Не буду до кінця тримати інтригу й напишу одразу: я в захваті. У мене з'явилася ще одна улюблена письменниця. Я зрозуміла це, прочитавши вже першу сторінку роману. Якщо автор «мій» , відчуваю це одразу на рівні стилю. Якби я складала свій топ усіх прочитаних мною книжок, то роман «Тінь за тобою» увійшов би в трійку кращих. Тепер детальніше про те, що мене так вразило у творі. По-перше, у цьому романі було все, що я найбільше люблю в книжках: розповіді про долі людей на тлі епохи, глибокі й правдиві образи персонажів, цікавий динамічний сюжет. А ще я дуже люблю, коли твір окрилює, викликає щирі емоції й бажання змінювати цей світ, яким безнадійним він би не здавався. Хочу подякувати авторці за розв’язку: вона виявилась для мене дуже несподіваною, але надзвичайно мені сподобалась. По-друге, мене з перших сторінок захопив стиль авторки. Письменниця майстерно володіє словом. Причому під володінням словом я розумію не водоспад метафор, за якими часто ховається дуже посередня ідея, а майстерність оповіді, багатство словника, комфортний синтаксис і, звичайно, розмаїття живої мови, відсутність канцеляризмів і замусолених кліше. А ще я повірила всім персонажам і оповідачу. Не було відчуття, що мене обманюють, що мені хочуть за будь-яку ціну сподобатися, що намагаються епатувати (от за останнє не люблю постмодернізм). Всі були щирі. Принаймні так я відчула. Роман не лише цікавий, а й інформативний. Я дізналася багато нового про побут людей і політичний антураж періоду, описаного у творі. Сюжет роману дуже оригінальний. Я люблю синтез жанрів у літературі, тому мені сподобалась і історична лінія, і детективна, і містична складова. До того ж, усі вони дуже вдало поєднані в творі. У романі порушено багато проблем, але найбільше мене зацікавила проблема нав'язування українцям чужої ідентичності, невластивого нам менталітету за допомогою пропаганди безкультур'я, алкоголізму, знецінення особистості, нівелювання освіти під виглядом розбудови соціалізму. На мою думку, відголоски тієї політики відчутні в Україні й досі, саме тому схожі твори дуже важливі. Письменниця у творі ставить риторичне запитання: «Чому їм [більшовикам, росіянам – Н.Ю.] аби по всьому гарному та брудними чоботами пройтися?». Така вже ординська натура. А ще я зрозуміла, що насправді мало знаю про 20-ті роки минулого століття, що на фоні вагомих історичних подій, про які нам розповідали вчителі у школі, завжди губилися прості люди з їхніми проблеми, сподіваннями й розчаруваннями, що детальніше розкрито в романі. Я й уявити не могла, як насправді після Першої світової війни бідували люди Києві та й в інших куточках України в той період. Окремі повороти сюжету були для мене несподіваними. Я і плакала, і сміялася - усе, як у житті. Деякі епізоди були надзвичайно болючими. Дуже сподобалася любовна лінія. Точніше, любовні лінії, адже у творі багато персонажів, то без кохання ніяк) Та, головне, що в окремих випадках воно постає таким щирим і самовідданим, що неможливо не захоплюватися людьми, які здатні на такі почуття. Лілія Черен - науковиця, історик. Вважаю, що це дуже круто, коли людина з відповідною освітою пише саме історичні романи. Це завжди цікаво. Наукові й науково-популярні книжки прочитає доволі обмежене коло читачів, і зазвичай це люди, які вже трішки обізнані з темою. А в художньому романі можна дуже ненав'язливо й доступно зобразити не просто якісь сухі факти, а цілу епоху зрозумілою для всіх мовою. Історики, які майстерно володіють художнім словом і мають гарну уяву, - на вагу золота.

