Джон Р. Р. Толкін

Ну що ж ось і фінал. Кінець надскладного шляху героїв, кінець Третьої епохи та кінець нашої історії.⠀
Подолавши труднощі та біль наші герої дісталися до своєї мети і, як би я не раділа тому факту що всі залишились живими, мені все одно сумно.⠀
Я затамувавши подих читала про Арагорна, Мері, Піпіна, Фараміра та Еовін♥️. Їх лінії активні та багата на події, але скажу відверто, що більше емоцій у мене викликав складний шлях Фродо та Сема.⠀

Ох, я не знаю чи дійшов би Фродо до мети якби не було такої великої підтримки від Сема. Хоббіти міцний народ, але як показує фінал історії деякі теж можуть прийняти неправильну сторону, тож мудрість, витримка і відповідальність Сема були запорукою успішності їхнього шляху.
⠀
Хоча ці книги навряд чи можна назвати легкими чтивом, але я кожного разу кайфую від неквапливої, похмурої та детальної оповіді. Можна пожурити автора за невелику кількість жіночих персонажів, але Еовін цілком задовольнила мою потребу бачити жінок сильними🤭. Люблю ці книги за шикарний всесвіт, яскравих героїв та історію яка не залишила байдужою.

9 Хранителів персня вийшли з міста ельфів. Вони несуть таємницю, яку присягнули оберігати. Але людська жадібність завадить разом пройти цей небезпечний шлях.⠀
Хранителі персня розділилися. Фродо з Семом пішли своєю дорогою, а Арагорну, Гімлі та Леголасу треба рятувати Мері та Піпіна. Тож на нас чекає дві частини подорожі.⠀
Перша частина читалася з більшою цікавістю. У ній нас чекають небезпечна погоня, хвилювання за бранців окрів, знайомство з ще однією країною Середзем'я та новими створіннями яких вважали міфом.⠀

Друга ж частина більш похмура та повільна і тільки після руїн Мінас-Ітіля та зустрічі з моїм улюбленим персонажем😏 стало жвавіше, але сюжет знову обірвався на найцікавішому.⠀
Друга книга циклу для мене була неоднорідною по темпу, але вона ще більше розкрила характери героїв та додала всесвіту нових деталей, які роблять його більш масштабним та об'ємним.⠀

Я вже у передчутті читання останньої частини і фінальної битви, але мене постійно гризе черв'як який каже що треба було спробувати прочитати "Сильмариліон" щоб мати повну картину світу🤔.⠀

Моя любов до цієї історії почалася з фільмів. Я закохалась у краєвиди, героїв та у масштабність. А вже потім почала знайомство з першоджерелом і воно мене остаточно полонило (як той перстень Горлума🤭).⠀
Сюжет здавалося б простий: боротьба зі злом. Вважається, що це зло згинуло втративши свій перстень, але через багато століть перстень виходить з темряви і хоче повернутися до свого Володаря.⠀

На щастя коштовність потрапив до гобіта. Він найнепідходяще створіння щоб стати втіленням зла, але досить хоробрий щоб спробувати його знищити. Тож наш герой рушає у дорогу.⠀
Я люблю історії у яких герої кудись йдуть. Колись писала, що дорожні пригоди добре розкривають та змінюють характери і Толкін для мене взірець того як треба писати персонажів щоб вони оживали.

"Братство персня" це перший крок до гори Ородоуїн тож ми встигнемо тільки познайомитись зі світом, з героями, зрозуміти чому вони в братстві та чого від них можна чекати, а найскладніше почнеться після їх розставання.⠀

Я люблю читати "Володаря перснів" восени і мені здається циклу пасує ця пора року. Не тільки тому що все починається 22 вересня, а й тому що є в ній певна похмура затишність, атмосфера того, що щось закінчується і треба зробити один крок щоб розпочати нове життя. Що власне і роблять наші герої...⠀

📩 Щороку Джон Толкін писав своїм дітям листи від імені Різдвяного Діда. Протягом 23 років (з 1920 по 1943 роки) він дарував їм справжнє диво! Напередодні Різдва діти отримували конверт із самісінького Північного Полюсу, зі штемпелем, а всередині іменні листи та малюнки від самого Різдвяного Діда, Полярного Ведмедя та ельфа Ілберета.

✉️ Усі його листи у перекладі Олени О'Лір, а також оригінали текстів англійською та малюнки зібрані у цій чудовій книзі. Читаючи перші з них, вони мені здалися просто веселенькими історійками із життя Різдвяного Діда. Проте чим більше читала, тим більше захоплювалася! Автор створив справжню казку! Ельфи, пінгвіни, гобліни, секретна мова, ручні малюнки, які можна роздивлятися дуже довго…

📨 Цю книжечку можна читати найменшим діткам, підліткам і дорослим, уявляючи з яким нетерпінням діти чекали на листа. Нам, читачам, випадає можливість прочитати листи за кілька днів, але насправді між кожним із них пройшов цілий рік!!!

