Збірка поезій, дуже гарна

Гарно, це дуже гарно! 57 віршів про кохання від сучасних українських поетів і класиків.

?Поезія для мене = чуттєвість. Кохання їй личить найбільше. Бо така ж ритмічна як воно, моментами асинхронна, зі зав'яззю білого цвіту й біліших від серпанку туману віршів. Збірка "книга Love", мов шкатулка зі сандалового дерева? ✒️Розкриваєш її, а там всього досхочу! Пурпурові пелюстки ірисів, сатинові тюльпани з лимонними серцевинками, вощені яблука сорту "Білий налив" на квітчастій скатертині. Призахідне сонце, проміння якого витанцьовує на осонні під джаз, вінілові платівки, відсвіти на пероні. Тут звучання вільшанок із вохристими жабо, розсипи зірок у високому лютневому небі, переливи церковних дзвонів. Врешті-решт, на сторінках повно світанків: кави, в яку він сипле одну ложку цукру й чаю без цукру, бо так тобі смачніше. Трохи клітчастих фланелевих сорочок, трохи крафтового пива, трохи арабіки й ще чогось ледь вловимого, мов порухи метелика на хітинових ніжках? ?Упорядниця Катерина Бабкіна об'єднала концепцією закоханості безмір українських поетів. Бо ж кожному суголосне своє. Хтось хоче зізнаватися у почуттях по-жаданівськи, бо ж любов варта всього...Хтось бажає як заповіла Ліна Костенко берегти свою любов, ту що буває раз в ніколи. А ще хтось як Мирослав Лаюк лагідно нагадує: "У мене було зайве ребро – я віддав тобі його...". ?Моє ж серце вкрилося словами Олени Теліги, її поезією "Літо". Бо коли кохаєш, то літо в душі настає незалежно від циклічності пір року. Літо сипле грушами об оброшену землю, переливається спілими вишнями: ?Топчуть ноги радісно і струнко Сонні трави на вузькій межі. В день такий – віддатись поцілункам! В день такий цілим надхненням жить! П'яним сонцем тіло налилося, Тане й гнеться в ньому, мов свіча, – І тремтить схвильоване колосся, Прихилившись до мого плеча. В сотах мозку золотом прозорим Мед думок розтоплених лежить. А душа вклоняється просторам І землі за світлу радість – жить! І за те, що стільки уст палило І тягло мене вогнем спокус, І за те, що замінить несила – Ні на що – твоїх єдиних уст! ?Окремої уваги заслуговують ілюстрації в книзі, створені чарівною Христиною Лукащук. Пастельна палітра, невагомі обійми, скуйовджене вітром волосся?

Вкотре переконалась, що Катерина Бабкіна абсолютно не моя авторка. Не розумію, що саме люди знаходять у цих оповіданнях, адже вони мають так багато схвальних відгуків. На мій смак, тексти написані надто уривчасто й поверхнево. Через невеликий обсяг я взагалі не встигла пройнятись співчуттям до персонажів. Майже після кожного оповідання в мене залишалося два питання: Що це було? і Навіщо я це читала?

Ця книга – не просто історія, а ціле переживання. Вона обволікає вас атмосферою тихого святкування, де кожна сторінка наповнена ніжністю, радістю та чарівністю різдвяних традицій. Автору вдалося створити дуже атмосферний твір, який дозволяє відчути запах ялинки, смак імбирного печива і тепло родинного кола.

Загалом цю збірку я не зрозуміла. Це не різдвяна збірка, а якась безпросвітна темрява. Деякі оповідання, звісно, були хороші! Від оповідань «Чорний Піт» і «У Поконо» було дуже боляче, від багатьох було сумно, більше половини збірки були просто ніякі (навіть у деяких факт Різдва був наче й трохи зайвим). Не шкодую, що прочитала, оскільки тут є чудові українські автори. Але якщо хочете почитати щось перед Різдвом – не раджу. Хоча, як каже моя люба подруга, «які часи – таке й Різдво» ?

Шикарна збірка оповідань, от просто взяти й читати (не тільки на Різдво, але передусім). Оповідання справді глибокі, чудово написані, не поробки з шишок і палиць. Саме завдяки цій книзі я відкрила для себе Михеда та Кузнєцову - і мала неймовірний рік із іншими їхніми творами. Смакувати можна потрошку, по шматочку, або влаштувати собі довгу прекрасну ніч. Однозначна рекомендація.

Я полюбляю читати гарні збірки і коли побачила цю, то дуже захотіла її купити і читати саме у передноворічну пору. Шкода, але після прочитання навіть не можу виділити яка сподобалась найбільше. Хотілось читати і відчувати новорічне диво, а був тільки сум і сумні історії. Тут було і про Новий рік, і про Різдво, і про традиції, і про вертеп, про кохання і родинні відносини, але для мене було прісно. Загалом вийшло непогано, хоча добре, що сторінок мало. Це мабуть дійсно той випадок коли мені не вистачало гарної історії за таку маленьку кількість сторінок. Інколи читаєш і за 5 сторінок така історія, що потім або зі сльозами або з відкритим ротом сидиш, а тут було: дочитала, ок, наступна. Я такого не люблю. Моя душа ці історії не відчула, хоча я сподівалась на протилежне.