Джон Р. Р. Толкін

Неймовірна, захоплива історія подорожі гномів до гори, в якій дракон зберігав накладене золото. Сутички із гоблінами, зустрічі із чарівними істотами, тонка межа між життям та погибеллю, історія дружби та відданості, гарний приклад командної роботи та безліч усього того, що на мить повернуло мене в мій підлітковий вік, коли я вперше читала цей твір та дивилась на світ трохи іншими очима. Що сказати, я в захваті, мене переповнюють емоції і радість від того, що я все-таки люблю фентезі ❤️

Анонім

Я обожнюю мову автора, його описи природи та зокрема неймовірні пісні та атмосферу, настільки поринаєш, що потім важко відірватися від книги. Але найбільше я в захваті від самого світу, який створив Толкін (раси, місця, легенди, поведінка тих чи інших створінь, ґолума і смоґа окремою категорією взагалі, будь ласка) І хоча деякими моментами головні герої все ж програють своїй кіношній версії як і остання чверть книги (де розповідається про дракона і битву п’ятьох армій, на жаль, мені просто не вистачило самих подій і взаємодій, вони надто швидко завершилися і до кінця не були розкриті) все одно ніжно люблю цю історію як і усіх ґномів та Більбо (кожного разу сміюся, як він біситься через ґномівський гармидер і бажання вернутися додому, мати сніданок і теплу ванну, просто зрозуміла його на всіх рівнях 🤝🤝🤝) з Ґандальфом (добре, не буду применшувати, мені подобаються тут майже всі персонажі, які траплялися на шляху)

Анонім

Я не фанат фентезі, і з цього жанру я читав небагато, але ця книга справила на мене приємне враження. Для мене "Сильмариліон" видався як поезія в прозі, дуже піднесений та поетичний тон повіствування. Гадаю, що з часом я прочитаю інші книги Толкіна.

Анонім