Іван Нечуй-Левицький

Ця соціально-побутова повість є справжньою перлиною класики української літератури. Такі твори читаєш і насолоджуєшся ними: і тим як вони написані, і про що, бо все чітко уявляється і сприймається як належне. Тут нема різних мовних викрутасів аби були, чи надуманих і припасованих одна до одної подій, чи штучних "картонних" героїв. Усе на своєму місці, усе по-справжньому, природно, емоційно й щиро. Тут багата барвиста мова, неймовірні описи природи, живі діалоги, життєві ситуації та неперевершений гумор, що підкреслює трагікомічність подій та конфліктів поміж персонажами. Та й самі герої настільки харизматичні і яскраві, такі різні й неповторні, настільки емоційні і справжні, немовби би списані з життя. Можливо, є тут трохи гіперболізації, але то зовсім не факт, адже таких колоритних персонажів в житті й справді зустрічається немало 😄.

Омелько Кайдаш - наче й непоганий чоловік і працьовитий, і богомільний, і на всі руки майстер, але дражливий, лайливий, слабохарактерний, ще й п'яниця.

Маруся Кайдашиха - чи не найяскравіший персонаж: хитра, сварлива, прошена й пихата, дуже чванлива і чепуриста. Хотіла покірну і слухняну невістку, щоб самій байдикувати і тільки керувати нею.

Обоє їхніх синів вродливі і сильні. Карпо з виду схожий на батька. Він прагматичний, тихий, непоступливий, гордий і впертий. А ще з готовністю захищатиме всіх і все, що йому дороге. Як, в принципі, і молодший син. Лаврін з виду більше схожий на маму, веселий і життєрадісний, але аж ніяк не менше впертий.

Мотря Довбишівна, дружина Карпа, - розумна, вродлива, працьовита дівчина з характером: гостра, палка, завзята, не дає собою потикати. "Вона догадалась, що її свекруха недобра і що під її солодкими словами ховається гіркий полин. Але Мотря була не з таківських, щоб комусь покорятись."

Мелашка Балашівна, дружина Лавріна, - "молода, незугарна до важкої роботи", невеличка на зріст, але проворна і жвава, "з поетичною душею, з ласкавим серцем".

Спостерігати за такими яскравими і самобутніми персонажами, особливо коли вони були під одним дахом, це і сміх, і гріх. Нареготалась донесхочу 😂. При чому й не знати за кого вболівати у всіх тих суперечках: з одного боку - того правда, а з іншого глянеш - другого. А ще ж не слід забувати про бабу Параску і бабу Палажку, про подорож до Лаври, про усіляку чортівню, що ввижалась старому, та про "обряди" для відлучення його від чарки, про усі культурні та соціально-побутові аспекти роману, що неодноразово змушували замислитись. Надзвичайний твір у всіх сенсах!

Кайдашева сім'я — трагікомедія яка захоплює з перших сторінок. Книга чудова, гарна якість, пам'ятаю твір ще зі школи і шкодую що в мене не було цієї книги

Хоча повість написана ще в XIX столітті, сцени сварок між свекрухою і невістками, розподілу майна чи сусідських чвар змушують сміятися навіть зараз. Тут і важка праця, і давні традиції, і людські слабкості – усе передано дуже реалістично. Хоча дія відбувається в XIX столітті, питання сімейних конфліктів, поділу майна та боротьби за владу в родині залишаються такими ж гострими і сьогодні. «Кайдашева сім’я» – це класика, яку варто прочитати хоча б раз у житті. Якщо ви любите сатиру, життєві історії та хочете краще зрозуміти український менталітет, ця книга обов’язково вам сподобається.Ну і не забуваємо про поділ груші, заради якої уже вартує прочитати книгу.

Це класика української літератури, де гумор і драма переплітаються в історії звичайної сім’ї. 😂🔥 Кайдаші – це вічна боротьба між поколіннями, сварки, непорозуміння й характери, які досі можна зустріти в кожному селі.
Книга і смішна, і сумна водночас: в ній відображене життя українців із усіма його реаліями. Дуже життєва й актуальна навіть сьогодні!

Це українська класика!
Просто мастика до прочитання

Як можна коментувати шедевр української класики ?
Обожнюю цю історію !
Цікаво спостерігати за "відносинами" героїв, хоча і так зрозуміло, що добром діло не завершиться) .

Дякую РМ, що випускаєте українську класику в такому чудовому оформленні.

Улюблена сатирична проза про побут українців та їх проблеми.

Неймовірна сімейна драма про наших предків, про сімейні проблеми, які не втратили актуальності і в наші дні

"Кайдашева сім’я" — дуже життєва й місцями смішна книга. Сподобалося, як правдиво показані сімейні сварки та характери героїв. Читається легко, а історія здається знайомою навіть сьогодні.

Окрім того, що це українська класика, це ще й неймовірно гумористична книга. Інсайд в повсякдення і побут українського села, неперевершені діалоги, динаміка і драматичність подій. Все тут.

Повість, яку більшість читаємо ще в школі, але особливою любов'ю я до неї прив'язалась саме зараз. Настільки цікаво прописані побут, традиції українців XIX століття, що відірватись неможливо.

Особливої перчинки додають добре прописані головні персонажі – Омелько Кайдаш, його дружина Маруся, сини Карпо і Лаврін та їхні дружини – мають яскраво виражені характери. Кожен з них уособлює певні риси українського селянства.

Завдяки гумору, сатирі, приказкам, прислів'ям та цікавим діалогам читається легко, швидко та дуже захопливо!
Повість залишається і буде залишатись актуальною завжди. Вона корисна всім, хто цікавиться українською класикою, історією та народною культурою.

Кайдашева сім'я мені дуже сподобалося, читала в школі, сподобалося все від різних характерів героїв до самої задумки оповідання. Як характер та вчинки Кайдашихи вплинули на її невісток, як мінялося їх відношення до неї. Мені імпонують твори Нечуй-Левицького планую почитати щось ще