Дві сестри. Двійняшки.
Оповідь буде вестися від Ферн, яка працює в бібліотеці. А з іншого боку будуть уривки з щоденника Роуз.

На перших сторінках книги стає зрозуміло, що Ферн, має деякі відхилення, а точніше розлад сенсорної інтеграції. Це важливий момент.
Сестри близькі наскільки це можливо, при розладах Ферн.
І одного дня Ферн дізнається, що Роуз з чоловіком хочуть завести дитинку, але Роуз має проблеми зі здоров'ям і на фоні цього у них не виходить.
І в Ферн закрадається думка, народити дитину для Роуз.
Думаючи над різними варіантами, вона знайомиться з хлопцем, який чисто випадково зайшов в їх бібліотеку, щоб скористатися душем, (не питайте в якій бібліотеці можна знайти душ, не знаю). І на нього падає вибір Ферн. Але МАЛО подумати, треба ще це все привести до виконання, з її то розладами.

З іншого боку зі сторінок щоденника Роуз ми дізнаємося, що в дитинстві у них щось трапилось. І це щось не якась там дрібничка, а нещасний випадок який закінчився смертю.

І навколо цього і грає автор, але повністю не розповідає дрібниць трагедії.
І по ходу книги, ми розплутуємо цей клубок.
Кінцівка книги для мене була досить не очікувана. Хоча думки все ж таки деякі були.
Дуже мені сподобалася як автор підійшла до теми саме хвороби Ферн, про яку я раніше і не чула.
Дуже гарно її відкрила.
А от Роуз мене бісила, своєю нав'язливістю.
А ще мені сподобалася як автор закрутила сюжет. Особливо про згадки минулого, в якому щось сталося.
І ти читаєш і не розумієш, хто ж винен, в тому всьому.
Так багато хочеться сказати про книгу, але боюсь заспойлерити.
Ця книга не така що прочитав і забув. Прочитавши її я до сих пір аналізую дії сестер.

Цю книгу варто брати на обговорення в книжковому клубі, бо тут реально є що обговорити.

Якщо одним словом про що ця книга. То ця книга - це драма однієї дівчинки підлітка.

🗯 "Я - Франкенштейн. Я - Пошрамована дівчина."

Сімнадцятирічна Шарлотта опиняється в медичному центі де лікує свої душевні і фізичні рани, яка ж сама собі і нанесла.
Це називається НССУ, несуїцидальні самоушкодження.
В цьому центі майже всі такі, як вона, які роблять собі боляче.
Через деякий час її виписують і віддають на поруки матері, якій вона...не треба.
Дівчина на роздоріжжі матері не треба, друзів майже не лишилось.
А ті хто лишилися, не можуть навіть подбати про себе не кажучи про когось іншого.

Але Чарлі мусить вибратися із того жахіття в яке її загнало життя. І вона бореться з останніх сил. А доля все немилосердно знущається і підкидає все нові і нові випробовування.

Купуючи книгу я не думала, що тут буде стільки болю. Читаючи книгу ти дійсно співпереживаєш головній героїні. Шкода, того що випало на її долю. І те як вона пробує з цим боротися.
Хоча і не завжди виходить втриматися і не зірватися.
Тим більше коли є ті хто тебе тягне на дно.

Ця книга про життя. Але не легке життя підлітки яку хотіли зламати, поламати і викинути.
До речі ця книга не тільки про випробовування. Ту є і любовна лінія, яка буде боліти Шарлотті.

Одним словом мені книга сподобалася. Мене пройняла доля цієї дівчини, я її шкодувала, бо не всім виходить народитися в забезпеченій і люблячій родині.
Хоча і це не є показником не скотитися в прірву.

"Люди — такі створіння, що можуть звикнути до будь-чого. Це найкращий спосіб визначити нас».

Посеред ночі прокинувшись до дітей, вона почула сторонній шум.
Прислухалась, вона зрозуміла, що в домі дійсно був хтось посторонній.
І тут вона його побачила.
І поки він пішов в інше крило будинку, вона розбудила дітей. І сховалася з ними в сховку. Про який майже ніхто не знав. І почала думати як же їй вибратися з цього кошмару, і витягти дітей. Бо допомоги чекати ні звідки.

