Хочу відзначити, що сама книга гарна, з матовою обкладинкою, притягує вона читача, ніби магнітом!

Звісно, що відгук на трилер написати значно важче, ніж на іншого жанру книги, адже не хочеться спойлерити, бо відгук дуже ймовірно читатимуть ті, хто планує прочитати книгу.

Жителі тихого містечка Голловз-Едж, яке розташоване біля озера, завжди жили дружелюбно, заходили в гості одне до одного, проводили разом багато часу і спілкувалися в закритому чаті. Але спокійне життя жителів одного дня перервала трагедія: Фіону та Брендона Труеттів, які були поважними членами цієї громади, знайшли мертвими. У вбивстві звинуватили сусідку, одну з мешканок містечка, молоду вчительку місцевої школи Рубі Флетчер.

Але після 14 місяців перебування під вартою вона повертається додому, бо її виправдали, до своєї найближчої подруги Гарпер, від імені якої ведеться розповідь.
Всі сусіди шоковані і зовсім не раді її поверненню. Стає зрозуміло, що не всі надали правдиві свідчення про події тієї ночі...
Тож підозри тепер можуть падати на кожного з них. Градус напруги зростає з кожним днем перебування Рубі на волі...

Чим все закінчиться і чи справді Рубі була невинною - читайте і дізнаєтеся!
Напругу автор вдало тримає до останніх сторінок)

Готуйтеся до літнього вайбу, нічних блукань біля озера з кваканням жаб, цвірчанням коників, коли аж холодок пробігає по спині 😁

🔎А ще для мене ця книга - про силу колективу, який за мовчазною згодою може як засудити невинного так і виправдати злочинця 🔎

🫣 Не було часу записувати цитати, тільки ось такі помітила:

✏️"Система не була бездоганною. Вона складалася з людей і правил, які ми встановили рішеннями, що видавалися нам справедливими або ні.
Щойно система поверталася проти тебе, вибратися з неї було дуже складно. Вона переслідувала тебе, ставала частиною тебе, а ти ставав частиною системи."

✏️"Ми були хорошими людьми з поганими намірами. Або поганими людьми з хорошими намірами."

«Різдвяний пудинг з побажаннями» Кейт Форстер – це саме та ідеальна святкова книга, з якою можна відпочити та сповна насолодитися під час затишних вихідних вдома✨

Авторці вдалося підібрати приємних персонажів, написати цікаву історію, поєднати це все разом із класними рецептами страв та навіть підняти питання волонтерства й допомоги тим, хто цього потребує.

Книга розповідає про молоду шеф-кухарку – Крісту Грайстоп, яка змушена розпочати життя спочатку. Напередодні Різдва їй випадає чудова можливість попрацювати кухаркою за містом в однієї багатої родини, тому вона вирішує скористатися цим шансом. Разом із новими викликами на роботі, їй доведеться зіткнутися й перемогти також певні труднощі минулого.

Хочу висловити ще окрему вдячність за згадку мого улюбленого "Сяйва" та близьнюків звідти. Люблю помічати такі деталі в інших книгах!

• Кріста дивилася, як безпритульна закладає їжу собі до рота, і питала себе, чи ми коли-небудь припиняємо думати про страждання свого дитинства. Про те, як вони вплинули на перебіг нашого життя. Адже можна уникати цих спогадів, але якесь нагадування повсякчас наздожене – у формі простої знайомої страви, чи запаху, що лине від плити, чи пісні, чи якоїсь фрази з вуст незнайомця.

• Дивно, як святковий день для однієї людини може бути для іншої жалобним.

• Ніхто не хоче зруйнувати своє життя навмисне, та якщо ти не даєш ради зі своїм болем – ти перекладаєш його на інших

КНИГА СУПЕР

Я бачу, пітьма цікавить силу-силенну людей, бо відгуків на книгу написано безліч, усі й не перечитаєш. Що ж, я теж зацікавилась пітьмою. Чому ця книжка аж така популярна, чому відгуки на неї аж так різняться від захоплення до тотального несприйняття?

