Насправді, книга виявилася збіркою класичних оповідань.

Якщо коротко про декілька з них, то, "Солдатський портрет" — це історія про людську стійкість і водночас крихкість, про те, як війна перемалює душу людини, залишаючи її з невидимими, але глибокими шрамами.

"Мертвецький Великдень" — це іронічне дзеркало суспільства, де яскраво зображено, як формальність обрядів затьмарює справжню суть віри та, в першу чергу, людяності. Автор влучно висміює лицемірство людей, які живляться забобонами замість духовності. Персонажі яскраві, а мова наповнена українським гумором. Розповідь залишила мені відчуття гіркоти, бо навіть у свято воскресіння люди можуть лишатися духовно мертвими.

Сама повість «Конотопська відьма» залишається актуальною. Теми, які вона розкриває - вічні: суспільна маніпуляція, сила пліток, сміх над людськими слабкостями. Тут автор вказує на небезпеку "стадного інстинкту" та відсутності критичного мислення. Таким чином, ця повість навчає не сприймати життя надто серйозно і завжди ставити під сумнів "очевидне".

«От тобі і скарб» Повчальне гумористичне оповідання про чоловіка, який бажав будь-що знайти скарб. Тут висвітлюється протиставлення богобоязливого селянства і панства, зіпсованого безбожною, на той час, Європою.

Через призму долі Дениса і Трохима у повісті «Перекотиполе» автор розкриває внутрішній світ ГГ — їхній біль, тугу за домом, але й незламність. Їхні мандри — це не лише фізичний рух, а й емоційна подорож: від розпачу до прийняття, від страху до надії.

У оповіданні «Малоросійська биль» Квітка-Основʼяненко вдається до гумористичної та водночас філософської розповіді, де висміює людські вади та вшановує народну мудрість.

Нарис «Головатий» написано на основі родинних спогадів самого автора. Головатий Антон Андрійович був реальною собі людиною, полковим старшиною. І ми знайомимося з його життям, звітами і падіннями, але пізнаємо, насамперед, міцну чоловічу дружбу. #марафонкнигомам

Книга, яка легко читається, проте торкається глибоких тем пам’яті, ідентичності та сімейної історії. Роман привернув мою увагу вже назвою, обіцяючи розкриття таємниць через діалог з головною героїнею, Мієчкою, чия подорож стає метафорою пошуку коренів у сучасному світі.

Найбільш цікавим мені було читати про те, як авторка майстерно переплітає долі кількох поколінь, вказуючи на вплив колективних травм (наприклад, радянської спадщини чи воєнних конфліктів) на індивідуальні історії. Тема жіночого досвіду у різні історичні часи, торкнеться будь-якого серця. Після прочитання цієї сімейної саги, я ще більше впевнилася, що історія сім’ї — це завжди історія країни.

Проза Кузнєцової поетична й насичена образами, що нагадують український ліричний реалізм. Нелінійний нарратив із перескоками в часі може спочатку здавався мені складним. Діалоги живі і дуже реалістичні, а монологи наповнені рефлексією, що надало тексту філософської глибини.

Але мені, все ж таки, дуже бракувало динаміки, оскільки роман акцентований на внутрішніх переживаннях, а не на зовнішніх подіях. Окрім того, певна фрагментарність вимагала дуже уважного читання. Інколи приходилося перечитувати окремі частини, бо я губилася у сюжеті. Це і не дивно, бо, для мене це є властивістю жанру — фікшн. (Який я не дуже полюбляю і читаю вкрай рідко).

Книга дуже наповнена українським контекстом через призму особистих історій. Кузнєцовій вдалося створити твір, який не лише розповідає про минуле, але й говорить про те, як ми його несемо в собі. Це важливе читання для розуміння сучасної України та її людей. #марафонкнигомам

Цей шедевр класичної літератури поєднує в собі драму, інтригу, філософські роздуми та безмежну жажду помсти. Хоч роман, написаний Александром Дюма в ХІХ ст., залишається актуальним і захоплюючим навіть зараз, адже він торкається вічних тем: справедливості, зради, влади грошей, кохання та моральної трансформації людини.

