Лілія Черен

Якщо вам хочеться цікавого та легкого читання, але не без моралі, то щиро раджу вам цей історичний детектив з містичною складовою.

Про що? Київ, 1925 рік. Столиця України тепер у Харкові, а Києва вважається провінційним містом. Молодий хлопець, Корній, направлений у місцеву міліцію, хоча і працює там не з власної волі. Йому важко, бо тут він пережив найтрагічніші дні свого дитинства.

І йому було про що поміркувати, бо при виконанні завдання у домі свого дитинства він зустрів їх — душі, що опинилися на роздоріжжі. Їх щось не відпускає рухатися далі. І треба з'ясувати що.

"Насправді й до зустрічі з цими привидами Корнію важко було звикнутися з Києвом. Дивовижно, але коли переживав справді важкі часи у своєму сирітському дитинстві, то було для розуму і серця легше. Мав важливіші справи, ніж думати про життя — був зайнятий виживанням. Усвідомлення того, що насправді з ним відбулося, прийшло пізніше, з досвідом, дорослішанням, із появою власне часу для роздумів."

То ж ми зануримося у світ демонів, привидів, а ще й ... маніяків, для яких існують лише власні бажання. А їхня сутність дозволяє їм потрапити до влади та уникати покарання, підставляючи невинуватих.

Перша справа Корнія Левицького показує нам, як усе в житті переплетено, але дарує надію, що і від людини багато що залежить, треба просто зробити правильний вибір.

Вкотре тішуся, що в нас з'являється ще більше авторів та авторок, які приємно дивують. Роман "Тінь за тобою" я обирала з підписки в Якабу і через зелену обкладинку — для марафону від "Своя полиця". Початок був дивним, складно було зрозуміти хто є хто, бо постійно змінювались події, роки та й герої теж. Але потім я "зріднилась" з усіма, сюжет розвивався дуже динамічно, й історія дійсно захопила.
Це вперше я читала про такий Київ, де переплелися події минулого, історія нашого народу і дрібка магії.
Мені дуже сподобалось. Раджу однозначно.

До речі, останнім часом, коли не має жодних очікувань, книга в результаті подобається)

Вже на третині книги я була не в захваті, на жаль, і так воно й закінчилося. Поставила три зірочки, але їх від мене насправді 2,5: дві за тему та обраний шматочок історії і ще половинка за окремі гарно прописані сцени.

💕 Є дуже класні чуттєві моменти, але це саме "є моменти". Вся решта структура тексту — це як чергова "Дзвінка" і "За Перекопом є земля". В нас є важлива тема, тому ми її зараз подамо із усією запальничістю пропаганди: описово в лоба із кількасторінковими інфодампами, а діалог коханців, наприклад, міститиме в собі фактично політичні маніфести.

🖤 Дуже цікава містична складова геть знівельована тим, що головний герой, який раптово виявляє в собі здатність бачити і розмовляти з привидами, це геть не рефлексує. Ставлення на рівні "ну привид і що? У всіх є недоліки".

📓 Окрім цього історичне тло передано як на панорамах в музеї — от воно все. В текстах Євгенії Кужавської, наприклад, ті ж згадки про дактилоскопічний кабінет чи сищиків, що працювали в Києві на початку 20 століття, не випирають з загальної оповіді, а саме створюють тло. Тут же прям семафорить — ось я, дивіться на мене!

🌟 І відчувається, що проведена дуже кропітка робота в архівах задля створення історичної достовірності, але виглядає це все не живим, а саме якимсь музейно-збереженим.

✨ Зрештою, детективна лінія — жирний мінус. Її тут просто немає.

✨ Розв'язка — дитячий садочок. Так можна закінчити історію для 9-річок, їм сподобається до щирого захвату. І ще в них не виникне питань до всього попереднього тексту, де після цієї кінцівки виникає огром неспівпадінь. Тобто, усі проблеми тексту на початку ще й посилилися ніякою інтригою та вкрай наївним завершенням.

✨ З позитивного: відчувається ґрунтовна робота із історичним матеріалом, але зробити з цього дійсно захопливу органічну оповідь, на жаль, не вдалося. Також є дуже гарні окремі моменти і я впевнена, що авторка може класно розписатися в майбутньому, якщо нещадно віддасться гарній редактурі.

Анотація до цієї книги мене манила як тільки я її прочитала.

Події тут відбуваються в 1925 році. Трохи стрьомні для мене роки 🙈 Але я не про це.

📌 Наш головний герой Корній Левицький, починає працювати в карному розшуку.
І перша його справа, це розібратися зі скаргою від колишнього партпрацівника Савою Петровичем.
І коли Корній приходить за адресою скаржника, він ні йме віри. Бо той проживає в Корнієвому будинку дитинства.

Тут він знайомиться з сусідками Сави. І в одній із них він впізнає своє перше кохання Аду.

І поспілкувавшись із Савою, він покидає будинок, з тяжкими думками.

І коли він приходить до нього на наступний день, то знаходить чоловіка мертвим.
І тут він дізнається що Сава Петрович проживав сам. І ніяких жінок там і близько не проживало.

І Корній не розуміє, що ж з ним відбувається,  невже він зїхав з глузду. З ким же він тоді спілкувався???

🗯 Книга досить цікава. Але вона мене трохи баламутила.
Бо про ті роки які йдеться мова в книзі, я по факту не дуже знаюся. Тим більше в Києві.  Я як щось і знала, то якось узагальнено.
Тому суджу по собі.
Але якщо чесно, книга для мене була якась депресивна.
Оті всі звірства, що витворяла більшовицька влада. Наганяла якийсь смуток і апатію.

А ще мене здивували в книзі Сирени. Про які я навіть і не знала 🙈 Хоча можливо і чула щось віддалене про них.
Але за допомогою книги я дізналася вже більше.

Бо я чомусь не була готова до потойбічних сутностей. Хоча в анотації і вказано за містику.
Книга читається швидко.
Співчуваєш головним героям.
Тож в цілому мені книга сподобалася.

«Тінь за тобою» – це захопливий трилер, який тримає в напрузі до останньої сторінки. Атмосфера книги сповнена таємничості, а сюжет майстерно балансує між психологічною напругою та несподіваними поворотами. Автору вдалося створити персонажів, які викликають співпереживання, і водночас змусити читача сумніватися в кожній деталі. Рекомендую всім шанувальникам гостросюжетної та емоційної літератури.