Вигадана розповідь чи ні? Неймовірно щемкий роман ірландської письменниці Меггі О’Фарелл, який розповідає про найніжніші й найхимерніші стосунки Вільяма Шекспіра з дівчиною-сокільницею, його майбутньою дружиною Аґнес. Вона вміє зцілювати людські тіла й душі, бачить майбутнє і може запобігти бідам. Та якось вона сама стає жертвою власної необачності, не звернувши увагу на жахливе пророцтво для своєї родини Ця історія наповнена любов’ю: батьківською, материнською, між чоловіком і жінкою, братом і сестрою, любов’ю до своєї справи і, зрештою, до самого життя У родині, де панують турбота і тепло, народжуються діти-близнюки. Одному з них судилося померти. Але якщо обманути долю? Заплутати її, помінявши ролі? Чи стане від того легшою втрата? Чи можна хоча б частково прожити далі, втіливши кожен рух і усмішку померлого сина в іншому своєму творінні — п’єсі, яка стане найвідомішою в усьому світі? Події відбуваються на тлі страшної пошесті - бубонної чуми, яка косить цілі села. І коли хвороба заходить у дім Аґнес, її чоловіка немає поруч. Він підкорює лондонську сцену, прагнучи якнайшвидше зібрати гроші та купити будинок для родини. Та чи можна здійснити задумане, коли серце розривається від болю втрати й безсилля? Ця книга залишає глибокий слід. Вона болюча й спустошуюча, наче відчиняє двері до чужого горя, з якого немає виходу. Не впевнена, що зможу радити її кожному, але якщо шукаєте щось “нове і цікаве” про всесвітньо відомого генія - вам сюди До речі, планується екранізація з Полем Мескалем у головній ролі, а знімати її буде оскароносна Хлоя Чжао. Сподіваюся, вона створить кіно, гідне цієї історії

Купувала за гарне оформлення книги та за історичні події. Книга, яка далася важкувато, але після 150 ст. читалася вже цікавіше і головне кінцівка залишила багато роздумів... Загалом історія цікава

Італія, Флоренція, 1550-ті роки. Молода герцогиня Лукреція втратила сестру і мусить вийти замість неї заміж за правителя Феррари. І якщо спочатку йому вдалось розтопити її серце, то зараз вона настирливо відчуває небезпеку. Він хоче її вбити? Але чому? А можливо вона це просто придумала? Життя Лукреції з самого дитинства було не простим. Ще з народження вона одразу відрізнялась від інших. Більш чутлива, більш замкнута, не така як всі. Їй часто діставалось від старших братів і сестер, тому дівчина з головою поринула в мистецтво. Але фінал? Я була шокована, але разом з тим рада, що так все закінчилось. Мені сподобалась книга. Це така багатошарова історія, де часові лінії перетинаються між собою, щоб краще зрозуміти життя юної Лукре. Зображено багато деталей того періоду, придворні традиції, особливості етикету, різні моменти королівського життя. За основу взята реальна історія Лукреції де Козімо Медічі, італійської аристократки, кому буде цікаво - раджу переглянути матеріали про неї.

Хоча рік лише почався, але для мене ця книга вже входить в ТОП прочитаних за 2025 рік. Беручи книгу до рук я очікувала гарної історії кохання описаної в дусі епохи Ренесансу. Меґґ О'Фаррелл взяла всіма обіграну тему Шекспіра та його найвідомішої п'єси, але геть з несподіваної сторони. Письменниці вистачало таланту зробити це не банально, витончено та напрочуд правдиво.  Меґґ О'Фаррелл майстерно балансувала між відомими фактами та художнім замислом. Навіть з головною героїнею авторка досить тонко та дозовано додала магії в історію, щоб це відчувалось як витончена спеція, а не довгим післясмаком. Я щиро захоплююсь, як авторка з маленької примітки в біографії Шекспіра, створила прекрасну історію. Хоча історія всіма можливими способами натякає на видатного англійця жодної прямої згадки про нього тут нема, за що черговий "+" авторці. Я не буду радити книгу до читання всім, але якщо знайдете в собі сили її прочитати - найімовірніше вам сподобається.