Дюма майстерно переплітає долі десятків персонажів, які ніби випадково стикаються з нашим ГГ, але найголовніша родзинка: кожна зустріч — частина геніального плану помсти. Інтриги, підступи, історичні відсилки до епохи Наполеона та реставрації Бурбонів роблять роман не лише захопливим, але й глибоко історичним, що мені сподобалось найбільше😍

Граф Монте-Крісто — один з найскладніших персонажів у світовій літературі, як на мене. Його трансформація з наївного юнака в холоднокровного месника вражає. Він стає богом і дияволом у власному житті, яка перетворюється на трагедію, а його позиція стосовно добра й зла залишила мене в суперечливих почуттях: я і співчувала його болю, але й жахалася його жорстокості. #марафонкнигомам

Відгук на легендарну збірку від Тараса Шевченко «Кобзар»

Майже місяць назад я взяла у бібліотеці стару, пошарпану книгу Тараса Шевченко готуючись до відкритого заходу присвяченого дню його народження. Все планувала написати свої враження від прочитання книги і тільки зараз прийшло натхнення.

Що я одразу зрозуміла, як почала перечитувати цю відому збірку — це книга, яка не старіє, а з кожним поколінням набуває нових відтінків та сенсів. Вона для тих, хто хоче відчути пульс української історії, зазирнути у безодню людських емоцій і надихнутися мужністю боротьби. Вірші Шевченко продовжують навчати нас вірити, любити й не здаватися.

Тарас вміло переплітає глибину філософських роздумів з простотою народної мови, створюючи твори, що звучать актуально навіть зараз. Його поезії — це епічні полотна ("Гайдамаки", "Кавказ"), ліричні зітхання ("Садок вишневий коло хати"), гостра сатира ("Сон") та молитви-заповіти ("Заповіт"). Вони навчають любити рідну землю, шанувати волю і ніколи не зраджувати ідеали.

Оцінити цю книгу неможливо саме через безсмертя, яке не вміщається у рамки літературних оцінок.

P. S. Мої особисті рекомендації: Чому варто прочитати "Кобзар"?
1. Бо це еталон української літератури, де кожне слово — це крок до розуміння душі народу.
2. Через Шевченкові образи й метафори («Думи мої, думи», «Реве та стогне Дніпр широкий»), як на мене, стали частиною національного коду.
3. Збірка нагадує: мистецтво може бути зброєю проти рабства, а поет — пророком, що веде за собою.
#марафонкнигомам

Ця книга буквально переносить вас у світ, де гра стирає всі межі між реальністю та ілюзією. І якщо ви думали, що знаєте всі секрети цього світу, після першої частини, то ні. Ґарбер доводить: справжня містерія лише починається.

Історія у цієї книги належить другій сестрі — Донателлі «Теллі». Вона, та сама героїня, яка вразила мене своєю відвагою та вразливістю одночасно. Її мотиви виявляються глибшими, ніж здаються одразу. Гарно прописаний внутрішній конфлікт ГГ між свободою та любов’ю робить героїню більш реалістичною підліткою. І куди ж без кохання? Я настільки прониклася історією кохання, тими почуттями, суперечностями та надіями закоханої молодої дівчини. Повірила і прожила ті миті закоханості і пристрасті разом з героями.

Проте книга не тільки про кохання між чоловіком і жінкою. Тут привідкривається тема відносин батьки-діти. Телла йде на ризик, щоб врятувати свою маму, але її план обертається небезпечною грою з Мойрами — істотами, що володіють дуже могутньою та стародавньою магією. А самі дії магічної гри переносяться до розкішного острову імператриці Елентін, там кожен крок приховує загрозу, а довіра стає розкішшю. Інтриги, зради та несподівані повороти змусили моє серце битися частіше, а сюжетна павутина плететься так майстерно, що було важко відірватися.

Основні теми — ціна свободи, жертовність заради коханих та боротьба з власною долею — подано без пафосу та через вчинки та роздуми героїв. Ця частина, виявилась для мене, як карнавальна маска: приваблива зовні, але з темною таємницею всередині.

І звісно, все більше запитань залишає. Тому я з нетерпінням чекаю додруку останньої частини трилогії. #марафонкнигомам