- Ми трималися за руки й домовилися нічого не робити до кінця свят.
- Десь у ноосфері вас схвалює Джейн Остін.
Як я люблю книги про дорослих людей 😁 Про молодь - це, зазвичай, шаленство, нерозсудливість, пристрасть, ідеальні обличчя і тіла 😍 - водоспад емоцій. Щось таке, про що згадую з поблажливою усмішкою (люди добрі, мені наче не 36, а 76 стукнуло!). Тоді як історії про людей з певним досвідом, зі шрамами і недоліками, що їх вони помічають і приймають - це як широка ріка, що спокійно і впевнено тече вперед, кидаючи пінні шапки з хвиль на поодинокі кам'яні брили між зазвичай тихих вод.
Книги, коли просто триматися за руки і є проявом найглибших почуттів.
Кріс розлучається із Саймоном. Але це не лише крах подружнього життя, здається, це крах всього. Чоловік залишив її без улюбленої справи, привласнивши не лише бізнес, але і репутацію. Протягом всієї історії жінка немов знімає шматочки засохлої кірки з рани - згадуючи і усвідомлюючи, що він так і не любив її, лише використовував. Знецінюючи її досягнення, покупки, слова, зовнішній вигляд, та все - аби вона почувалася немічною, непотрібною і вдячною йому за "любов і терпіння".
У пошуках роботи жінка наймається на свята до самотнього мільярдера в розкішний особняк (от казки я все-ще люблю і все-ще в них вірю). Дивним чином, вона знаходить спільну мову з його синами-близнюками та іншими нечисленними мешканцями будинку.
Любов зцілює. Але чи можна полюбити себе, коли багато років у тобі підтримували віру, що ти не варта любові? І якщо навіть вдасться повернути цю віру, чи не розсиплеться вона на дрібні шматочки від випадкової зустрічі з колишнім?
Тепла і затишна історія для тих, хто вірить у казки з підозріло реалістичними моментами. Чи може то реальність з бульбашками казкової магії? Спробуйте самі 😉