Найбільше, що вдалося О'Фаррелл, на мою думку, так це створити не лише яскравий портрет Лукреції, але й багатий опис епохи — з її інтригами, розкішшю й жорсткими соціальними нормами того часу. Кожна деталь, від опису палаців до дрібниць у поведінці персонажів, виписана з надзвичайною точністю й вишуканістю. Та ви помиляєтеся, якщо вважаєте, що сюжет може захопити лише інтригами та драмою. Тут ще присутній тонкий баланс між історичними подіями та вигадкою. Це саме той випадок де авторці вдалося створити текст, який не просто розповідає історію, а дозволяє читачу її відчути. Мене ця книга зачарувала своєю красою, повернула до думок над долею жінок у минулому, а також нагадала цінувати свободу й власний вибір. #марафонкнигомам

Відгук на книгу від Меггі О'Фаррелл «Шлюбний портрет» Це надзвичайно атмосферна й емоційно багата історія, яка перенесла мене в епоху Відродження у саму Італію. Авторка майстерно поєднує історичну глибину та глибокий психологізм. Я вважаю, що Мені створила справжній шедевр літературного мистецтва. По сюжету Гг - Лукреція Медічі, постає перед нами не лише як молода дівчина з аристократичної родини, а як сильна, талановита й допитлива особистість. Авторка чудово передає її внутрішній світ, сумніви, страхи та сподівання, роблячи її образ надзвичайно живим і реальним, навіть чимось рідним для кожної читачки. Життя Лукреції, укладене в золоті рамки багатства та статусу, стає історією про становлення особистості у боротьбі за свободу та пошук власного голосу. Найбільше, що вдалося О'Фаррелл, на мою думку, так це створити не лише яскравий портрет Лукреції, але й багатий опис епохи — з її інтригами, розкішшю й жорсткими соціальними нормами того часу. Кожна деталь, від опису палаців до дрібниць у поведінці персонажів, виписана з надзвичайною точністю й вишуканістю. Та ви помиляєтеся, якщо вважаєте, що сюжет може захопити лише інтригами та драмою. Тут ще присутній тонкий баланс між історичними подіями та вигадкою. Це саме той випадок де авторці вдалося створити текст, який не просто розповідає історію, а дозволяє читачу її відчути. Мене ця книга зачарувала своєю красою, повернула до думок над долею жінок у минулому, а також нагадала цінувати свободу й власний вибір. Гадаю, всим хто любить історичні романи, насичені емоціями варто прочитати цю книгу.

Книга написано цікаво, Сюжетні лінії перескакують у часі (а я це не завжди люблю, бо часто плутаю імена і гублюсь в персонажах). Багато подій ідуть від імені різних персонажів. Зачіпає, лишає місце для роздумів. І що цікаво - історія про Шекспіра, і його сім'ю. Але авторка вміло протягом всього сюжету жодного разу не називає його імені. Я не одразу це помітила і не одразу зрозуміла, хто ж з них саме Шекспір. В сюжеті є магічні сили і здібності людей. Якщо вам таке не подобається, можливо і книжка теж не зайде. Хоч і важко читалась, але мені сподобалось.

Книга, що викликала у мене протиріччя у відчуттях. Я читала і не розуміла, що ж не так, адже долі у героїв досить цікаві. Агнес - виросла з мачухою, її єдиною підтримкою був брат Бартолом’ю, якого я полюбила, він мені дуже приємний. Джон, чоловік Агнес, виріс з батьком-тираном. Під фінал книги я відчула біль - це був жорстокий материнський біль, що залишив слід в моєму серці. Деякий час не розуміла чоловіка героїні, однозначно те, що трапилося змінило їх всіх назавжди. Я ще не розповіла вам про головного героя Гамнета - це справжній хлопчик, який дійсно колись жив своє драматичне життя. Він ріс дуже обдарованою дитиною, один його недоліком була неуважність. З одного боку - це досить серйозна історія про життя двох поколінь, однак читаючи її мені часом було не цікаво. Що дійсно пробудило у мені цікавість - чума та події після неї, мене вони розчулили. У своєму творі, авторка описує реальну історію 1596 року, коли жив маленький Гамнет і додала туди художнього забарвлення.