Чудова книга) Під час читання на периферії постійно була думка, що я наче читаю серіал в жанрі Медицина і при цьому дізнаюсь трохи більше і про автора як особистості. Цікаві випадки, гарно передані події та емоції пацієнтів та самого Генрі Марша; ще важливо було також "зазирнути за завісу" і побачити, що лікарі, хай якими б професіоналами вони не були, - теж люди, і теж можуть робити помилки, сумніватись або бути, на жаль, безсилими. Особливо респект за розділи зі згадками України або поїздками туди.

∞/5 Неймовірна книга! Про життя та смерть, про проблеми та переживання пацієнтів та лікарів, про те, що лікарі також звичайні люди, які можуть помилятися. Генрі Марш зробив великий внесок в розвиток нейрохірургії в Україні, деякі розділи книги присвячені цьому. У автора великий життєвий і професійний досвід, завдяки чому книга виявилась дуже душевною. Написано цікаво і читається легко.

Це моя перша книга такого типу — раніше я не читала про лікарні, операції та історії лікарів, думала що буде нудно та лячно. Але вона виявилася не тільки інформативною (до речі автор пояснює складні терміни простими словами), а й неймовірно цікавою! Це одна з тих книг, які захоплюють з першої сторінки. Вона читається напрочуд легко, а стиль автора настільки живий і образний, що здається, ніби я була особисто присутня на кожній операції. Марш зворушливо й чесно розповідає про складні рішення, страхи, поразки й перемоги нейрохірурга, не приховуючи власних емоцій. Його щирість торкнулася моєї душі, і після прочитання хочеться обійняти його та подякувати за всі роки самовідданої праці!

Генрі Марш прожив довге та визначне життя. Піонер нейрохірургії, Марш прославився своєю роботою в Україні, де виконував ризиковані операції на мозку важкохворих пацієнтів, що стало основою для документального фільму "Англійський хірург", який отримав премію Еммі. Найбільш приваблива серед багатьох особливостей Марша — це те, що він говорить правду. Відкрито говорить як про реалії сучасної медицини, так і про власні професійні недоліки. Тому найбільш вражаючим відкриттям у його мемуарах "І наостанок" є те, що багато років Марш брехав сам собі. Він ігнорував ознаки раку простати до останнього моменту, коли, незалежно від медичного втручання, його смерть стала більш ймовірною, аніж ні. Це рішення та його наслідки поставили його в роль, яку він ніколи не уявляв для себе: пацієнта з обмеженими шансами на виживання. Але також дало йому можливість створити надзвичайно чесну книгу про життя та смерть і його особисте ставлення до цього. "І наостанок" розповідає про Марша через його діагноз, лікування та наслідки. Після такої блискучої кар’єри, Марш майстерно описує безпорадність, яку відчувають більшість пацієнтів. Він знає медичну систему зсередини й ззовні, а з нової перспективи на повну силу усвідомлює біль і невизначеність своїх колишніх пацієнтів. Страх, магічне мислення, відчай — Марш проходить через усе це, зіштовхуючись зі своїм діагнозом, а потім звертається за допомогою до виснажливого режиму лікування, що включає хімічну кастрацію (лікування, яке блокує тестостерон, що живить рак) та променеву терапію. І коли він стикається зі своїм можливим відходом, він приходить до прийняття зробленого ним вибору. Розповідь Марша про його подорож слід читати в медичних школах, але охоплення "І наостанок" є ширшим і глибшим, ніж просто особиста історія лікаря, який проходить шлях від заперечення до діагнозу й прийняття. Він досліджує основи науки, обмеження пам’яті та саму природу свідомості. Він є зразковим науковим письменником, який розкладає складні теми з ясністю й точністю. Його знання біології та еволюції ведуть його до похмурого бачення майбутнього, яке він, можливо, не встигне побачити — він оплакує хаос, спричинений зміною клімату на Землі, і спустошення України, країни, яку він любить. («Українці будуть битися на смерть. Я завжди знав, що вони будуть. Вони не бачать альтернативи»). На цьому етапі потенційний читач може подумати, що ця книга найкраще підходить для тих, хто має безпосереднє занепокоєння щодо власної смертності, але ключ до привабливості Марша — це його голос — іронічний, співчутливий, чесний, але з відчуттям абсолютної авторитетності. В одному красномовному розділі, коли він сортує старі документи пацієнтів перед переїздом, він порівнює себе теперішнього та минулого, й розуміє величезну зміну, спричинену його діагнозом. Він, на диво, доволі веселий, з самокритичним, злим почуттям гумору, а його відвертість щодо сучасної медицини бадьорить. У міру розвитку оповіді неможливо не відчути прихильність до цього блискучого, різкого та принципового чоловіка. Часом переплетення оповіді про лікування (з відступами до його теслярських проектів, бджільництва та будівництва лялькового будиночка для його онучок) та його універсальних есе робить читання трохи важким, але більшість читачів все ж залишаться з Маршем до кінця. Це незабутня книга. Після її прочитання ви інакше поглянете на власне життя — і на власну неминучу смерть.

