Ніл Ґейман

Якщо апокаліпсис, то тільки такий!)
Це чи не єдина книга, яку я перечитувала, адже «Добрі передвісники» - неймовірні!
Тандем талановитих англійських письменників виклав власне оригінальне бачення Біблійного сюжету про кінець світу. Антихрист на землі. Саме він викличе чотирьох Вершників Апокаліпсису та почне велику фінальну битву між янголами та демонами. Кому вдасться зупинити кінець світу: мисливцю на відьмі, відьмі чи може янголу та демону, які за століття стали справжніми друзями та щиро полюбили землю.
Поєднання стилів Пратчетта та Геймана – то справжня любов. Книга сповнена пратчеттівського гумору та іронії, гейманівської фантасмагоричності.
Герої закохують у себе. Легко впізнаваним є персонаж Смерть, що не оминув своєю присутністю мабуть жодної книги Пратчетта.

Хоч я й не фанат фантастики, ця книга справді потужна) Автори вміло створили атмосферу, що не дає зосередитись навіть звичним реаліям. Історії, як-от «Касандра» та «Місячний лабіринг», залишають сильне враження.

Одразу треба зрозуміти і закарбувати в голові,що ця книга не є повною правдою підтвердженою фактами доказами і так далі. Сам автор пише що додав прикрас до історій в цій книзі. Та у що вірити а у що ні-вирішувати вам.

Книга про богів,про дев'ять світів,про події до початку і пісня,про творення і руйнування.

Тут немає певного сюжету,є просто історіє. Є розповіді які показують що було до нас,що буде після нас,і про те,що є зараз,але невидиме нашому оку.

Якщо ви знайомі з такими іменами як Одін,Тор,Локі,то будьте готові що те,що ви про них знаєте-лише поверхня того шару загадковості який є насправді.

Будьте готові до нової,іншої інтерпретації творення світу,всього живого,існуючого і не існуючого.

Мені сподобалося,і я сто відсотків перечитуватиму. Це прекрасна книга для тих,хто хоче з легкістю познайомитися ближче з Скандинавією.

Не найкраща робота Ніла Геймана,я люблю його більш неординарним,але без перебільшення легендарна.

Гейман дуже дивний, у хорошому розумінні. Тому він до вподоби далеко не всім. Але мені він сподобався. Пише дуже незвично, безліч міфологічних фішок та емоційних підтекстів. Сама історія розмазала мене як олію на хліб і проковтнула. Оповідання про дорослішання, дружбу, родину.
Негаразди які випадають на долю дитини та висновки хлопчика переживаючи їх. Книга від імені чоловіка, який повернувся до свого міста дитинства і сівши на лавку біля "океану", надається спогадам.

Історія про "хлопчика який вижив" і мова не про Поттера) Хлопчик на ім'я Ніхто, дивом уникнув смерті. Серія вбивств в якому загинули його мама тато і сестра. І так сталося, що для хлопчика будинком став цвинтар, батьками привидами, а друзями, з часом, книги. Але зло не дрімає, і вбивця сім'ї все ще шукає Ніхто, щоб завершити почате. У житті хлопчика з'являються і живі персонажі, завдяки яким він знайомиться зі світом поза цвинтарем.

Книга сподобалася. Я зрозуміла чому її позначають як "сучасна історія Мауглі", дійсно схожість є. Гейман, з властивим йому вмінням, чудово описує потойбічне життя, вплітаючи сюди міфологічні поняття. У деяких місцях книга може здатися нудною, але дуже швидко "щось відбувається" і ти не зупиняєшся.

Тінь. Звичайний чоловік який перебуває за гратами,через нанесення важких тілесних ушкоджень,за гарну поведінку вже через три дні готується вийти достроково. Його вдома чекає люба дружина,з якою він як тільки є нагода розмовляє,і бачиться. При останній розмові,вона повідомляє що вже його чекає,і готується,разом з його найкращим другом,до зустрічі.
Залишається два дні,Тіньь викликають до завідуючого,у чоловіка погані передчуття,але такого він уявити не міг. Його випускають раніше....бо його дружина загинула в аварії.