Тригер дітей. Рятуватися самій чи з дітьми. Але наврядчи з дітьми вона могла би вижити.
Думала як би я вчинила на її місті. Чи змогла би лишити дітей і йти шукати допомоги.
Муки вибору.

А ще був один прикол в тому що почавши писати відгук, я не могла згадати як звуть головну героїню. А тоді вже зрозуміла, що в книзі їх просто не має. А я такі книги не дуже люблю читати, а тут я просто це випустила із виду, настільки мене зацікавила і затягнула книга.
Тут є мама діти, свекор і поліцейські. Тобто без імен взагалі.
А ще коли читала книгу було таке відчуття, що автор тебе водить за ніс. Оці коливання, то віриш, то не віриш.
Тож сміло можу сказати, що книга мені сподобалася.
На початку ще думала, ну як буде розвиватися сюжет, якщо вона буде постійно в сховку. Але ні, сюжет динамічний. Без провисань. Нудно не було ні разу.

Книги цієї авторки я купую автоматично. Буває навіть, що і анотацію не читаю

Ця книга це сімейна драма, майже двох родин.

📌 Оповідь ведеться від двох головних героїнь.
Морган і Клари.
Мати і донька.

Все в цій родині на перший погляд класно, але.....одного дня стається лихо. В автомобільній аварії розбивається чоловік Морган Кріс, і її сестра Дженні.
Жінці тяжко пережити втрату двох таких рідних людей. Але іще тяжче дізнатися, те що ці двоє приховували.
І так, що не день, на Морган виливаються все нові і нові приголомшливі новини.
Жінка просто не витримує.
Стосунки з донькою псуються остаточно. Клара стає не керованою.
Старі, нові стосунки геть заплутують.

Книга мені сподобалася.
Вміє авторка писати так, що від її книг дуже тяжко відірватися.
А ще мені подобається як авторка прописує головних героїв. Що читаєш ти уявляєш ту головну героїню, співпереживаєш їй, або ж ненавидиш, або вона тебе бісить.
От у мене на початку було таке, що мене головна героїня бісила страшне. Я не могла зрозуміти, чого та Морган така прискіплива.
Але у висновку, стає зрозуміла її така поведінка.
Читаєш книгу і ти нутром чуєш ту не досказаність. І просиш, "Ну скажи вже їй правду, ну що чекаєш. Не тупи".
Ця книга реально виводить на ємоції. Ти співпереживаєш, ти нервуєшся, ти дратуєшся з ними разом.

🗯" І поступово розумію, що часом краще просто уникнути сварки, щоб у ній перемогти".

Анотація до цієї книги мене манила як тільки я її прочитала.

Події тут відбуваються в 1925 році. Трохи стрьомні для мене роки 🙈 Але я не про це.

📌 Наш головний герой Корній Левицький, починає працювати в карному розшуку.
І перша його справа, це розібратися зі скаргою від колишнього партпрацівника Савою Петровичем.
І коли Корній приходить за адресою скаржника, він ні йме віри. Бо той проживає в Корнієвому будинку дитинства.

Тут він знайомиться з сусідками Сави. І в одній із них він впізнає своє перше кохання Аду.

І поспілкувавшись із Савою, він покидає будинок, з тяжкими думками.

І коли він приходить до нього на наступний день, то знаходить чоловіка мертвим.
І тут він дізнається що Сава Петрович проживав сам. І ніяких жінок там і близько не проживало.

І Корній не розуміє, що ж з ним відбувається,  невже він зїхав з глузду. З ким же він тоді спілкувався???

🗯 Книга досить цікава. Але вона мене трохи баламутила.
Бо про ті роки які йдеться мова в книзі, я по факту не дуже знаюся. Тим більше в Києві.  Я як щось і знала, то якось узагальнено.
Тому суджу по собі.
Але якщо чесно, книга для мене була якась депресивна.
Оті всі звірства, що витворяла більшовицька влада. Наганяла якийсь смуток і апатію.

А ще мене здивували в книзі Сирени. Про які я навіть і не знала 🙈 Хоча можливо і чула щось віддалене про них.
Але за допомогою книги я дізналася вже більше.

Бо я чомусь не була готова до потойбічних сутностей. Хоча в анотації і вказано за містику.
Книга читається швидко.
Співчуваєш головним героям.
Тож в цілому мені книга сподобалася.