отак, розповісти чуваку про агенство що купує твоє життя, бо в нього класний смак в музиці, звісно мотівейшн топовий

В цій книзі є Артур Димсдейл, що вам ще треба за мотивацію до читання???

6.5
Якщо ви неодноразово потрапляли на відгуки про цю історію зі словами: "це якась незрозуміла наркоманія" або "авторка писала це під речовинами", то скажу від себе, що все це перебільшення. Сама книга, це напевне один з найпопулярніших представників wierd-fiction в його найлайтовішій формі, яка хоч і має цікаву задумку і, де інколи, навіть дійсно дискомфортні сцени, не є чимось що по справжньому можна назвати хоч чимось близьким до слова "наркоманія".

Сюжет доволі банальний, і його можна побачити не в одній історії, які існували до цього, так само як і прийом "чим далі тим гірше", де події стають все більш незрозумілішими, з кожною наступною ситуацією. Діалоги між героями де інколи приносили відчуття дежавю, а їхні характери наче ідеально підходять до подібної історії, особливо головна героїня, що на початку твору має вигорання і не може писати, після приєднання до клубу, починає ловити глюкани та не усвідомлювати реальності, а під кінець, отримавши цей жахливий досвід, виходить в світ, намагаючись зрозуміти, що робити далі.

Підсумовуючи, мені особисто книга сподобалась (хоч по відгуку цього й не дуже видно) і я можу порекомендувати її вам, якщо ви хочете поринути в цей піджанр літератури, не починаючи одразу з якогось жестяку, як мінімум щоб зрозуміти чи подобається вам таке. Я ж весело провела з цією історією час, і хоча книга й не була чимось ідеальним, всеодно лишила по собі приємні емоції.

чи варто мені щось казати, окрім того що це було дуже миле і одночасно з цим те що пробирає до самої душі? мене книжки рідко змушують навіть засумувати, але ця таки витисла з мене скупу сльозу. рекомендую!!

Абсолютно проста та банальна історія з голови до кісток. В нас є головна героїня, яку авторка намагається показати крутою та "не такою як всі", але по факту це все лише слова, а на ділі вона сама нічого не робить: всі потрібні їй артефакти або приносить їй її фейрі-мен, або ж її провтикала королівська варта, яка невідомо як охороняла замок весь цей час. Єдина річ яка приходить при згадці головної героїні, то це її постійні повтори про те, що вона відрізняється від усіх дівчат і "на відміну від них радше б лишалася в старому, задрипаному підвалі, а ніж жила у розкошах з людиною яку вона кохає".
Те ж саме стосується і її любовних інтересів, кожен з яких це окремий типаж червоного прапору за 1000 років, які кажуть те що вже очікуєш почути від них, якщо ви хочаб ДШІТ читали. Гг така ж сама: вона буде разів 100 повторювати читачу, що вона однаково ненавидить цих дурників, але варто їм притиснути її до стіни, або хоч підійти на пару міліметрів ближче, як всі ці променисті слова про "як же я палко ненавиджу цього чувака, не хочу мати з ним нічого спільного" до "який же він гарнющий, от би поцілуватися з ним" і так далі. Короче кажучи, все як завжди.
Світоустрій теж ніякий. Протягом читання, ти поступово усвідомлюєш що авторка тільки починає писати в жанрі фентезі (що виявляється правдою, адже до цієї серії авторка писала лише ромкоми), тож якщо ви прийшли сюди ще за гарно прописаним магічним світом, то на жаль ця книга не для вас.
У підсумку, то перша книга максимально слабка і нічим не виділяється серед купи іншого популярного роментезі на ринку. Навіть якщо ви читали лише ДШІТ або ІКІП, то вона все одно здаватиметься вам до біса передбачуваною. Але, якщо ви хочете почати своє знайомство з завершеною дилогією, замість того щоб стрибати в недописані цикли на 700+ сторінок, то можу порадити, тим паче за об'ємом вона не така вже й велика як будь-яке інше видане романтичне фентезі на сьогоднішній день.