💌 Мені страшенно сподобалося, що можна побачити оригінали листів. Роздивитися, як змінюється почерк автора, залежно від того, хто писав листа, а ще це чудова можливість почитати англійською.

📃 Вона поза віком і часом. А почитати її однозначно варто у наш час, час коли матеріальні цінності беруть верх. Зробити щасливою близьку людину, а особливо дитину, насправді зовсім не важко і зовсім не затратно.

"У норі попід землею жив собі гобіт"

Нарешті я познайомилась з творчістю Толкіна, щоб ви розуміли, то відверто боялась читати. Чому? Ну, тому що це класика, вона заходить не всім, і, бо це ж ТОЛКІН🤌

Але тепер впевнено можу сказати, що дарма відкладала.

Це дуже крута роудсторі, де шлях важливіший за ціль.

Якщо вам не знайомий сюжет, то трохи розповім.
Є такий собі заможний поважний гобіт Більбо Торбин, що живе своїм спокійним розміреним життям в чудовій затишній норі.
Одного дня до нього завітав чарівник і ватага гномів, які затягли гобіта в пригоду. А в яку читайте, бо там дуже й дуже цікаво 😉

Що мені сподобалось в цій історії:
💫 описи та стиль, бо Толкін писав дійсно гарно і зі смаком
💫 пригоди, які сипались наче з дірявого мішка
💫 розвиток Більбо, як персонажа, його зміни
💫 орли 🥰🤌
💫 гумор
💫 багато їжі, я весь час була голодна, як і маленький гобіт 😁

Що не сподобалось:
ПА-ВУ-КИ 🫣
Вони важливі для сюжету, але то моя фобія, привіт Араґоґ з Гаррі Поттера 🙄😅

Що маємо врешті-решт, класна казка, класичне високе фентезі, знайомі персонажі і чудові пригоди.
Мені однозначно сподобалось і я вже дивлюсь в бік Володаря перснів 😏

"Мужність знаходять у несподіваних місцях".

Чого, чого, а такого затишку я не очікувала від даної книги. Колись, дуже давно я читала цю трилогію, але більше її пам'ятала з фільмів. Що і зіграло трішки моїми очікуваннями.
Зазвичай, в книзі все відбувається так. У нас є маленький народець - гобіти, які люблять смачно поїсти, щось міцне випити, покурити люльку і на сам кінець поспівати. І ці вельми цікаві особистості вирушають в далеку, сповнену небезпек дорогу, з місією "нездійсненною", і що ви думаєте який небудь орк чи назгул здатний так залякати гобіта, щоб той покинув улюблені серцю заняття.

В цьому творі помітно що автору до вподоби, а що ні. Бо нам розкажуть про всі страви, про кожне дерево, заспівають тисячу і одну пісню і розкажуть безліч історій, а от про битви розказувати нудно і не цікаво😝. От такий Толкін.

Особлива подяка перекладачу, за те, що йому вдалося зберегти цю легкість та милозвучність тексту, що робило процес читання максимально комфортним та затишним.
Я кайфонула.

10 з 10

"Світ поділяється на тих, хто вже прочитав Володаря Перснів і Гобіта, і тих, хто тільки збирається прочитати ці книги".

🧙‍♂️Я ніколи не дивилась легендарної екранізації цієї книги, тому ця історія була для мене зовсім новою, чарівною та захопливою.Я пірнула в неї з головою.

🏡 Спокійне та розмірене життя маленького гобіта Більбо Торбина змінюється в той момент, коли на порозі його оселі з'являється чарівник Гандальф, а наступного дня в його затишну нору вривається цілий табун гномів.

Виявляється, старий Гандальф обрав Більбо викрадачем.Він повинен вирушити у небезпечну подорож до Самотньої гори разом з 13-ма гномами.Там в глибинах гори на скарбах хропе жорстокий дракон Смог, який свого часу обікрав маленький народ.Тож слід повернути золото гномам.

Трохи історії
🔸Вчений-філолог Толкін написав перше речення цього твору, перевіряючи випускні твори школярів. На чистому папері від нудьги і втоми він нашкрябав "У норі попід землею жив собі гобіт".
🔸Спершу історії про гобіта призначались лише для сімейного читання зимовими вечорами на Різдвяні свята.Після вечірнього чаю Толкін забавляв ними своїх трьох синів:Джона, Майкла та Крістофера.
Зауважте, що в романі немає жодного жіночого персонажа, адже хлопчики не хочуть слухати дівчачі історії)
🔸Творячи «Гобіта», Толкін звертався до мотивів скандинавської міфології
та давньоанглійської поеми «Беовульф».