Прочитала і зрозуміла, що книга виправдовує ажіотаж навколо неї. І, як це не дивно, я погоджуюсь і зі схвальними відгуками, і з критичними теж.

Попри те, що автор у свій роман заклав вічну ідею боротьби добра зі злом всередині людини, а це спонукає до моралізаторства і повчань, чого читач не полюбляє; попри велику кількість неприкритих алюзій, від манери подачі яких виникає обурення: ти аж такої низької думки про свого читача, авторе?, роман мені сподобався. А для кого ці алюзії? - запитую я, - для читача чи для Андрія, головного героя, який не так багато й прочитав за своє життя. А мистецтвом треба цікавитись, тоді й вчасно збагнеш, куди потрапив.

А потрапляє наш герой в Буськів сАд, забуте Богом селище (око буська, до речі, зображене на палітурці книжки). Усі, хто цікавиться мистецтвом, одразу розуміють, що це пекло, до того ж Дантівське. Прізвище героя Гайстер теж не випадкове, це одна з назв лелеки. Птахи тут уособлюють сутність людини, її душу, тому поцікавтесь особливостями поведінки птахів, які згадуватимуться на сторінках роману. І якщо ви думаєте, що лелеки - це про міцні родинні зв'язки, про щасливе батьківство, то розчарую вас: в оповіданні
П. Бондарчука "Прости мені, лелеко" розповідається, як діти вирішили перевірити, чи вилупиться лелеченя з гусячого яйця, натомість побачили, як лелека на смерть забив свою лелечиху за чуже пташеня.

За тональністю оповідь нагадує гнітючий скандинавський трилер, але пересипана суржиком мова героїв повертає в українську дійсність 90-х (за відчуттями) років. Тут панують забуття і байдужість, вічні сутінки, холод, сніг. Серійний маніяк вбиває жінок, але ніхто не хоче розслідувати їх зникнення, бо мерці за деякий час повертаються, і всі все забувають. Герої по колу нескінченно переживають найважчі свої гріхи, а хіба може бути гірше покарання? Кожного переслідує тека зі світлинами злочинів, позбавляючи спокою. Мимоволі думаєш, а які б світлини були у твоїй теці? Чи зізнаєшся сам собі в наявності цих світлин? Чи ти вже відкупився від них, уклавши угоду з Харитоном?

Мене до сліз зворушив той момент у книзі, де Андрій із врятованою Надійною вже виходять по мосту з Бузкового саду, але ж я знаю, що в нього лише одна монета. І от я відчуваю, як по щоках течуть сльози, бо думаю, що він віддасть її Надійні, а сам не врятується, і погоджуюсь з таким рішенням. Та автор вирішив подарувати нам хеппі енд, всупереч логіці подібних сюжетів.

Книга справила на мене терапевтичний ефект, як і повинна працювати притча.

Ох і надихнула мене ця історія 🥰
Ця книга — справжній ковток свіжого повітря серед важких буднів. Вона нагадує нам, що цінність життя не вимірюється кількістю років, а тим, як ми їх проживаємо.

Дивовижна пара — дев’ятирічна Дейзі, яка бореться зі страшною хворобою, та майже 90-річна Вероніка, яка звикла до самотності й рутини, — змушує замислитися про справжню дружбу, силу людського духу та нескінченні можливості для змін. Їхня подорож до пінгвінів стає не просто пригодою, а метафорою про те, як важливо залишатися відкритим до світу, навіть коли здається, що все вже позаду.

Вероніка, здавалося б, закрила двері до нових стосунків, але завдяки маленькій Дейзі знову відкриває серце для радості, співчуття й навіть надії. Ця історія не тільки про виживання чи боротьбу зі смертю, а й про любов до природи, про необхідність цінувати навколишній світ і берегти його. Пінгвіни, що стали улюбленими героями обох подруг, неначе нагадують про крихкість нашої планети та про те, як важливо не забувати про екологічні проблеми навіть у найскладніші часи.