Книга з елементами містики, тому перша сотня мені давалась через «не хочу». Ніби й зачепила історія – все-таки післявоєнний Київ, розбиті будинки, нова «еліта», що біснує містом, ГГ, що має нелегку долю та страшне минуле. Але от супровід трьох сирен, трьох душ жінок, що не знайшли спокою по смерті, яким треба закінчити землі справи – воно якось вибивало з колії. Переплетення реальності і містики мені не в’язалось, допоки не почала розкриватись історія дівчат. Ось тут, все стало на свої місця і задум авторки дуже гармонійно лягла в сюжет. Три жінки, три зламані долі, один кат. Новонавернений чинуша, що землі під собою не чує, якому все можна, якому можна втілювати всі свої хворі фантазії та бажання і не бути покараним. Монстр, що ламає долі і навіть не озирається і жінки, що прагнуть помсти. Головний герой, якому потрібно прийняти важке рішення: чи згоден він бути якорем для трьох сирен, допомогти їм у їх вендеті, пожертвувати своєю репутацією, своїми силами, роботою і кар’єрою. Авторка душевно провела мене по життю своїх сирен, червона пошесть, що накрила нашу країну в цілому, зруйнувала життя багатьом особисто. Жінки, що померли насильницькою смертю, діти, що залишились сиротами, вбиті чоловіки, осиротілі батьки, хлопці й дівчата, що поклали життя і здоров'я на боротьбу за свою країну – стільки таких було по Києву і нашій землі. Три жінки, три різні характери, три різні життя, різні інтереси, погляди і прагнення, слабка стать, яка покаже свою силу в помсті. Страшний зруйнований Київ, тяжкі холодні і голодні зими, люди, що посіріли і зміліли після прихожу червоної пошесті. Яскраве і квітуче Місто, що померло в сірому попелі. І маленькі люди, що всіма силами намагаються врятувати хоча б декого. Раджу прочитати, дуже цікаво поданий роман?

Любите містичні історії? А якщо про Україну? Київ, сто років тому. Місто оговтується після війни, намагається вижити при радянській владі. Ада поселяється у занепалому домі: обдертий, обгорілий, порожній. Чи майже порожній. Чому вона так хоче жити саме там? А далі знайомимося з молодим працівником правоохоронних органів, який геть не пасує своїй професії, і керівництво не дає йому про це забути. Хлопця відправляють на безнадійну справу: "досвідчений" революціонер, скандальний алкоголік, заявляє про спроби його вбити. Чи то біла гарячка? Та Корній у тому домі зустрічає трьох загадкових жінок. А до усього - цей дім йому до болю знайомий. Через містичну складову проступають усі істинні риси радянського суспільства: підозрілість, страх, вседозволеність наближених до влади, беззаконня, покарання невинних, приховування свого походження тощо. Справа переростає у грандіозніше розслідування, Корній намагається спіймати маніяка, а читач занурюється у темні глибини людських душ і радянського суспільства. Людей зіштовхує невблаганний хід історії, і через їхні долі ми пізнаємо історію міста: як реагували на події представники різних верств - і якими вийшли з тих буремних вод. Якщо вийшли. Якщо любите про містику, детективи й Київ - читайте!

Якщо вам хочеться цікавого та легкого читання, але не без моралі, то щиро раджу вам цей історичний детектив з містичною складовою. Про що? Київ, 1925 рік. Столиця України тепер у Харкові, а Києва вважається провінційним містом. Молодий хлопець, Корній, направлений у місцеву міліцію, хоча і працює там не з власної волі. Йому важко, бо тут він пережив найтрагічніші дні свого дитинства. І йому було про що поміркувати, бо при виконанні завдання у домі свого дитинства він зустрів їх — душі, що опинилися на роздоріжжі. Їх щось не відпускає рухатися далі. І треба з'ясувати що. "Насправді й до зустрічі з цими привидами Корнію важко було звикнутися з Києвом. Дивовижно, але коли переживав справді важкі часи у своєму сирітському дитинстві, то було для розуму і серця легше. Мав важливіші справи, ніж думати про життя — був зайнятий виживанням. Усвідомлення того, що насправді з ним відбулося, прийшло пізніше, з досвідом, дорослішанням, із появою власне часу для роздумів." То ж ми зануримося у світ демонів, привидів, а ще й ... маніяків, для яких існують лише власні бажання. А їхня сутність дозволяє їм потрапити до влади та уникати покарання, підставляючи невинуватих. Перша справа Корнія Левицького показує нам, як усе в житті переплетено, але дарує надію, що і від людини багато що залежить, треба просто зробити правильний вибір.