Емоції
⛰️Я отримала море задоволення, читаючи цю атмосферну книгу.Вона дуже пасує для осінніх читань, адже мандрівка друзів розпочинається влітку і триває цілу осінь, завершуючись взимку.
Важка подорож наповнена небезпеками, несподіванками та чарівними істотами.Середзем'я населяють тролі, гобліни, вовки-варги, велетенські павуки, орли та кажани-вампіри.

Війна...Ніде від неї не сховатись.Жорстока битва П'ятьох Воїнств змусить вас вболівати за наших героїв.

Насправді я в захваті!😁
Далі планую читати "Володаря Перснів"😉

Ну, що ж, якщо ви подужали перші дві частини трилогії, то третя частина вам теж має зайти. Принаймні так було зі мною.

"Повернення короля", як і усю трилогію я читала давненько, однак вона займає гідне місце на моїй книжковій полиці.
По сюжету: у цій частині Фродо та частина братства, яка залишилась, таки завершують свій шлях і доходять до Мордору. Кожен прямує своїм шляхом, але все ж престень опиняється у жерлі рокової гори.
Що є в книжці і чого немає в екранізації?
Це деталі походу, це шлях гобітів додому після відновлення у ельфів. В екранізації ми бачимо їхнє повернення, потім тусовку-вечірку в таверні, одруження Сема і потім, як вродо відпливає з Більбо на останньому кораблі у Середземʼя.
А от у книжці, пробачайте за спойлер, бачимо, як гобіти звільняли рідний Шир.

Власне, "Володар Перснів" - це вже класика. Так, не найлегший варіант стилістично, але як кажуть: "Воно того варте"!

"Дві вежі" - це продовження трилогії "Володаря перснів".
Перша частина для мене була більш цікавіша, ніж ця. Та сказати, що я пошкодувала, що прочитала: аж ніяк.

Світ Володаря перснів захоплює, хоча потрібно мати певну посидючість, щоб осилити текст. Це правда.

Знов так, дякуючи екранізації ти собі вже домальовуєш образи в голові, хоча дещо уявляєш зовсім інакше. В цьому і є ж магія читання.

І як із першою частиною, я рекомендую додаткову пошукати і подивитись режисерську версію фільму. Беріть запас смаколиків на годину-півтори плюс і занурюйтесь у світ Толкіна.

Світ поділяється на людей, які люблять Володаря Перснів та людей, які люблять Поттеріану.

Я люблю і те, і те. Це абсолютно різні світи, різні епохи, але такі дорогі моєму серцю.

Так от Володар Перснів в текстовому варіанті набагато ширший і насиченіший світ, ніж в кіно. В книзі багато чого яскравіше пояснюється, звʼязки героїв краще розумієш.

Хоча я маю віддати належне екранізації, вона дійсно чудова. Режисерам і сценаристам (та й усій команді) дійсно вдалося оживити світ Толкіна. А особливо режисерська версія. Передивлялася її теж неоднарозово, тотальний релакс. Світ ельфів моє натхнення.

Раджу цю книгу, це вже своєрідна класика. Тим паче, осягнути, як Толкіну вдалося це все придумати - окрема історія.

Толкін - Геній, при чому з великої букви! Людина, яка не просто створила базу до всього світу фентезі (не дарма багато письменників кажуть, що все починається і закінчується Толкіном!), а створила власні мови, які є цікавими при звучанні та які хочеться зачитувати в голос.
Будучи неперевершеним письменником та лінгвістом, йому вдається все більше і більше дивувати читачів своїми талантами.
"Падіння Артура" не є виключення. Цю книгу закінчив син письменника Крістофер - віддавши шану таланту батька, пояснюючи (часом намагаючись пояснити) мету написаного, стилістичні прийоми та наміри.
Особисто мне вразила кропітклива робота над історичними подіями. Толкін в своєму творі зібрав та систематизував багато легенд, міфів та відомих історичних подій. Все це він скомпонував у своєрідну поему, яку присвятив королю Артуру.
Увагу зачіпає можливість прочитати адаптований переклад, а також можливість ознайомитись з оригіналом. Тут хочеться співати діферамби перекладачам! Просто браво! Переклад справді дотичний і це при цьому, що Толкін використовувіа аллітерацію!
Єдине, що засмітила, це низька якість паперу книги. Для такого автора, хотілось, щоб і видання було відповідне.
Відразу скажу, що "Падіння Артура" книга не для всіх. Дійсно утруднює читання тексту у вигляді поеми та й часом деякі коментарі можуть збити увагу. Проте, вона буде цікава шанувальникам письменника, а також людям, які обожнюють читати про Камелот.

Збірка листів, які створив для своїх дітей відомий нам автор всесвіту «Володаря перснів».
Мені здається, це ідеальна книжка, аби раз у рік діставати її і читати разом із малечею під ялинкою. Адже це СПРАВЖНІ ЛИСТИ ВІД РІЗДВЯНОГО ДІДА!

А яке оформлення книжки! Відскановані конверти, малюнки, начерки і, власне, листи.