"Щоденники нейрохірурга" Генрі Марша — це надзвичайно відверті мемуари відомого нейрохірурга. Це дещо сумний огляд минулого досвіду, помилок та балансу, якого нейрохірурги повинні досягти між впевненістю у своїх можливостях і турботою про пацієнтів, чиї життя можуть кардинально змінитися через їхні втручання. Марш залишив посаду старшого консультанта у великій лондонській лікарні, коли відчув, що повага, якою колись користувалися лікарі, була підірвана цільовою культурою та дріб’язковими правилами, нав’язаними бюрократами, яким було надано право розподіляти кошти та вирішувати, кого варто лікувати. Марш продовжував подорожувати до Непалу та України, де допомагав колегам, які керували приватними навчальними лікарнями, хоча він також сумнівався в корисності своєї ролі тут. Це розповідь про життя, яке наближається до кінця, як для автора, так і для його пацієнтів. Попри численні успіхи, нейрохірургія завжди несе ризик того, що пацієнти можуть вижити, але з сумнівною якістю життя. Рішення про те, чи проводити операцію, повинні враховувати ймовірність таких наслідків. Порятунок життя може обернутися тим, що родичі будуть змушені цілодобово доглядати за близькою людиною, яка може бути мало свідомою або, що навіть гірше, свідомою, але катастрофічно пошкодженою. Сучасна чутливість суспільства ускладнила чесні розмови про смерть. Люди неохоче визнають, що медичне втручання лише відкладає неминуче. Спостерігаючи за смертю своїх батьків, від раку та хвороб, пов'язаних із деменцією, Марш має прагматичний погляд на власну смертність. Він також бореться з тим, що деякі його колеги можуть розглядати як професійну гордість, і розмірковує, ким стане, коли більше не буде відомим хірургом. Він визнає, що часом приймав погані рішення і поводився неналежно. Навіть задоволення від його роботи зменшилося через те, що він дізнався про реальні наслідки для пацієнтів, яких мав за свою довгу кар'єру. Більшість обговорених випадків стосуються видалення пухлин мозку. Марш поєднує деталі цих операцій з анекдотами з особистого життя, в результаті чого виникає образ недосконалої, але рішучої людини, яка чесно хоче показати, як вона потрапила туди, де є зараз. Цікаві медичні мемуари від автора, який не боїться висловлювати свою думку, якою б різкою чи суперечливою вона не була. Книга дає уявлення про світ нейрохірургії та труднощі старіння після блискучої кар'єри. Через цю книгу Марш не тільки прощається зі своєю кар'єрою в нейрохірургії. Здається, що він прощається з людьми, які йому небайдужі, хто піклувався про нього, та зі своєю аудиторією. Без винятку, Марш в цій книзі безкомпромісно відвертий. Мені сподобалася кожна частина його чесності та чорного гумору. Це чудова книга, і я радий, що прочитав її. Маю підозру, що повернуся до неї через кілька років.

