виходить зовсім не так, як очікувалось. Правда, є питання, чи могло б воно справді так відбутися, чи достатньо уважна була авторка до деталей... Проте читається захопливо. Так само і з персонажами. З одного боку, дуже сподобалось, що головна героїня нетипова не тільки для цього жанру, а й загалом нечасто зустрічається в літературі. Моллі (так її звати) має розлад аутистичного спектру з пунктиком на чистоті. Цікаво, що цю її особливість перетворено на перевагу: вона - покоївка, і вона - найкраща. З іншого боку, багато разів звернувши нашу увагу на те, що Моллі не вміє зчитувати емоції, брехати і все сприймає буквально, Ніта Проуз в кінці роману змушує її діяти дуже хитро і підступно. Звідки такі разючі зміни? З одного боку, бабуся Моллі викликає повагу тим, скільки зусиль вона доклала до її виховання. З іншого - волосся стає дибки, дізнавшись, яку обіцянку вона взяла з дівчини перед смертю. Що сподобалось однозначно, так це - мова. Надзвичайно гарна робота перекладачки Марти Госовської! Спочатку мова дивувала і трохи дратувала. Пару слів навіть довелося уточнити в словнику. Проте дізнавшись більше про життя героїні, певна манірність та архаїчність стають цілком зрозумілими. Коло спілкування Моллі - її бабуся - літня жінка; розваги - перегляд ретро серіалів. Де взятися сучасним зворотам та молодіжному сленгу? Саме цим я собі пояснила і дисонанс обкладинки та змісту. А ще сподобалась легкість читання. Це - чудовий варіант книги для відпочинку, розваги, розвантаження голови.
Дуже хотілося прочитати, адже декілька місяців тому ця книга була мастрід всіх книжкових блогерів. Це непогана книга,але доволі прохідна, впевнена, що через місяць я навіть не пригадаю сюжет. Покоївка Моллі, на перший погляд, трошки дивна, схиблена на чистоті дівчина. Якщо ви дивилися Теорію великого вибуху, то ви зрозумієте, що вона нагадує Шелдона Купера. Випадково Моллі потрапляє у вир подій пов'язаних з убивством одного з багатих постояльців готелю.Події розвиваються доволі стрімко, та так, що з простого свідка вона стає підозрюваною. І ось тут стає доволі дивно і напрочуд нецікаво. Детективна лінія стає досить нелогічною. На початку нас переконують, що Моллі особлива, вона не розуміє натяків, емоцій, каже, що має на думці, їй важко хитрувати. А вже ближче до кінця книги вона розігрує доволі хитромудрі ходи. До того ж останній розділ взагалі збиває з пантелику і постає питання чи Моллі дійсно така проста.
Котолог
