Це дуже мила, сумна та зворушлива історія про те, як одна смерть може змінити ціле селище. Мені сподобалося, як витончено авторка описує емоції персонажів після втрати близької людини, як майстерно підмічає, здавалося б, непомітні дрібниці. Крім того, кожен персонаж тут дещо ексцентричний і дивний, не знає, як дати собі раду в цьому світі (а хто ж знає!?). Кожен сповнений сумнівів, страхів та невпевненості, тому здається таким близьким. За стилем книга дуже нагадує Бакмана, але без надмірного тиску на емоції читача. Загалом, книга мені сподобалася — чудова історія, але я не відчула того захвату, який часто бачу у відгуках.
Анонім
Наскільки сильно мені запали в душу перші сторінки, так само швидко я й охолола до всіх наступних. Я точно не кажу що книга погана, але на відміну від більшості рев'юерів, такої палкої любові до цієї історії в мене не сталося. Не більше, не менше.
Анонім
"всі стояли, схилившись наді мною, ніби я була чимось надрукованим дрібним шрифтом" для мене це виявилась дуже терапевтична книга, яку можу порівнювати з творчістю бакмана чи ґабріель зевін. тут вас зустріне маленьке німецьке містечко і його дивакуваті жителі. рутина і буденність, описані так, що звичні речі перестають бути звичними. тут вам розкажуть про любов і втрату, про буддизм, психоаналіз, потяги, нерозділене кохання, обідній стіл довжиною у 9 тисяч кілометрів, про окапі і подорожі на інший край світу. тут вам розкажуть про життя і всі його відтінки. сюжет розповідає нам про місто і людей в ньому. головна героїня — луїза, має ліпшого друга, великого собаку, пристрасть до морозива, і ціле життя попереду. її бабуся сельма іноді бачить сни з окапі, і кожен раз, як їй сниться ця дивна тваринка — хтось помирає. чутки про те, що сельмі наснився окапі розносяться по місту дуже швидко, кожен його житель реагує по-різному: хтось не вірить, хтось лягає і чекає, хтось з усіх сил намагається уникнути смерті, а хтось навпаки йде прямісінько в обійми до неї. весь сюжет тут побудований на недоречностях, дивних діалогах, таємному коханні оптика і людях, які бачили, як створювався сам світ. ця книга про смерть. і смерті тут, на жаль, буде багато. але любові тут теж дуже багато, і вона така різна, тепла і спокійна, підтримуюча. а ще ця книга про втрату, про те, як її пережити та які наслідки вона має. перші сторінок сто я щиро не розуміла, що відбувається і як можна бути такими довірливими, останні сто сторінок я просто зловила хвилю маріани лекі, і зрозуміла цих дивних персонажів зі своїми приколами. книга читається дуже легко, в ній використовуються цікаві поєднання слів для опису будь-чого, в ній є багато комічних моментів, а ще є речення, від яких хочеться згорнутися в клубочок і плакати дуже-дуже довго. ця історія легка і не легка водночас, в ній так багато теплого, і так багато трагічного. але все одно вона лишає по собі дуже світлі почуття.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях