Головна героїня, Марґо – журналістка. Вона повертається в своє рідне містечко, щоб доглядати хворого дядька й дізнається, що в сусідньому містечку зникає п’ятирічна дівчинка. Це нагадало Марґо про те, як 25 років тому загинула її найближча подруга. Деякі моменти у справах обох злочинів схожі, тому Марґо вирішує, що це справа рук однієї й тієї ж людини. А тут ще й з роботою проблеми. Щоб довести свій професіоналізм, Марґо вирішує знайти вбивцю подруги. Книга мені сподобалася. Читається легко. Сюжет динамічний, тримає в напрузі. Як це часто буває в книгах подібного жанру, авторка вдало маніпулює читачем, кидаючи підозри на різних персонажів. Фінал не очікуваний та ще й не стандартний, чимось схожий на відкритий (більше сказати не можу, щоб не спойлерити). Любителям трилерів та детективів однозначно рекомендую. Книга того варта.

Як казали класики: якби мені давали цент за кожну книгу, де у книзі-трилері героїня-журналістка повертається у своє маленьке місто, у яке заріклася повертатися -- в мене було б 2 центи, що небагато, але дивно, що це трапилося двічі (Гострі Предмети, для тих, хто любить такий специфічний жанр). Меган повертається додому, щоб слідкувати за своїм хворим дядьком, і на неї починають накатувати спогади про подругу Дженьєрі, яка жила через дорогу, і яку знайшли у канаві, коли дівчинці було всього 6. А по приїзду містом розносяться чутки про ще одну зникшу — Наталі, та журналістська чуйка Марго підштовхує її розібратися у цій справі. А заодно і закрити гештальт своїх дитячих страхів: чи повезло їй тієї ночі, що вбивця обрав інші двері, чи Дженьєрі була завчасно обрана маньяком? Маленькі міста — наче ідеальне поле для таких детективів. Обмежене коло підозрюваних, усі всіх знають і певно щось бачили чи чули. Тому я була злегка розчарована, коли до справи почали долучати не місцевих. Мені подобається, коли я можу розгадати історію за підказками тексту, але тут було відчуття, наче мені не дали усіх карт, щоб з'єднати докази самостійно. За іншим все було на висоті: друзі, які стали ворогами; покинуті мрії, втрата дитини та різні механізми подолання горя, та глибоко (чи достатньо глибоко?) сховані тайни? Відкрита кінцівка — єдине, що вибивається з картини хорошого детективу. Не зрозуміло, що читач повинен винести з цієї кінцівки, але можливо це кивок у сторону справжнього нерозкритого вбивства, яким надихалася авторка. Хто хоче ближче ознайомитися з першоджерелом, пошукайте Джонбенет Ремсі. Дуже цікавий детектив, і аудіокнига теж добре озвучена, рекомендую.

Вбивства дітей це завжди резонансно й болюче, але тут це лише фон для інших жахливих подій. Звичайна нещасливість ранніх шлюбів, перекладування відповідальності (а потім й провини) за будь-що в родині на жінку, тягар життя дружиною і мамою, коли насправді мріялося про зовсім інше. Теми цікаві, а от реалізація не дуже — стиль авторки мені не зайшов зовсім. Якось занадто аматорські, і місцями дуже примітивно. Герої прописані погано, вони не обʼємні, не живі. Детективна складова слабенька, і не тому, що вбивця зрозумілий (я вгадала, але це не підбадьорювало), а тому що гачків майже немає, й читати здебільшого нудно. На відміну від дещо схожого за фабулою роману Хантер, або за структурою романів Гуденкауф чи Волтер, цей не тримає увагу міцно, не має цікавостей. Назва й опис натякали на атмосферу маленького містечка із скелетами у шафі кожного з мешканців — забудьте, тут цього немає. І фінал не просто відкритий, а обірваний, суцільне розчарування.

"До сраки вашу родину... тієї к*рви не стало... ось що буває" Багато років тому, було вбито маленьку Дженьєрі, а зараз сталося щось дуже схоже, тож Марґо вирішує  провести власне розслідування, щоб написати свою найкращу статтю і залишитися на роботі, вона якраз знаходиться в місті де відбулися ці жахливі події. Журналістка вирішує розібратися у справі своєї улюбленої подруги дитинства- Дженьєрі та нещодавно зниклої Наталі, не знаючи що чекає на неї попереду. І через які труднощі треба буде пройти. Досить легкий, короткий трилер-детектив, який тримає в напрузі до кінця. Книга має доволі заплутаний сюжет, тож я не змогла відгадати вбивцю, хоча думала в правильному напрямку. Напевно єдиний, але жахливий мінус — відкритий фінал,  я просто ненавиджу відкриті фінали, але тут він саме такий( Також хочу попередити, будь те обережні, не відкривайте останні сторінки, бо там є епілог, який ведеться від обличчя вбивці тож це буде величезний спойлер. Книга класна, легка, але сюжет не дуже чіпляє, до того ж  відкритий фінал? Але через те, що сюжет не дуже мене зачіпив, я не довго думала над тим, як все могло завершитися) Також ще один плюс — авторка має свій кримінальний подкаст, отже добре вміє описувати вбивства і події навколо. Почитати можна, але будьте готові до відкритого фіналу.