Вкотре тішуся, що в нас з'являється ще більше авторів та авторок, які приємно дивують. Роман "Тінь за тобою" я обирала з підписки в Якабу і через зелену обкладинку — для марафону від "Своя полиця". Початок був дивним, складно було зрозуміти хто є хто, бо постійно змінювались події, роки та й герої теж. Але потім я "зріднилась" з усіма, сюжет розвивався дуже динамічно, й історія дійсно захопила. Це вперше я читала про такий Київ, де переплелися події минулого, історія нашого народу і дрібка магії. Мені дуже сподобалось. Раджу однозначно. До речі, останнім часом, коли не має жодних очікувань, книга в результаті подобається)

Вже на третині книги я була не в захваті, на жаль, і так воно й закінчилося. Поставила три зірочки, але їх від мене насправді 2,5: дві за тему та обраний шматочок історії і ще половинка за окремі гарно прописані сцени. ? Є дуже класні чуттєві моменти, але це саме "є моменти". Вся решта структура тексту — це як чергова "Дзвінка" і "За Перекопом є земля". В нас є важлива тема, тому ми її зараз подамо із усією запальничістю пропаганди: описово в лоба із кількасторінковими інфодампами, а діалог коханців, наприклад, міститиме в собі фактично політичні маніфести. ? Дуже цікава містична складова геть знівельована тим, що головний герой, який раптово виявляє в собі здатність бачити і розмовляти з привидами, це геть не рефлексує. Ставлення на рівні "ну привид і що? У всіх є недоліки". ? Окрім цього історичне тло передано як на панорамах в музеї — от воно все. В текстах Євгенії Кужавської, наприклад, ті ж згадки про дактилоскопічний кабінет чи сищиків, що працювали в Києві на початку 20 століття, не випирають з загальної оповіді, а саме створюють тло. Тут же прям семафорить — ось я, дивіться на мене! ? І відчувається, що проведена дуже кропітка робота в архівах задля створення історичної достовірності, але виглядає це все не живим, а саме якимсь музейно-збереженим. ✨ Зрештою, детективна лінія — жирний мінус. Її тут просто немає. ✨ Розв'язка — дитячий садочок. Так можна закінчити історію для 9-річок, їм сподобається до щирого захвату. І ще в них не виникне питань до всього попереднього тексту, де після цієї кінцівки виникає огром неспівпадінь. Тобто, усі проблеми тексту на початку ще й посилилися ніякою інтригою та вкрай наївним завершенням. ✨ З позитивного: відчувається ґрунтовна робота із історичним матеріалом, але зробити з цього дійсно захопливу органічну оповідь, на жаль, не вдалося. Також є дуже гарні окремі моменти і я впевнена, що авторка може класно розписатися в майбутньому, якщо нещадно віддасться гарній редактурі.

Анотація до цієї книги мене манила як тільки я її прочитала. Події тут відбуваються в 1925 році. Трохи стрьомні для мене роки ? Але я не про це. ? Наш головний герой Корній Левицький, починає працювати в карному розшуку. І перша його справа, це розібратися зі скаргою від колишнього партпрацівника Савою Петровичем. І коли Корній приходить за адресою скаржника, він ні йме віри. Бо той проживає в Корнієвому будинку дитинства. Тут він знайомиться з сусідками Сави. І в одній із них він впізнає своє перше кохання Аду. І поспілкувавшись із Савою, він покидає будинок, з тяжкими думками. І коли він приходить до нього на наступний день, то знаходить чоловіка мертвим. І тут він дізнається що Сава Петрович проживав сам. І ніяких жінок там і близько не проживало. І Корній не розуміє, що ж з ним відбувається,  невже він зїхав з глузду. З ким же він тоді спілкувався??? ? Книга досить цікава. Але вона мене трохи баламутила. Бо про ті роки які йдеться мова в книзі, я по факту не дуже знаюся. Тим більше в Києві.  Я як щось і знала, то якось узагальнено. Тому суджу по собі. Але якщо чесно, книга для мене була якась депресивна. Оті всі звірства, що витворяла більшовицька влада. Наганяла якийсь смуток і апатію. А ще мене здивували в книзі Сирени. Про які я навіть і не знала ? Хоча можливо і чула щось віддалене про них. Але за допомогою книги я дізналася вже більше. Бо я чомусь не була готова до потойбічних сутностей. Хоча в анотації і вказано за містику. Книга читається швидко. Співчуваєш головним героям. Тож в цілому мені книга сподобалася.

«Тінь за тобою» – це захопливий трилер, який тримає в напрузі до останньої сторінки. Атмосфера книги сповнена таємничості, а сюжет майстерно балансує між психологічною напругою та несподіваними поворотами. Автору вдалося створити персонажів, які викликають співпереживання, і водночас змусити читача сумніватися в кожній деталі. Рекомендую всім шанувальникам гостросюжетної та емоційної літератури.