У той час, коли медицина стає дедалі більше керованою строгими протоколами та інструкціями, хірургія досі залежить не тільки від статистики, але й від майстерності. Це особливо стосується нейрохірургії, де будь-яка помилка може призвести до незворотного ушкодження мозку та серйозної інвалідності. Тому не дивно, що нейрохірургів шанують, і в їхні здібності вірять майже безмежно. У книзі "Не нашкодь" Генрі Марш, відомий нейрохірург із десятиліттями практики, показує внутрішню сторону своєї професії, розповідаючи не тільки про успіхи та зцілення, але й про невдачі, помилки та трагедії. Кожен розділ, зазвичай названий на честь якоїсь хвороби мозку, містить історії пацієнтів: тих, кого вдалося успішно вилікувати, тих, кого не можна було лікувати, і тих, кого зруйнували постопераційні ускладнення або помилки лікаря. Марш майже болісно чесний, описуючи свій "маленький цвинтар" пацієнтів, "привидів, що стежать за ним під час операцій". Розповідаючи про свої періодичні тривоги перед операціями або сором за невдачі. Самі операції описані красиво й захопливо, і можна відчути, що Марш глибоко захоплюється мозком і його складною структурою. А також відчути частину того страшного захоплення від операцій, які він порівнює зі "знешкодженням бомби". У книзі також присутній сухий, похмурий англійський гумор, часто на адресу NHS та адміністрації лікарень. Але найкраща частина цієї чудової книги — це співчутливі роздуми Марша про своїх пацієнтів, його розмови з ними, роздуми про цінність життя і прийняття смерті. Речі, яких ми намагаємося уникати, але з якими він живе багато років. Можна лише сподіватися зустріти в критичний момент свого життя такого лікаря, як Генрі Марш.

Книга Генріха Марша "Історія про життя і смерть" стала для мене справжнім відкриттям. Це не просто розповідь – це емоційна подорож, яка змушує замислитися про сенс життя, смерть і справжні цінності. Автор майстерно вплітає життєві історії, що викликають у читача широкий спектр емоцій – від сміху до сліз. Особливо зворушливо було читати про те, як Марш відгукується на події в Україні. Його підтримка та тепло, з яким він говорить про українців, вселяють надію і показують, наскільки важливими є людяність і солідарність у нашому світі. Книга надихає на роздуми і залишає глибокий слід у серці. Раджу всім, хто шукає чогось справжнього і проникливого.

Дуже люблю книги про лікарів та від лікарів. А книги Генрі Марша — особливий вид залежності. Те, як щиро, просто, переконливо від розкриває перед читачами свій лікарський шлях, помилки та перемоги, зміни у своєму світогляді — все це прив'язує до книги, до автора, заражає глибокою повагою до цієї професії. Нейрохірургія — дивовижна частина медицини. Ці лікарі працюють з найбільшою загадкою людського тіла — з мозком. У книзі є деталі різних операцій, страшних діагнозів, з якими боряться, викликами, з якими стикаються. Як це — сказати людині, що їй лишилось жити кілька місяців? Сказати батькам, що їхня дитина померла на операційному столі? Визнати перед родичами паралізованого пацієнта свою помилку? І чи мають лікарі право на помилка? Тема помилок — наскрізна у книзі, Марш багато розмірковує про досвід, помилки, відповідальність, яка тисне на лікарів. А також про проблеми, з якими стикається лікарня, він нарікає на владу, керівництво, проблеми, але... Продовжує рятувати життя. Бо не може інакше. Боляче читати про його поїздки до України. Занедбаний стан української медицини Генрі Марш описує зі своєї точки зору, і дуже цікаво поглянути на те, з чим живеш у свїй країні, очима лікаря з Заходу. Книга складається з коротких розділів, що формують захопливу історію лікарського життя. Вона лишає дуже позитивне, тепле враження, а також бажання познайомитись з цим лікарем ближче через відео, та документальні фільми.