Тінь не одразу розуміє що до чого,виходить і прямує до аеропорту, звідки має потрапити додому. Та чомусь все йому заважає,то не встигає на рейс,то плутають місця і підсажують до дивного чоловіка,але Тінь вже в літаку і то добре.
Чоловік на сусідньому кріслі веде себе дивно,звідкись знає ім'я Тіні,його ситуацію з дружиною,і в цілому те,що незнайома проста людина знати не може. Представився незнайомець як містер Середа,і запевнив чоловіка що віднині він його наймає на роботу.
Що за робота? Хто є містер Середа? І хто є сам Тінь? Відповіді в книзі😉
✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Одна з найвідоміших,якщо не наааайвідоміша, робота Ніла Геймана,а дійшла я до неї тільки тепер. Для мене відкрилася нова грань генія бо порівняти "Американських богів" з "Океаном в кінці вулиці" або "Зоряним пилом" неможливо. Спільне одне- автентичність автора і його любов до того що він робить.

Історія незвичайна,місцями незрозуміла і дуже важка бо автор зачепив все можливе і неможливе. Всі...добре,ну мааайже всі міфології в одній книзі. Дуже багато відсилок до самих міфів,релігії,історії що захоплює так,що ти не можеш зупинитися. От про що я шкодувала,так це про те,що не створила дошку,як у агентів фбр щоб нитками проводити зв'язки і підписувати яке сучасне ім'я якому богу належить😂

Мені подобається стиль Геймана його подачею інформації,як він може одного і того ж персонажа як звеличити так і знехтувати ним же,будь то бог чи звичайна людина.

Ще дуже давно я подивилась мультфільм "Кораліна у світі кошмарів" 2009 року випуску і з тих пір обожнювала дивитись його кожної осені. Такий він страшний, атмосферний та дуже цікавий. До минулого року я навіть не знала що цей мультик знятий по дитячий повісті, тому ось нарешті дібралась її прочитати.

Читання було дуже осіннє і атмосферне. Кораліна така хоробра і цікава дівчинка. Коли моя Кароліна доросте, то ми обов'язково і прочитаємо цю книгу і подивимось разом цей мультик. Мультфільм дійсно моторошний і місцями страшний, тоді як в книзі я такого не відчувала, хоча візуалізувала і мені було неспокійно за Кораліну.

Ця повість несе багато важливих сенсів. Про розуміння між батьками і дітьми, про довіру до незнайомців, бажання кращого життя і те, що вихід можна знайти із будь-якої ситуації. Книга мені дуже сподобалась і повернула в той час, коли все було легко, просто і так цікаво. А оформлення просто чудове, особливо малюнки. Раджу усім звернути увагу на неї для прочитання восени🍁

Це не просто комікс, а справжня поема в картинках, що занурює читача у вишуканий світ снів, кошмарів та міфології.

Ґейман створює складну і багатошарову історію, де переплітаються міфи, філософія та психологія. Кожна сторінка насичена деталями, які розширюють наше розуміння сну та його ролі в житті людини.

Пісочний чоловік, або Морфей, – це не просто абстрактна концепція, а повноцінний персонаж зі своїми страхами, мріями та почуттям відповідальності.

Комікс змушує задуматися про сенс життя, природу реальності та силу людської уяви.

"Пісочний чоловік" – це шедевр коміксів, який обов'язково варто прочитати кожному, хто цікавиться світом мистецтва і літератури. Це книга, до якої можна повертатися знову і знову, відкриваючи для себе нові грані.

На мій запит "щось про дружбу, з загадкою і гумором, але без страшного і несправедливого" котик Саша вручила мені цю книгу зі словами: "Там з самого початку вбивають всю родину маленького хлопчика, але далі смішно, чесно!" Я трохи отетеріла від такого опису, бо вбивство всієї родини на початку книги не те що би підходило під мій запит, як мені здалося. Але книгу я взяла. Як і сказала котик, на перших же сторінках відбулося вбивство, а далі це: "Він спускався навсидячки, гепаючись із однієї сходинки на іншу м'якими сідничками». Не так уже і страшно) Після цієї фрази стало зрозуміло, що занурення у драму не буде, а розвиток полій буде стрімким і несподіваним.

