Нові відгуки

Домучила цей шедевр укрсучліту і вже відчуваю, як підкрадається нечитун. Напевно це планувалася феміністична історія, яка мала б показати, які різні українські жінки, але по факту вона сповнена стереотипами десь з 2010 (хоча події у 2016-17, тож хз). Ззаду на палітурці написано, що це "іронічна відповідь на "Секс і місто", але в Парижі, з українками та детективною лінією" (яку забули прописати), але якщо авторка і надихалась чимось подібним, то вийшло погано. Оповідь про 4 українок, які незалежно одна від одної опиняються в Парижі і намагаються влаштувати там своє життя. Історія іде одразу про всіх чотирьох, їхні уривки просто почергово викладаються і десь в останній третині ці жінки починають хоч якось комунікувати між собою (але не всі разом). Написано легко, але сюжету як такого нема, персонажі (головні і побічні) просто творять якусь дікуху і ніхто не несе відповідальності за свої дії і не переймається наслідками.

перше знайомство з авторкою, і я чекала від книги легкого еротичного роману з вайбами Парижу, а отримала глибоку психологічну драму💔 в якій порушена тема домашнього насильства над неповнолітніми, педофілії, наслідки замовчування, сексуальність, ментальне здоров’я викликала змішані почуття. з одного боку, це сильний, чесний і важливий текст про жіночу долю, насилля, еміграцію, пошук себе. а з іншого дуже жорстокий, різкий (але дуже правдивий💔) і доволі тригерний. "Минуле завжди знає, де тебе знайти. Навіть якщо ти втечеш на інший континент." 7/10⭐️

Якщо вам здається, що життя — це суцільна драма, і ви ніколи не знайдете свого ідеального принца, то Ірена Карпа в цій книзі переконає вас у протилежному — насправді життя це серіал, де головне, щоб були цікаві сюжети та не менш цікаві чоловіки! І взагалі, навіщо обмежуватися одним "принцом", якщо можна виходити заміж скільки разів, скільки заманеться? Книга — це справжній посібник для тих, хто вже втомився від шаблонних порад про "ідеальне" подружнє життя. Карпа не церемониться і кидає бомбу відвертості: "Хочеш щасливого шлюбу? Ну що ж, тоді підготуйтеся до кількох сезонів проб і помилок!" Її гумор настільки влучний, що кожен розділ читається з постійною усмішкою на обличчі, а подекуди — з істеричним сміхом. Вона пояснює, що шлюб — це не казка про Попелюшку, а скоріше серіал, де може бути і happy end, і несподівані повороти сюжету. Що особливо класно — це те, що Ірена відразу розвінчує всі ілюзії про "єдиного і неповторного". Вона подає шлюб як веселу пригоду, де головне — не втратити себе і мати достатньо самоіронії. І, так, кожен новий шлюб — це ще одна серія в серіалі під назвою "Я і мої колишні". Карпа чудово показує, що шлюб — це не фінальна мета, а лише черговий рівень у грі під назвою життя. І якщо щось пішло не так — нічого страшного! Можна спробувати ще раз, і ще раз, і ще раз, поки не знайдеш того, з ким не тільки підеш до вівтаря, а й з ким буде весело йти на вихід із чергового шлюбного фіаско. Якщо хочете книгу, яка переверне ваші уявлення про подружнє життя і одночасно добряче вас розсмішить, — "Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете" стане вашим новим найкращим другом у цьому питання. Читаєш — і розумієш: головне в цій грі — не кількість шлюбів, а те, як ти кайфуєш від процесу!

Мені сподобалась книга, вона легко читається і зачіпає досить актуальні теми.

Розв’язка тут просто... Але якщо розповім про неї – точно буде спойлер. Це моя перша книга Ірени Карпи. Стиль легкий і одразу сподобався, а зміст одразу ж вражає. Спершу я думала, що це просто такий сарказм. Ну бо Марго вже кілька років живе в Парижі, насолоджується його красою, аж раптом – коронавірус: пандемія, обмеження, закриття майже всього. І що робити? Правильно – ходити на секс-вечірки та до психотерапевта. При цьому такі вечірки-оргії її вже давно не захоплюють, бо вона залежна від сексу. Різні варіації на тему, наприклад, "я і троє хлопців", "я пасивна під час БДСМ-сесії з заплющеними очима" або "я з чоловіком і жінкою" вже перестали задовольняти. Останнє, до речі, – це взагалі не оргія, а просто трійка. А потім в тому ж клубі Марго кажуть, що вона – хлопчик, а Лоран – дівчинка, і вони починають жартувати над цим. Психотерапевт же намагається звикнути до фемінітивів, хоч і трохи сумнівається, але це не заважає Марго підкидати йому випадки насильства над жінками й згадувати різні токсичні стосунки. Теми в книзі серйозні, але пролітають швидко, наче поїзд Інтерсіті між Києвом і Львовом у довоєнні часи – чув, що він був дуже швидким. Потім темп трохи сповільнюється, особливо коли з'являються інші персонажі. Деякі з них здавалися настільки схематичними й дивними, що викликали більше запитань, ніж відповідей, інколи навіть дуже грубих. Власне, моя увага частіше зосереджувалася на сценах з оргіями та трійками. Вони описані різко й досить епатажно, але, на мій погляд, це було ефектно. Інша читачка, наприклад, кинула книгу на одній із таких сцен, бо вони їй здалися однаковими та нудними. Я ж дочитала до кінця. І от коли залишалося останніх 60 сторінок... Це не найкращий психологічний трилер, який я читала, але й не найгірший. Триматися він для мене буде переважно через цікаву розв’язку. Тому скажу, що книга – на любителя. Мене попереджали, що я починаю знайомство з Карпою з не зовсім її типової роботи, тому ще планую прочитати щось інше. В цілому, жахливо, коли жертви насильства обирають мовчати...