І головне — ця книга вчить нас, що ніколи не пізно жити на повну. І навіть якщо ви почуваєтеся, як Вероніка, яка думала, що нові пригоди вже не для неї, або як Дейзі, якій здається, що час обмежений, — світ усе одно сповнений можливостей. Варто лише зважитися зробити крок назустріч життю.

Це історія про сміливість, дружбу, любов і силу духу, яка надихає й дарує тепло навіть у найхолодніші дні.

Після прочитання книги емоції просто зашкалюють. Прочитала за 3 дні, неможливо було відірватись. Безаперечно можу сказати, що нічого схожого я ще точно не читала. Для мене це друга книга Коллін Гувер, перша була "9 Листопада" (до речі, теж мені прям дуже сподобалась), то "Веріті" кардинально від неї відрізняється. Люблю я книги з нетиповим сюжетом, які легко читаються, ніби ти дивишся цікавий фільм.🎥 Ще окремо хочу відмітити неймовірно гарне видання цієї книги, це окрема естетична насолода тримати в руках та читати таку гарну книгу😍.

Це психологічний трилер, який стане знахідкою для поціновувачів історій з непередбачуваними сюжетними поворотами й соціальними проблемами, що їх висвітлює авторка.
Сюжет книги нетиповий, закручений, неочікуваний. З кожною сторінкою затягує і стає ще заплутанішим. Коли вже наче всі пазли склались, відкривається несподівана сюжетна лінія. Це драматична, місцями жорстока історія, в якій також досить багато сцен 18+.

Коротко про сюжет:
Веріті — авторка серії романів-бестселерів. Жінка не може продовжувати писати, адже паралізована після автокатастрофи.
Її чоловік Джеремі турбується про прихильників книжок коханої, тому наймає Лоувен, молоду письменницю, щоб вона завершила серію, написавши три книжки. Переглядаючи записи авторки, Лоувен знаходить незавершену автобіографію Веріті, в якій міститься багато жахливих таємниць. Тим часом дівчина закохується в Джеремі й мусить вирішити та зробити вибір: чи повинен він дізнатися правду про свою дружину?

Спочатку здається, що це якась божевільна історія з моторошними та жахливими сценами, тому ловиш себе на думці, як взагалі таке може відбуватись? До речі, серед головних героїв нікого позитивного ви не знайдете. Часом відчуваєш огиду до головної героїні та потім виявляється що є інша версія подій, зовсім протилежна, і вибір залишається за читачем якій же версії вірити та де дійсно правда, а де брехня?

На мою думку, це історія про правду і брехню та тонку межу між ними, про непорозуміння та про те, що не завжди треба вірити прочитаному/сказаному третіми особами та робити поспішні висновки, бо наслідки можуть бути жахливими. Слід завжди дати шанс людині особисто пояснити ті чи інші її вчинки. Також це історія про безмежну батьківську любов, сімейні трагедії та невимовний біль втрати.

Моя оцінка 10/10⭐.
Однозначно рекомендую для любителів психологічних трилерів та непростих сюжетних ліній. Однак не рекомендувала б дітям до 18-ти.❌
Я б навіть сказала це готовий сценарій для класного фільму якогось не менш крутого режисера!


📌"Ще в дитинстві я зрозуміла, що людина не може складатися з чогось одного. Кожен з нас - сукупність різних факторів, які працюють тільки разом."

📌"Похмурі фантазії, які народжуються в нашій свідомості, можуть бути не менш небезпечними, ніж реальні загрози."

📌"Батьківство досить сильно впливає на людину. Воно змінює тебе докорінно, перевертаючи в тобі все догори дригом. Ти перестаєш бути головним героєм у своєму житті, натомість переходиш в актори другого плану, перетворюєшся на витратний матеріал. Ти стаєш людиною, яка ловить своїм тілом кулі, стрибає під потяг або ж тоне, рятуючи головного героя."