Один з улюблених класичних творів, який просякнутий романтизмом та трохи містикою, тож дуже добре підійде для атмосферних читань.

Історія Джейн Ейр не тільки про дорослішання та пошук справжньої себе, а ще й про постійну несправедливість та боротьбу із нею. Життя Джейн постійно супроводжують втрати її близьких – в дитинстві втрачає спочатку батьків, потім дядька і вимушена жити з мачухою і кузенами, які її ненавидять; ще пізніше помирає її подруга; вона дізнається, що її коханий Едвард, до якого вона була так прихильна, обманював її, приховавши свою божевільну дружину.

Опинившись в злиднях, Джейн нарешті зустрічає своїх кузенів і потроху налагоджує своє життя, вони разом отримують спадок від дядька і згодом повертається до Едварда, який постраждав під час пожежі.

Попри, на перший погляд, трагізм життя Джейн, вона вміє насолоджуватися дрібницями та намагається прожити його на повну тією мірою, яка здається їй прийнятною. Вона з радістю вчиться новому і пізнає світ; не прагне слави і багатства. На противагу досить неблагополучному дитинству, вона виросла доброю, щирою, щедрою, а також дуже відважною.

Протягом книги я наче жила разом з героїнею – переживала і раділа за неї, обурювалася несправедливості, дивувалася дивним рішенням і шукала їм пояснення.

Загалом дуже сподобалася атмосфера книги, ще й в неймовірному оформленні з ілюстраціями.

Чудовий приклад класичної готики, ще й з вампірським сеттингом.

Головна героїня Лора живе в батьківському замку, розташованому серед австрійських лісів. У двадцять шість років вона зустрічає Карміллу, дочку графині — дивну дівчину, перебування якої в замку негативно впливає на саму Лору — їй сняться жахіття, погіршується стан здоров'я. В одному зі старовинних родинних портретів вона впізнає Карміллу.

З часом персонажі розуміють, що Кармілла і є та сама графиня Міркалла з портрета і що вона вампірка. Сама історія містична, напружена, сексуальна. Усамітнений серед лісів замок — класичний атрибут, акий стає тлом для більшості сцен сюжету, таємниць та загадок.

Взаємодія Лори та Кармілли це особлива лінія жіночої дружби та пристрасті. Книга однозначно варта уваги.

Дуже естетична історія в жанрі готичної прози з елементами детектива. Попри те, що історія розрахована на підліткову аудиторію, мені сподобалася.

Написана доволі просто і лінійно, тож можна повністю заглибився в сюжет і слідкувати за подіями. Іноді мені були незрозумілі дії головної героїні, але це пояснюється її дитинством, та життям в притулку. З Метью авторка дуже гарно описала, на які жертви йому доводиться йти, щоб виконувати призначення їхньої родини.

Загалом історія трохи стиснута, наче авторка була обмежена в обсязі, але дуже підходить для атмосферних читань — великий сімейний маєток, родинна таємниця і постійна небезпека. Але не очікуйте від книги нічого серйозного.

Скажу чесно, у мене були не дуже високі очікування, щодо книги, після першої частини, але «Дискрет» мене приємно вразив. Історія набагато більш якісно прописана (наприклад тільки після першої третини Дискрету ми дізнаємось, що дійство відбувається в Бельгії (або ж я пропустила цей момент в Емпатах)), краще розкриваються персонажі, і нарешті достатньо уваги приділяється навчальному процесі (бо взагалі-то основні події відбуваються в Інституті інсайдерів, в якому робить вигляд, що навчається Кай). Ще мені дуже сподобалися поглиблені описи застосування всіх інсайдерських здібностей, можливості кожного виду та їхній вплив на організм, бо це все ж фентезі, хоч і міське.

Звісно ж я не можу обійти стороною хімію між Каєм та Джи. Не сказати, що їхні стосунки нарешті стали нормальними (куди там, у всій серії дійсно адекватні стосунки вибудовуються у Камілли та Хейгера), але принаймні вони щиро намагаються побудувати такі, попри всі свої вибрики. Вони обидва визнають, що мають купу проблем – синдром рятувальника у Джиена та цілий набір тривожника у Кая, та не зважаючи на це, вчаться буди один з одним. Те, як Джи, незалежно від обставин, підтримує Кая, просто в саме серце. Так само мене дуже радує, як Кай вчиться приймати допомогу від Джиена і довіряти йому.

Хочу також хочу відзначити, як гарно прописані емоції самого Кая, як він сприймає їх, працює з ними та розвиває свої здібності. Так, він досі доволі безрозсудно кидається з головою у нові проблеми, але при цьому вчиться діяти більш розважливо у критичних ситуаціях.

Інші персонажі не менш гарно розвиваються і розкриваються, за автору велика подяка. А ще мене капець як дратували Фрея і Домініка. Фрея, коза така, все життя була татусевою улюбленицею, а після смерті матері і коли дізналася, що її близнюк – емпат, вирішала остаточно доконати брата, об’єднавшись з батьком, який його і так практично ненавидить. А ось Домініка розчарувала значно суттєвіше. Здавалося б, досвідчена інсайдерка та викладачка, і при цьому абсолютно не вміє взаємодіяти з підлітками (та і іншими людьми, якщо чесно). Її вибухова імпульсивність пояснює, чому їй не підвищують кваліфікацію, як відмітила Камілла. Вона постійно хоче, щоб було все по її та абсолютно не готова приймати будь-які пропозиції, якщо вони розбігаються з її власними уявленнями.

Загалом я прочитала книгу за добу і це був справжній вибух емоцій, настільки ними вона насичена. І кінцівка як завжди, залишає в напруженому очікуванні продовження/фіналу.

Єдині недоліки, які можу тут відмітити – редактора трохи хромає та в оформленні лімітованого видання купа чудових ілюстрацій, але всі вони виконані в різному стилі, що створює доволі відчутний дисбаланс, коли персонажі зображаються настільки по-різному. Я абсолютно розумію проблему пошуку гарних ілюстраторів, які б згодилися на такий об’єм роботи і можливу обмеженість бюджету, та коли купляєш книгу за 850 грн (1000 після завершення перепродажу) в якій акцент саме на візуальному оформленні, то хочеться, аби це оформлення було трохи більш гармонійним і продуманим.

Приємно знову повернутися до всесвіту, що створила Сара Маас. Цикл Міста Півмісяця більш "приземлений" в буквальному сенсі, адже події відбуваються у більш звичному нам місці — планеті, що максимально наближена до Землі за розвитком та загальним антуражем (на противагу явному Середньовіччу, що ми бачили у світі циклу Дворів). З мінусів — світобудова прям дуже закручена, наче авторка мала багато ідей і вирішила втілити їх усі разом, тому розбиратися довелося довго (особливо перша третина — продиратися через усе, звалене в купу було справжньою мукою).

Найбільше мені сподобалося, що авторка додає більше нових чарівних рас і створює для цієї історії складний світоустрій та історію. Персонажі також більш справжні, особливо в порівнянні з тими ж Дворами.

Брайс — просто неймовірна — сильна, смілива, рішуча, віддана і кмітлива. Вона береться за небезпечне розслідування, вплутується в політичні інтриги і впевнено долає всі перешкоди на своєму шляху. А от любовна лінія для мене трохи клішована і поки посередня.