Лі Йондо

Нові відгуки

Той птах, що п’є сльози. Серця наґів. Книга 1
Спочатку дуже захопило. Побудований світ був цікавим і оригінальним. Але чим далі йшов сюжет, тим все більше і більше розчаровувала. Персонажі, опис яких був спочатку дуже цікавим, фактично зупинились у своєму розвитку. Згодом їх дії, логіка мислення, розмови тощо абсолютно не відповідали їхньому першопочатковому опису, мало того постійно суперечили один одному. Сам світ ставав активно біднішим і нуднішим, а найголовніше нелогічним. Було чітке враження що дивишся третьосортний китайський (розумію що автор не з Китаю), саме так - китайський фільм. Нуль логіки і акторської гри. Але добило цю книгу для мене це початок "східної філософії". Вплив її на сюжет все збільшувався, а її рівень і глибина все зменшувалась. Можливо в наступних книгах серії тема буде якось розкрита, але вже не для мене. Єдиним плюсом книги таки можна відзначити шикарний початок і створена загальна канва ідеї самого світу, який потім був спаскуджений, але початкова ідея супер.
Вже третя частина, і автор продовжує тримати планку, закручуючи сюжет все цікавіше. Попри на таймскіп та більш глобальні події (набагато більше персонажів в цій частині), сюжет захоплює так само, як і дві попередні частини. З нетерпінням чекаю фіналу, серія дуже швидко стала однією з найулюбленіших

Той птах, що п’є сльози. Серця наґів. Книга 1
Одне з найкращих епічних фентезі, які я коли-небудь читала

Той птах, що п’є сльози. Серця наґів. Книга 1
Ця книжка дуже приємно мене здивувала. Взагалі нічого від неї не очікувала, купила, бо зацікавила анотація. І це було правильне рішення. Додатково в цьому переконалась, бо негативних відгуків на неї ще не бачила. Тут ми маємо світ, де проживають чотири раси: люди, наги, лекони і доккебі. Тоді, як з поняттям наги я була знайома, бо ця раса напівлюдей – напівзмій зустрічається доволі часто, то останні дві були цілком новими для мене. Леконами виявились персонажі, що нагадують півнів, але заввишки десь 3-4 метра, дуже войовничі та запальні. А доккебі – це людиноподібні істоти, які здатні викликати чарівний вогонь. Люди, доккебі та лекони живуть доволі мирно, але всі вони ворогують з нагами. Наги – майже безсмертні істоти, які досягають цього завдяки ритуалу вийманню серця. Колись вони захопили пів світу і наступне їхнє просування зупинив лише холод, якого наги дуже бояться. Та от одного разу, настоятель людського храму просить знайти по одному представнику кожної із трьох союзних рас. Вони повинні виконати пророцтво: «Троє мусять зустріти з одним», тобто пройти пустелю та джунглі, зустріти нага та привести його до монастиря. І при цьому жоден з них не знає, навіщо це потрібно. От про їхню мандрівку ми і дізнаємося протягом історії. Сам сюжет дуже динамічний, цікавий і трохи незвичний. Думаю, це тому, що він переплітається з корейською міфологією, яка не дуже мені знайома. Сам світ детально прописаний, герої живі і всі цікаві по-своєму. Ми не можемо назвати їх позитивними, але й негативними вони не виступають. В кожного з них є свої плюси і мінуси, таємниці, які потрібно приховувати. Зрозуміла, що точно буду читати продовження. Сподіваюсь, що автор не підведе і наступні частини будуть такими ж захоплюючими.

Той птах, що п’є сльози. Серця наґів. Книга 1
Все, що можна хотіти від фентезі. Гулянка скінчилася і нам усім вже пора додому.

Той птах, що п’є сльози. Мрії леконів. Книга 2
Повертаюсь у світ створений Лі Йондо. Привіт, корейська міфологія; привіт, наґи і лекони. Водоспад з мертвечини, дорогенький! Я сумувала! І я дійсно сумувала за цим шаленим світом. Перша книга завершилася на дуже цікавому моменті: збулося пророцтво і троє зустрілися з одним та рушили в дорогу. Але це ж була тільки перша частина і на здійсненні пророцтві нічого не завершується😏. В другій частині наші герої приходять до Храму щоб здійснити те, що було заплановано і от саме тут історія починає набирати обертів. Не знаю чого я очікувала від цієї історії🤔. Напевне того, що шлях продовжуватиметься і для мене було неочікувано, те що події всіє книги розгортаються лише на декількох локаціях. Замість розкриття географії ми отримали розкриття персонажів та нові таємниці. Ми більше дізналися про минуле, зустріли нових героїв і отримали нові проблеми. Загалом мені дуже сподобалася динаміка цієї частини: були неочікувані повороти, смішні та емоційні моменти, відчувалося зростання персонажів і розкриття світоустрою. Я не можу сказати що історія читається прямо на одному подиху, але в перервах я поверталася думками до героїв і зараз у мене в голові сидить одне питання: Що чекає на них далі? Дуже чекаю продовження і дуже сильно раджу шанувальникам фентезі✨.
Топ. Ця книга витягнула мене з двомісячного «нечитуна». Десь на 150 сторінці я сказала собі «мені терміново треба замовити продовження» і побігла робити онлайн замовлення. Сюжет простий, але гіршим від цього не стає: давнє пророцтво каже, що мають зустрітись троє, щоб провести четвертого у храм. Тому формується невелика ватага з колоритних та самобутніх персонажів, кожного з яких ви обовʼязково запамʼятаєте. Їх чекає нелегка подорож. Світобудова немаленька, інформацію про яку автор дуже обережно подає, не вивалюючи купу інформації, яка навантажить читача. Усе, що потрібно для розуміння, розкривається поступово, в більшості через діалоги та вчинки, іноді через місцеві казки та легенди. Події динамічні, захоплюють з головою, нудно не було. Класичне пригодницьке фентезі з бійками, сварками та дружбою

Той птах, що п’є сльози. Мрії леконів. Книга 2
Друга частина сподобалась навіть більше за першу. Автор все глибше занурює у світобудову свого фентезійного світу, більше знайомить нас з персонажами та місцевими расами, все більше закручується сюжет. Дуже чекаю на продовження. 10\10
Видавництва
Рік видання
Мова
Залишайтеся з Readeat
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях
