Іван Нечуй-Левицький

Ця книга стала для мене справжнім відкриттям! Читати про Кайдашів було і смішно, і сумно одночасно. Автор дуже правдиво показав, як сварки через дрібниці можуть зруйнувати відносини в сім’ї.

Герої настільки реальні, що здається, ніби вони живуть десь поруч. Постійні суперечки, образи, але водночас усе це настільки близьке і зрозуміле кожному. Читаючи, то сміялася з їхніх пригод, то задумувалася: а ми хіба не такі?

Це не просто історія однієї сім’ї, а відображення нашого менталітету, де гордість і впертість часто перемагають здоровий глузд. Але саме це і робить книгу настільки цікавою. Вона не лише розважає, а й змушує замислитися над тим, як ми будуємо свої стосунки з рідними.

Рекомендую тим, хто хоче провести час із користю і, можливо, побачити себе в цій історії. А ви читали? Що думаєте? 💭

#км_бінго_марафон_2025 (Українська класика)
#марафонкнигомам

"Кайдашева сім'я" - це класика, яка ніколи не перестане бути актуальною. Вперше читала у школі, потім перечитувала в інституті, а зараз, у 40 років, перечитала втретє, і щоразу бачу події та героїв по новому. В дитинстві і юності книга викликала щирий сміх, а зараз у мене виникає асоціація з рядками Лесі Українки : "Щоб не плакати, я сміялась". Життя селян у 19 столітті дуже нелегке, і більшість класичних творів того часу драматичні. А Нечуй-Левицький має великий талант - показати драматичність життєвих ситуацій через призму гумору. Герої настільки яскраві, багатогранні, мова така красива, жива... Однозначно раджу всім, хто читав "Кайдашева сім'ю" в дитинстві, повернутися до неї в дорослому віці. Ви не пошкодуєте!

Нещодавно я прочитав "Хмари", і цей роман справді справив на мене враження. Книга чудово передає складність людських відносин та соціальні реалії життя українського села в 19 столітті.

Персонажі так яскраво змальовані; кожен з них представляє різні життєві шляхи та моральні вибори, які все ще звучать актуально сьогодні. Можна відчути їхні сподівання, мрії та розчарування, що робить їх дуже близькими та зрозумілими.

Нечуй-Левицький має чудовий стиль письма. Його описи природи та сільського середовища не лише малюють картину в уяві, а й занурюють у атмосферу тієї епохи.

Особливо мене вразила тема пошуків щастя та гармонії. Через труднощі та випробування персонажів автор спонукає нас замислитися над власним життям — про ідеї добра і зла, мрії та реальність.

Загалом, "Хмари" — це не просто історія; це подорож, яка залишає глибокий слід у вашому серці, довго після того, як ви закриєте книгу. Я дуже рекомендую її всім, хто цікавиться українською літературою або просто любить глибокі розповіді.

Більшість знає Івана Нечуй-Левицького як автора твору "Кайдашева сім'я". Тут і вивчення в школі, і сучасна екранізація посприяли. Але звісно це не єдина написана книга автора. Нещодавно перевидана повість "Хмари" тому приклад.
Початок твору динамічний та веселий. З усіх усюд до Києва приїжджають студенти на навчання. Так в одному гуртожитку знайомляться українець Василь Дашкович та росіянин Степан Воздвиженський. Автор дуже яскраво змальовує національні характери персонажів. Настільки відверто, неначе книга нещодавно написана!
Головні герої згодом закінчують навчання, одружуються на сестрах Марті та Степаниді Сухобрус, ділять отриманий спадок та сперечаються. На цьому автор міг би закінчити. Але автор мчить далі)
Ось вже доньки Ольга Дашкович та Катерина Воздвиженська підросли та отримують освіту в інституті благородних дівиць. Опис того інституту це найкумедніший епізод в усій книзі! А далі дівчата закохуються у одного і того ж красеня Павла Радюка. Саме з історії Павла починається найцікавіше. Головний конфлікт в творі це Павло Радюк, його молоді друзі та суспільство. Саме вони піднімають національне питання, ходять в українському одязі і їздять в села, мріючи дати всім українцям гарну освіту.
Вкінці Павло Радюк знаходить своє щастя з Галею Масюківною, чесною та працьовитою з його рідного села, і не відмовляється від власних мрій. А що ж Дашкович та його сім'я? Єдине, що йому залишається це жаль та смуток через невиконані обіцянки перед собою, сім'єю та рідною країною.

Івана Нечуя-Левицького часто асоціюють із його знаменитим твором "Кайдашева сім'я", який став класикою української літератури і вивчається в школі. Проте його роман "Хмари" заслуговує не меншої уваги, адже цей твір суттєво відрізняється за тематикою та глибиною.