В книзі є дійсно дружба, цікаві і незвичні пригоди, таємниця, яку треба розгадати і життя сповнене непередбачуваних поворотів. Наприкінці було навіть шкода, що книга закінчилася, настільки зворушливий був фінал.

Моя щира порада – не читайте вступне слово Маргарет Етвуд на початку книги. Бо вона там спойлерить основну розгадку таємниці, яку читач має дізнатись лише наприкінці книги. Тож якщо ви любите загадки, не псуйте собі задоволення. Прочитаєте вступне слово після завершення книги.

Підійде і підліткам і дорослим. Чудова книга, щоб відволіктись і поринути в дивовижний світ між життям і вічністю, цікавий і сповнений пригод.

Це добра і одночасно сумна історія. Така собі адаптація "Мауглі" на лад цвинтаря. Зовсім ще маленький хлопчик спасається дивом від вбивці його сім'ї на території кладовища поряд з його домом. Жителі склепів та могил не змогли покинути дитину в біді і взяли на себе виховання та зростання хлопчика.
Я обожнюю ілюстрації Кріса Рідделла, що є ще одним залогом придбання цієї книжки. Недивлячись на те, що книга продається часто як дитяча, насправді вона відноситься до "kidult" - літератури для не зовсім подорослівших дорослих. Тобто ідеально для мене.

Для мене ця історія почалася з новини, що Девід Теннант зіграє демона Кроулі. Тоді то й було вирішено, що я подивлюся серіал і прочитаю книгу.
Довелося засунути в далекий ящик моє ставлення до книг з релігійним підтекстом і просто поринути в історію втраченого Антихриста та дружби Ангела та Демона.
Зазвичай читаючи книги написані у співавторстві я не бачу межі між авторами, але у Пратчетта та Геймана настільки яскраві стилі написання, що я і без
післямови бачила хто якусь частину писав. Завдяки Пратчетту я змогла насолодитися тонким британським гумором. А Гейман дивував своєю фантазією, хоча після "Американських Богів" у його творчості бачу лише їх.
Мені сподобався певний абсурдизм історії, але цілісності я в ній не побачила тож повністю задоволеною я не залишилась.
Якщо вам до душі творчисть Пратчетта та Геймана, я вам раджу і цю книгу, але для знайомства краще обрату іншу)

КОраліна (так,саме через «о») щойно переїхала в новий будинок. До початку навчання ще тиждень,батьки постійно зайняті налагодженням домашнього затишку, і дівчинка щоб якось згаяти час вирішує досліджувати нове навколишнє середовище. Так Кораліна знайомиться з досить дивними сусідами . А згодом знаходить двері. Не звичайні двері а такий собі прохід в світ де все точно так само як у звичному,тільки інакше.
.
Я перечитую «Кораліну» кожного листопада, та відгук на неї пишу вперше.

Для мене це одна з найбільш осінніх за атмосферою і власне подіями в книзі,осінніх книжок.
.
Саме через цей твір я познайомилась з творчістю тепер мого улюбленого автора- Ніла Геймана.
.
Хоч історія вважається і дитячою, та її атмосфера,живність і темнота не лишила мене байдужою.

Адже ця казка повчає як батьків,щоб ті зрозуміли як важливо дарувати тепло і увагу дитині,так і для дітей,щоб вони вчилися цінувати те,що мають.
.
Хочу повернутися саме до таланту Геймана.

Всі дивні створіння прописані ним- це мистецтво. Вони наділені всіма людськими чеснотами як хорошими так і самими темними. І це прекрасне спосіб описати словами те,що приховується в середині.

Дитячі страхи,людські переживання це все є у наче дитячій, але зовсім ні,книзі.
.
Рекомендую як дітям так і дорослим. І маю надію що хтось ще відкриє такого прекрасного і талановитого автора✨