Це чудове, затишне, по-справжньому львівське фентезі. Найкраще смакує з кавою й ароматною випічкою ☕🍰. Мені сподобалася концепція роману з усією її магічною й потойбічною складовою. Кожне місто має свого ґазду, котрий дбає і про місто, і про його мешканців, вибудовує невидимі бар'єри й захищає від ворогів. Але Господар Львова раптово зникає, а над самим містом і над його живими, мертвими й магічними жителями нависає смертельна загроза. Постраждали місцеві вампіри 🧛🏻🧛🏻‍♀️. Одна за одною гинуть чарівниці 🪄 львівського ковену. Звичайні люди втрачають спогади 😵‍💫. Лихі чорні вершники прагнуть відправити місто до небуття… Тут також цікаві персонажі. Це і місцева чарівниця Аґнєшка, котра більш полюбляє діяти самостійно й рішучіше, ніж решта ковену. Це і звичайна дівчина Яна, котра мріяла про пригоди і відкриття детективної агенції, але раптово відкрила для себе потаємну сторону Львова та виявилася витягнутою у боротьбу за нього: "за одну добу всі її знання про світ поламалися, як макарон, на який хтось наступив чоботом" 😲. Це також і представники інших видів і навіть мертві, котрі й після смерті непогано так проводять час на цвинтарі. І, звісно, сам Господар – загадковий, вірний, турботливий, відважний і рішучий. А ще не можна не згадати кількох харизматичних балакучих котиків, в першу чергу – Йозефа Казимира І: шляхетного, важного й поважного, підприємливого, хитрого, впертого й наполегливого, неймовірного любителя солодощів і майстра втрапляти в халепи, дуже милого пузатого британця 🐈‍⬛. Він і його пухнасті приятелі – безмежне джерело мімішності й позитиву 😸. Окремо кілька слів про Львів, котрий відчувається буквально у всьому і задає настрій історії. Він і у стукоті капель дощу по підвіконні восени, й у світлі ліхтарів. Він у старих кам'яницях, затишних кав'ярнях і тихих вуличках. У сирниках, круасанах, пляцках й ароматній каві. У різдвяних декораціях, медівнику, шоколаді, глінтвейні. Аромати, смаки, краєвиди і музика міста "на березі річки, якої немає" – незмінні супутники усіх пригод. А яке цікаве й розкішне 'життя' у видатних мертвих мешканців Личаківського цвинтаря 🥂🪦! Хоч у романі й вдосталь моторошних і драматичних епізодів, а персонажам раз-у-раз загрожує небезпека, доводиться приймати важкі рішення, чимось жертвувати й ризикувати, тут вистачає й дуже милих, кумедних, затишних, щасливих і зворушливих моментів. У результаті, враження від книги мега позитивні 🥰. Радує, що видавництва дедалі більше звертають увагу на дебютні твори українських авторів. Ті з них видавництва Богдан, що я вже прочитала, залишили хороші враження. А цей роман просто прекрасний 💜.

Затишна історія про Львів, котів і всіх, хто оберігає місто — живий чи мертвий. Звісно, Йозеф заполонив моє сердечко, хоча я завжди любила собак більше🌚 Мені сподобалось, що історія відносно коротенька і по суті, всі представлені персонажі були важливі для сюжету, навіть якщо спочатку видавалось, що це просто хтось випадковий. Не очікувала такого від маленької книжечки) Фінал гірко-солодкий, але логічний і щемкий🥹 Дуже хочеться у Львів на каву і прогулятись вечірнім містом, погладити котів і насолодитися атмосферою живого міста) 5 котиків з 5💜

Дуже і дуже посередня, як на мене, книга, читати було не цікаво. Написано в стилі комфорт фентезі, а такі мені не заходять, не вистачає якоїсь динаміки, розкриття персонажів, сюжету, хоча задумка не погана. З приємного в книзі – це нотка кави, проведена крізь усю книгу. Дещо смішили балакучі коти. Кинувся в очі провтик автора: щоб не заспойлерити, то це щодо рук Агнєшки. Слабувате фентезі, думаю навіть для підлітків не зайде.

Прикольний легкий історично-фантастичний роман від української письменниці. Так, як на мене, є з чим ще працювати, щоб покращити оповідь та розвинути ще більше письменницьких навичок, але це дуже тішить, що Богдан почав випускати романи українських авторів для більшого охоплення і спонукання читачів приділяти увагу місцевим авторам. Велике дякую!