"Хмари" – це не лише роман про окремих людей, а й про соціальні й культурні процеси, що відбувалися в Україні у другій половині 19 століття. Це твір, що розкриває складність людської душі, національної самосвідомості та соціальних змін, які є актуальними і сьогодні. Іван Нечуй-Левицький майстерно зображує ці явища через призму повсякденного життя своїх персонажів, демонструючи, як великі історичні процеси впливають на долі окремих людей.

Нечуй-Левицький змальовує чіткі межі між українцями та росіянами, що виразно проявляється у протиставленні головних героїв – Василя Дашковича і Степана Воздвиженського, «туляка-подляка».

Дашкович, український інтелігент, представляє собою образ патріота, який прагне зберегти національну ідентичність та культурну спадщину свого народу. Він змагається з внутрішніми конфліктами, намагаючись знайти баланс між особистими амбіціями та прагненням служити своєму народові. Проте він стикається з байдужістю і навіть ворожістю.
Воздвиженський є людиною, яка зосереджується лише на власному успіху та збагаченні. Цей персонаж символізує російське ставлення до української культури – зверхнє і байдужне, що ще більше підкреслює протистояння між двома світами: українським і російським.
Образ Ольги, дочки Дашковича, демонструє вплив соціального середовища на світогляд людини. Вихована в "інституті благородних дівиць", Ольга не цікавиться наукою чи літературою, а захоплюється легковажними мріями про танці та прихильників. Її світ обмежується французькими романами, які підживлюють ілюзії про світське життя. Вона живе у світі ілюзій і не усвідомлює глибоких проблем, з якими стикається її батько та її народ. Ольга є яскравим прикладом того, як вплив виховання може призвести до зневаги національних цінностей та відриву від реальності.
Павло Радюк, наймолодший з героїв, є втіленням ідеалізму та віри у просвітництво. Проте його романтичні погляди на світ також зустрічають опір реальності. Павло мріє про те, щоб освіта стала ключем до пробудження національної свідомості українського народу, але поступово усвідомлює, що цей шлях набагато складніший, ніж він собі уявляв. Радюк змушений шукати себе у світі, де його ідеали постійно стикаються з перешкодами.

На фоні особистих історій героїв у романі розгортаються більш масштабні процеси, що стосуються формування народницького руху та боротьби з русифікацією.

"Як оці тіні закутали мою нову прибрану світлицю, так закутали ніби важкі чорні хмари Україну. Зібрались ті сумні хмари з усіх усюдів і давно вже заступили нам ясне прозоре небо, кинули тінь та мряку на рідний край. І хто розжене ті сумні хмари? І звідкіль поллється світ на наш край? Народні маси, тільки що визволені од панщини, темні і непросвітні. Просвічені верстви байдужні до долі рідного краю, позбивані з пантелику, а часом виявляють себе й шкідливими. Історія заплутала ще гірше ту плутанину. Сусідні народи нашкодили нам своїм безглуздим вмішуванням в наші справи та ще гірше поплутали їх…"


Видавництво "Ще одну сторінку" робить важливу справу, видаючи твори класиків і заново актуалізуючи проблеми, які вже століттями не вирішуються. Популяризації української класики сприяє також вишуканий і оригінальний дизайн виданих книг, який робить їх не тільки змістовними, але й візуально привабливими для читачів.

Ця книга зацікавила мене назвою.
Хма-а-а-ри...
Скільки сенсів можна вкласти в це слово. Хмари ходять в думках героїв, хмари збираються над українським народом.
Історія починається з семинаристів які йдуть навчатися до Києва. Вже з перших сторінок ми бачимо як багато в ті часи було російського і на контрасті ми бачимо зародження в людях українськості. Герої відкривають в собі любов до української мови та пісні, вони носять національний одяг і турбуються про українців, але все це має гіркий присмак, бо в ті часи українське дорівнювало селянському. Як довести що ти інтелігентна, освічена людина коли твоя мова асоціюється з робітничим людом з села і нічого ти з тим не зробиш(
Знаєте, зі школи Іван Нечуй-Левицький асоціюється у мене з Кайдашеврю сім'єю, сварками, бійками та нерозділеною грушею, але ця книга набагато глибша та емоційніша і я не дарма так хотіла її прочитати, вона точно варта того щоб її читали та обговорювали. Дуже наполегливо рекомендую ✅.