Дуже класний детектив, в якому ти до кінця не знаєш, хто ж вбивця. Автор дуже вміло перекидає підозру між героями книги. Також спобпдалося, що розповідь ведеться в різний час: минуле і сьогодення. Самі герої та зв’язки між ними описані дуже майстерно і продумано. Книга цікава і точно варта уваги, бо не відпускала, поки не дочитаєш. І хоча фінал ніби відкритий, але як на мене це зовсім не важливо в даному випадку?

Цей детектив досить навіть збурхав мою уяву і я захоплено рухалась сторінками. Мені сподобалося, що героїня дійсно мала ще домашню рутину, роботу, обов'язки дорослої людини. Авторка дуже постарались, щоб ми відчували в героїні живу людину - показала нам її самостійне життя, сімейні зв'язки, навіть спілкування з друзями та дитячі роки описані. Так, як історія розказується з двох точок: реальності та минулого, то й ми можемо спостерігати які вчинки, події, призвели до такого завершення. Під кінець звісно все зводиться до досить логічного і зрозумілого фіналу. Але! деякі сюжетні повороти мене дійсно здивували? Вважаю що повністю додуматись до розгадки нереально! Якщо вам це вдалось розкажіть мені ЯК?)) Тому вважаю, що це дуже хороший детектив. Любителям цього жанру точно раджу прочитати!

Відключення електроенергії - чудовий спосіб провести вечір за книжкою. Тим паче, цю я "проковтнула" менш ніж за 3 години ? Отже, це цікавий та захоплюючий доробок ведучої американського тру крайм подкасту Crime Junkie Ешлі Флаверс. Уявіть, що надворі 1994 рік. В маленькому американському містечку, де (буквально) усі хороші люди, зі свого власного будинку зникає маленька Дженьєрі. А через деякий час її знаходять мертвою в канаві. Тож виникає питання - чи дійсно тут живуть хороші люди чи це лише так здається? Підозрюваного так і не знаходять. А 25 років по тому стається нове убивство. Якраз у цей час в містечку з'являється Марґо, журналістка-розлідувачка, яка в дитинстві була подругою Дженьєрі. Марґо вирішує розібратися в цій ситуації і нарешті розкрити справу. Але чи вдасться це їй? Загалом книжка дуже легко читається, якихось жахливих і кривавих подробиць вона не містить, тож любителям хорошого і не дуже кривавого детективу припаде до душі. І хоча у книги такий вайб, ніби ти просто дивишся чергову серію якогось там Закону і Порядку, чи CSI: Місце злочину тощо, вона не стає від того гіршою. Завдяки цій книжці я дуже класно провела вечір, тож вона заслужила на тверду п'ятірку ?

Відчуття, що мене обманули. Я вже й забула, як не люблю відкриті фінали. Ні, є звісно такі, де хоч щось зрозуміло, а тут - остання сторінка і... наче світло погасло не по графіку ? ? "Тут усі хороші люди" чітко показала, що буває, коли члени сім'ї замовчуюють свої переживання. Тут це стосується і відносин між чоловіком та дружиною і між батьками та дітьми. Герої страждали пів свого життя, але тих проблем (більшість так точно) можна було уникнути просто сівши поговорити. З іншого боку, можна сказати, що історія напрочуд глибока, адже передає страждання батьків через втрату дитини. Але для мене це більше про егоїзм та тупість. Я не можу зрозуміти, сподобалась мені історія чи категорично ні ? Таке враження, що авторка взяла за мету, протягом всього сюжету, вказати майже на кожного героя, але в кінці згадала про ще одного і саме його зробила вбивцею Дженьєрі. Логічно чи ні? Не знаю. Для мене дивно. Ще мені здалося дивним, що серійника викрила безробітна журналістка за три дні, приклавши для цього мінімум зусиль. Що 20 років робила пoлiцiя ?‍♀️ Двоякі враження. Читалося легко, але без захоплення.