Як тільки я побачила що буде презентація цієї книги з @qarpa у Києві, то вирішила що треба обов'язково її відвідати. Дякую @vladiks_books що сходила зі мною, вдвох було веселіше. Правда у місці презентації було замало місця для бажаючих, і було дуже незручно стояти весь час у тісняві😔 Але книжулі ми купили, гарні фото зробили і автографи на пам'ять отримали🤩 Книга позиціонує себе як детектив-трилер, але мені вона здалася більше про соціальні і психологічні проблеми людини. Тут підіймаються теми зґвалтування, насилля, безсилля, с*ксу, залежності та сімейних стосунків. І таке дійсно дуже моторошно читати. На перший погляд сторінок тут не багато, але чомусь книгу я читала довго. Можливо через глибокий підтекст, чи через шрифт, чи може через важку тему, але так мало сторінок так довго я ще не читала. Багато вставлено англійських і французьких слів, тому теж могло збивати темп. З головною героїнею Марґо тут звісно усе заплутано. Вона має с*екс залежність, постійно намагається комусь догодити і не знає що хоче від життя. До усіх інших персонажів теж не те щоб я прикипіла симпатією. Але тут це і не потрібно. У кожного своя біль і вона не може бути приємною. Тема ґвалтування у суспільстві завжди була табу і я згодна з авторкою, на жаль винуватим роблять саме згвалтованого, а ще частіше йому або взагалі не вірять, або просто нічого не роблять. І це дійсно страшні речі. Жодна людина, мала або доросла не заслуговує на це і я сподіваюсь що за усіма кривдниками колись дійсно прийде Месник і дасть їм всім на горіхи, правда завжди має перемагати. Дуже гарно описан Париж (ще б пак, @qarpa вже там давно мешкає), виходить неймовірна візуалізація усього що відбувається. Загалом раджу прочитати якщо вам цікава така тема.

Мені дуже подобається концепція серії "Книжечка-мандрівочка", яка розповідає про незламні українські міста у форматі книг. Кожна книга написана у формі абетки, де кожна літера представляє цікавий факт про місто. Серія вже включає багато книг, присвячених Києву, Чернігову, Харкову, Сумам та іншим містам. Упорядниками кожної книги є ціла команда авторів, серед яких є й видатні сучасники. Про Суми вам розповість письменниця Ірена Карпа. До речі, до серії входять і мультфільми, що робить її ще привабливішою для дітей! Формат книг доволі великий: 20 на 20 см, що робить їх зручними для читання та розгляду ілюстрацій. Ілюстрації лаконічні, а кольорова гама для кожного міста підібрана дуже вдало. Тексти короткі, але дуже інформативні, що робить книги цікавими як для дітей, так і для дорослих. У книгах представлено різноманітні факти: історичні події, архітектура, видатні особистості, спорт, мистецтво та, звісно, сучасна війна. Суми – це місто, яке я, мабуть, найбільше відкрила для себе завдяки цій серії. От ви знали, що тут жили «цукрові королі Європи», Харитоненки? І взагалі, цукровий промисел тісно пов’язаний із Сумами: біле «золото» Сумщини дуже цінувалось у світі, а Харитоненки вкладали зароблені на ньому гроші в розвиток міста. Їх коштом будували лікарні, школи, гуртожитки, храми, а також вони підтримували перспективних митців. До слова, Давид Бурлюк, ексцентричний художник-футурист народився на Сумщині. Суми для мене тепер будуть «солодким» містом, тут навіть пам’ятник цукру є!

Чому жертви мовчать? І як боротися з тими, хто досі підтримує наратив "сама винна"? Як жити з дитячими травмами, аб'юзом, булінгом і хейтом? Психологічний трилер з детективною лінією змусить вас поринути у роздуми, а кінцівка зіб'є з ніг. Здавалося б, історія фотографки-українки у тоді ще ковідному Парижі не може нічим захопити свого читача. Та Карпа була б не Карпою, якби не закрутила навколо своєї героїні купу цікавезних нюансиків: чому Марго фотографує лише щойно народжених малят? Як погоджується на секс-вечірки, свінгерство і відверто сповідує полігамію? Що то за стосунки з дідом-кадебешніком, з яким конче потрібно ледь не щодня зідзвонюватися? Що не так з мамою, котра бігає від релігії до релігії? Хто такий загадковий С.? Як в житті головної героїні з'являється Месник і недолугий журналіст Толік/Сонік? Хто всі ці люди, і яку роль відіграють в житті Марго? Плутанина, подекуди відраза від сцен 18+ гарантована, але після прочитання у вас точно залишиться суміш думок, які довго не даватимуть спокою. Гарно нівелює весь негатив у цій історії - прекрасні описи Парижу. Розкішна столиця змальована авторкою з чітким відчуттям присутності. І, до речі, хто куштував паризьку каву? Чи дійсно вона несмачна?)