9/10✨
В цій книзі гарно описується побут наших предків, їхні традиції, звичаї та моральні цінності.
Основною темою твору є сімейні конфлікти, які виникають через різні погляди на життя, традиції та матеріальні цінності. Автор вміло передає атмосферу села, показуючи характерні риси героїв, їхні переживання та конфлікти.

Особливо вражає динаміка стосунків між персонажами — від любові до ненависті, від підтримки до зради. Кожен з героїв має свої слабкості та прагнення, що робить їх реалістичними і близькими читачеві. Деякі персонажі імпонують, а деякі викликають негативні емоції.

Стиль написання Нечуя-Левицького насичений народними виразами та фольклорними елементами, що додає колориту і глибини твору. Книга ідеально підійде для тих, хто хоче збагатити свій словниковий запас народними виразами, приказками, цікавими словами.

В цілому, «Кайдашева сім’я» — це не лише соціальна сатира, а й глибоке дослідження людської природи та сімейних цінностей. Книга залишає по собі багато запитань про сучасність і вічні проблеми, з якими стикаються сім’ї і суспільство загалом. Це твір, який варто прочитати кожному, хто цікавиться українською літературою та культурою.

Трішки фантастична, є про що подумати, цікава.

Автор розповідає про життя сім'ї Кайдашів. Старий син Карпо одружився з темпераментною дівчиною Мотрею. Маруся дружина Омелька і мати синів, передає невістці роботу по дому, але Мотря з характером і вони з свекрухою сваряться.Лаврін також одружується на Мелашці. І сварок у їхній родині все більшає.
Книга мені сподобалося, є веселі і смішні моменти, заглиблюєшся і відчуваєш українську культуру.

Уявіть собі, що ви потрапили в часи, коли Facebook і Instagram ще не існували, але драми, скандали та інтриги залишались на вищому рівні. Знайомтесь із "Кайдашева сім'я" - весела та водночас серйозна історія про те, як одна сімʼя може перетворити побутові дрібнички в епічну сагу. Тут є все - суперечки, сімейні інтриги, і навіть великий урок про те, як триматися разом попри всі негаразди. Спочатку може здатися що це комедія, але ні, тут піднімаються важливі теми, які змусять вас задуматися про багато речей.

Дякую РМ, що перевипускаєте українську класику, бо це важливо🫶🏻

Що ж, мені сподобалося. Це чисто база. Якщо не читали у школі, то прочитайте просто так. Хоч раз у житті. Така собі сімейна сага української сімʼї з перепалками, але вони мають пояснення, оскільки така поведінка була наслідком покріпачення, на мою думку)

Історія легко читається, хоча зайшла мені далеко не одразу. Рада, що наважилася її дочитати) Хочу висловити окрему подяку, за комфортний формат і шрифт видавництву РМ

Частенько мене підбішували ці сімейні сварки, багато дій персонажів я не зрозуміла і навіть засуджую, та все ж. Повість непогана, а кінцівка якась занадто щаслива, якщо чесно 😺

Я вже давно переконана, що сучасна українська література - це круто. А тепер я відкриваю красу класичної літератури. І "Хмари" Нечуй-Левицького - прекрасний приклад. Я читала "Кайдашеву сім'ю" і "Миколу Джерю", ще у школі. А "Хмари" - це щось нове і оригінальне.
⠀
Перш за все, це дуже сучасний роман. Тематика актуальна до неможливості, і сумно через це.
⠀
Починається роман проїздом студентів до Києва, до Могилянки. Прибувають вони з Росії, навчаються на священників, і отримують гарні робочі місця в Україні. Головні герої - два студенти, українець і росіянин. Розповідається про студентські будні, про шлюб і звичаї тих часів.
⠀
У продовженні роману новий головний герой - теж студент, нове покоління, Радюк. І нова проблематика - українізація. Українська мова вважається мовою темних, неосвічених селян. У селян свій одяг, мова, пісні. Міщани виглядають інакше і розмовляють російською. І лиш дехто намагається це змінити - принести освіту у село. Але зустрічає нерозуміння навіть з боку найближчих людей.

#цитата
- Ми вже зовсім стали європейцями, хоч і самі того не помічаємо. Тільки нам потрібен національний грунт, народ, наша мова, наша рідна поезія.
- Якої вам мови ще треба? Нащо вам інша мова? Це ж недурно, що ви встоюєте за якусь мужичу мову. Це вже сепаратизм!

У книзі гарно описані сімейні стосунки - від залицянь, заручин і шлюбу. У різних поколіннях. Як легко і добровільно люди втрачають своє щастя заради примарного бажання багатства і знатності.

Рекомендую вам цю книжку, якщо хочеться більше дізнатися про українську літературу і насолодитися стилем письма.