Це чудове, затишне, по-справжньому львівське фентезі. Найкраще смакує з кавою й ароматною випічкою ☕🍰. Мені сподобалася концепція роману з усією її магічною й потойбічною складовою. Кожне місто має свого ґазду, котрий дбає і про місто, і про його мешканців, вибудовує невидимі бар'єри й захищає від ворогів. Але Господар Львова раптово зникає, а над самим містом і над його живими, мертвими й магічними жителями нависає смертельна загроза. Постраждали місцеві вампіри 🧛🏻🧛🏻‍♀️. Одна за одною гинуть чарівниці 🪄 львівського ковену. Звичайні люди втрачають спогади 😵‍💫. Лихі чорні вершники прагнуть відправити місто до небуття… Тут також цікаві персонажі. Це і місцева чарівниця Аґнєшка, котра більш полюбляє діяти самостійно й рішучіше, ніж решта ковену. Це і звичайна дівчина Яна, котра мріяла про пригоди і відкриття детективної агенції, але раптово відкрила для себе потаємну сторону Львова та виявилася витягнутою у боротьбу за нього: "за одну добу всі її знання про світ поламалися, як макарон, на який хтось наступив чоботом" 😲. Це також і представники інших видів і навіть мертві, котрі й після смерті непогано так проводять час на цвинтарі. І, звісно, сам Господар – загадковий, вірний, турботливий, відважний і рішучий. А ще не можна не згадати кількох харизматичних балакучих котиків, в першу чергу – Йозефа Казимира І: шляхетного, важного й поважного, підприємливого, хитрого, впертого й наполегливого, неймовірного любителя солодощів і майстра втрапляти в халепи, дуже милого пузатого британця 🐈‍⬛. Він і його пухнасті приятелі – безмежне джерело мімішності й позитиву 😸. Окремо кілька слів про Львів, котрий відчувається буквально у всьому і задає настрій історії. Він і у стукоті капель дощу по підвіконні восени, й у світлі ліхтарів. Він у старих кам'яницях, затишних кав'ярнях і тихих вуличках. У сирниках, круасанах, пляцках й ароматній каві. У різдвяних декораціях, медівнику, шоколаді, глінтвейні. Аромати, смаки, краєвиди і музика міста "на березі річки, якої немає" – незмінні супутники усіх пригод. А яке цікаве й розкішне 'життя' у видатних мертвих мешканців Личаківського цвинтаря 🥂🪦! Хоч у романі й вдосталь моторошних і драматичних епізодів, а персонажам раз-у-раз загрожує небезпека, доводиться приймати важкі рішення, чимось жертвувати й ризикувати, тут вистачає й дуже милих, кумедних, затишних, щасливих і зворушливих моментів. У результаті, враження від книги мега позитивні 🥰.

Мені сподобалась задумка, але не реалізація. Цікаво було читати про сам світ, сучасний Львів, лицарі короля Данила що оберігають місто, балакаючий кіт, господарі міст. Це було нетипово і мені сподобалось. Але герої взагалі не відгукнулись (крім кота). Героїня поводить себе як дитина, бігає Львовом і дивується, чому їй не хочуть видавати інформацію якщо вона не з поліції. І дійсно, дивно😅

Оформлення дає дуже великий плюс цій історії. Я розумію, що це молодий автор, але редактор точно міг би допомогти, бо деякі моменти відверто підбішували. Особливо запали в душу мені деякі описи як от "Наступної ночі Яна, несучи перелякане серце у лівому чоботі..." чи "Ти пахнеш, як костел на Краківській". У першому випадку я собі просто якогось маніяка із серцем уявила) а от в іншому я просто образилася аби мені таке сказали))))) Однак сама задумка цікава, хоча й сирувата — світ не дуже детально виписаний, лише кілька штрихів поверхневих і то, їх розумієш лише опираючись на сьогодення. З усіх глав я найбільше чекала котів, бо вони прикольні — коти керують владою, бізнесом, криміналом чи навіть мистецтвом! Саме частини котів мене веселили і давали сил дочитати. Також я дуже довго чекала появи Франка, але він з'явився лише в середині книги і потім ще в небагатьох, однак важливих епізодах. Перша поява майстра подивувала, бо він же ж панянку зваблював) Та далі він вже має більше ваги, бо поважна ж фігура! А ще мені сподобалися частини з Романом, такі несподівані і цікаві. Хоча головною героїнею мала б бути Яна, я за неї постійно забувала — мене турбував Роман і коти, ну і Франко) Відьомська складова зовсім якось мимо пройшла, хоча зазвичай відьми мені імпонують, а тут от не моє. Кінцівка скомкана і не зрозуміла. Чого Яна приходила? Авторка згадала, що вона персонаж головний і треба її і сюди знову впихнути? Куди зникли коти? Якщо виходити міг тільки Франко, що бабуся Романа робила у місті? Це лише кілька питань під кінець, але їх було ну дуже багато по тексту. Загалом, задум цікавий, але не дуже вдало реалізований. Якщо у авторки ще щось вийде, треба познайомитися, бо потенціал є, лише треба набити руку.

Натрапила на книгу випадково... Я дуже люблю котів, мій улюблений український письменник Іван Якович Франко, моє місто сили Львів, улюблений напій кава... Тому прочитавши анотацію я одразу зрозуміла ця книга моя. Так, можливо вона і розрахована на підлітків, але вона залишила в мені великий слід. В книзі неймовірно описано містичну атмосферу Львову у сучасному світі. Дуже тепло на душі коли згадують сучасних культурних діячів. Книга наповнена любов’ю до України, так саме до України, бо ця історія це наше зараз.... Як ми боремось за свою свободу і своє життя, а світ на це дивиться і висловлює своє занепокоєння .... Після смак залишився дуже приємний, але водночас сумний, бо ця історія скінчилась. Ця книга однозначно стала моєю улюбленою, а за присвяту окреме дякую пані Мар’яні😻😻😻